Герріт ван Гонтгорст
нід. Gerard van Honthorst
Автопортрет, малюнок.
При народженні	Герріт Гарменс ван Гонтгорст
Народження	4 листопада 1590(1590-11-04) Утрехт
Смерть	27 квітня 1656(1656-04-27) (65 років)
	Утрехт
Національність	нідерландець
Країна	Нідерланди
Жанр	біблійні, жанрові і історичні композиції, портрети
Навчання	Абрагам Блумарт
Діяльність	художник, архітектурний кресляр, художник-гравер, візуальний митець
Напрямок	бароко і караваджизм
Покровитель	маркіз Вінченцо Джустініані, кардинал Сципіоне Боргезе, герцог Оранський
Вплив	Караваджо
Вчитель	Абрагам Блумарт[1][2]
Відомі учні	Йоахим Зандрарт
Твори	Портрет Вільгельма III Оранського та Марії Оранської у дитячому віціd і Звідницяd
Брати, сестри	Willem van Honthorstd[3]
Роботи в колекції	Міннеаполіський інститут мистецтва, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Музей Тіссен-Борнемісса, Штедель, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Палац витончених мистецтв[4], Netherlands Photo Museumd[5], Національний музей світових культурd[6], Світовий музей Роттердама[5], Музей мистецтв Філадельфії, Амстердамський музейd, Центральний музей Утрехта, Мауріцгейс, Рейксмузей, Музей Франса Галса, Fries Museumd, Museumslandschaft Hessen Kassel, Museum Catharijneconventd, Галерея Уффіці, Національна галерея, Берлінська картинна галерея, Баварські державні колекції картин, Монреальський музей красних мистецтв, Художній музей Волтерс, Реннський музей образотворчого мистецтва, Державний музей мистецтв, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Художній музей Сент-Луїса, Картинна галерея Далвічd, Museum Wiesbadend, Національна портретна галерея (Лондон), Музей образотворчих мистецтв, Princeton University Art Museumd, Стара пінакотека, Вустерський музей мистецтв, Ashdown Housed, Rijksmuseum Twenthed, Музей герцога Антона Ульріха, Музей Вальрафа-Ріхарца, Pomeranian State Museumd, Державні художні зібрання Дрездена, Музей Фіцвільяма, Музей образотворчих мистецтв, Musée national du Château de Fontainebleaud, Staatliches Museum Schwerind, Клівлендський музей мистецтв, Детройтський інститут мистецтв, Музей образотворчих мистецтв, Dayton Art Instituted, Художній музей Сієтла, Національна галерея Ірландії, Музей мистецтв Толедо, Рінглінг музей, Museum Arnhemd[7], Королівські музеї витончених мистецтв[8], Huis Berghd[9], Гамбурзька картинна галерея, Художній музей Мілвокі, Sanssouci Picture Galleryd, Галерея Борґезе, Львівська національна галерея мистецтв імені Б. Г. Возницького, Люблінський національний музей, Ліонський музей красних мистецтв, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Міський музей «Лакенхал» (Лейден)[10][10], Національний музей образотворчого мистецтва[11], Elisabeth Orphanage Museumd[12], Geldersch Landschap en Kasteelend[13], National Museum Paleis het Lood[14][15], Royal Collections of the Netherlandsd[16][17], Музей фюрера, National Art Gallery of the Netherlandsd, Electoral Gallery Dusseldorfd, Lambert van Meerten Museumd, Museum of the History of Franced, Королівський палац, Фредеріксборг, Замок Зуйленd, Stedelijk Museum Alkmaard, музей Дордрехтаd, Палац Вайсенштайн, Музей Вікторії та Альберта, Bolton Museumd, Salford Museum and Art Galleryd, Government Art Collectiond, Audley End Housed, Дрезденська картинна галерея, Музей Бойманса - ван Бенінгена[18], Амеронген (замок), Музей історії мистецтв, Курпфальцький музейd, Musea Brugged[19], Wellcome Collectiond, Художній музей Базеля, British Dental Museumd і Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну
Герріт ван Гонтгорст у Вікісховищі

Гонтгорст, тобто Герріт ван Гонтгорст (нід. Gerard van Honthorst; 4 листопада 1590, Утрехт — 27 квітня 1656, Утрехт) — нідерландський художник, караваджист. Малював офіційні портрети, релігійні композиції, побутові сценки. Робив офорти.

Герріт ван Гонтгорст походив з родини, що здавна була пов'язана з мистецтвом. Ще його дід був художником, а батько навіть став головою художньої гільдії міста Утрехт. Герріт (або Герард) і народився в Утрехті. Первісне навчання отримав від батька, а потім навчався у Абрахама Блумарта (1564—1651), представника нідерландського маньєризму.

Близько 1610 р. Гонтгорст дістався Риму, відомого художнього центру Італії і Західної Європи взагалі. В Римі мав свою майстерню, куди брав учнів. Зафіксована праця видатного художника Матіаса Стомера саме в римській майстерні Гонтгорста. Талановитий Гонтгорст був знайомим з італійцями-художниками Ораціо Джентілєскі та Бартоломео Манфреді, караваджистами. Серед меценатів утрехтського художника в Римі — маркіз Вінченцо Джустініані, який купував картини самого Караваджо, і кардинал Шипіоне Боргезе, який теж не цурався творчості Караваджо. Художник працював в Італії майже 10 років. За пристрасть до зображення нічних сцен італійці прозвали його «Нічний Герардо».

