Музе́й образотво́рчих мисте́цтв (нім.Museum der bildenden Künste) — міський художній музей Лейпцигу, колекція живопису та скульптури якого вважається однією з найдавніших, найбільших та найцінніших міських художніх колекцій в Німеччині.
Історія
Заснування музею та його перша будівля
Перше приміщення лейпцизького музею, 1858Лейпцизький музей на Ауґустусплац, 1890-1900
Історія музею починається з заснування лейпцизького товариства любителів мистецтва в 1837 р., члени якого — колекціонери й меценати поставили собі за мету створити в Лейпцигу художній музей. 10 грудня1848 року завдяки зусиллям цієї організації в будівлі першої міської школи в Моріцбастай відкрився Міський музей, у якому було представлено близько сотні подарованих музею творів сучасного мистецтва.
Колекція збагачувалася завдяки експонатам, подарованим музею зокрема Максиміліаном Шпеком фон Штернбургом, Альфредом Тіме та Адольфом Генріхом Шлеттером. 1853 року купець і збирач мистецтва Адольф Генріх Шлеттер передав свою колекцію в