Близько 1620 р. він повернувся в Голландію. Перші два роки працював в місті Гаага. Але мав небагато замов і збіднів, жив в кімнаті на даху. З 1622 р. — в рідному Утрехті, де став майстром художньої гільдії Св. Луки. Мав замовлення і славу. Серед візітерів до майстерні Гонтгорста був сам вельможний П. П.Рубенс, що є покажчиком художніх успіхів утрехтця Гонтхорста. У 1628 році працював в Лондоні по замовам короля Британії Карла I Стюарта. Серед замовників художника був і король Данії Крістіан IV. Отже, Гонтгорст зумів зробити міжнародну художню кар'єру, що вдавалося не кожному.

Неофіційним суперником Гонтгорста в Утрехті став художник Тербрюгген. Той теж подорожував до Італії, де бачив на власні очі картини Караваджо. Він повернувся в Утрехт раніше за Бабюрена і Гонтгорста. Це Тербрюгген приніс першим в Утрехт звістку про дивні художні знахідки Караваджо. А музичні картини Тербрюггена стали прямим і творчим продовженням найкращих музичних сцен Караваджо і його найталановитіших послідовників. Музи́ки Тербрюггена занурені в музику, а не в залицяння чи флірт, як у Гонтгорста.

В 1637 році Гонтгорст знову в Гаазі, яку тепер вдалося підкорити: він фаворит Фредеріка Гендріка, герцога Оранського. Гаага була домівкою Гонтгорста 15 років. У 1652 він повертається в рідний Утрехт, де жив до смерті у 1656 році.

Автопортрети — не новина в XVII столітті. Зробив свій автопортрет і Гонтгорст. Вечір. Позаду важкуватий день і художник сидить утомлено і малорухомо. Голландці не знімали капелюхи в приміщеннях, навіть на вечірках, при візитах до рідних чи в гостях. Здається, свої голландські звички Гонтгорст не полишав ні в Голландії, ні в Італії.

Малюнок дивує майстерним відтворенням вечірнього освітлення, що добре вдається олійними фарбами і важко в графіці. Гонтгорст — майстер, займався офортом, прийоми караваджизму міг відтворити і в графіці, що давалося не кожному.

В офіційних портретах Гонтгорст слухняно йде за традицією репрезентативних портретів офіційних осіб. Звідси — багаті завіси, чопорні пози, обов'язкова шляхетність, навіть якщо особа не була а ні привабливою, а ні шляхетною. Рубенс додавав казкових (міфологічних) персон до нецікавих йому моделей (історія життя королеви Марії Медічі), і так виходив із скрутного становища. Гонтгорст в портретах — скутий, боязкий, занадто слухняний.

Полотно «Концерт» з Галереї Боргезе належить до римського періоду творчості Гонтгорста. Місцеві пани зібрались на вечірку. Аби додати веселощів-створили концерт. Зовнішньо шляхетне дозвілля таки перейшло край, і стара прийшла угомонити молодь, що завзято і галасливо співає. Дивує добрячий натюрморт на столі. Він просто здертий з натюрмортів Караваджо, що свідчить про те, що Гонтгорст бачив оригінали генія і вивчав їх.

Інші картини менш залежні від знахідок Караваджо, але Гонтгорст був і залишається послідовником великого майстра.

Трагічні події життя чи моральність вчинків людей мало зачіпали Гонтгорста. Він нейтрально малює п'яненького скрипаля чи чоловіка і жінку, що відверто фліртують, граючи на музичних інструментах. Гра жінки на лютні часто передувала домовленості про ціну на секс-послугу. Нічна сцена в картині Гонтгорста «У сводні» саме про це — в руці нічного залицяльника кошель з грошима. Показовою є й картина «Бенкет блудного сина». Художник бере легковажний момент — сам бенкет, веселощі на батьківські гроші, за якими будуть бідність і каяття. Ані бідність, ані каяття Гонтгорста ніяк не приваблювали. Добре намальована картина стала легковажною розповіддю про марнування життя.

Деякий час Гонтгорст і Матіас Стомер наче йдуть поряд. У Гонтгорста є картина з художником-читачем вночі (палац Барберіні, Рим), і у Стомера є картина «Юнак читає біля свічки (художник?)». Обидва малювали «Поклоніння пастухів». Але Гонтгорст повернеться до Голландії, де малюватиме офіційні портрети і легковажні картини.

Натомість моральність і оцінка вчинків людини хвилюють Стомера. Герої Біблії і герої давньоримської історії — постійні персонажі його картин. Про захисника Риму Сцеволу він намалює декілька картин, уславивши самопожертву і здатність на подвиг.

• Австрія
• Велика Британія
• Іспанія
• Італія
• Нідерланди
• Німеччина
• Росія
• США
• Україна
• Франція

• Золота доба голландського живопису
• Ян ван Бейлерт

• Caravaggio and His Followers, Aurora Art POublishers, 1975 (англ)
• Всеобщая история искусств, Т 4,М, 1963 (рос)
• Краткая художественная энциклопедия. Искусство стран и народов мира, Т 3,М,1971 (рос)
• Кузнецов Ю. И." Голландская живопись 17-18 веков в Эрмитаже", Л, «Аврора», 1979 (рос)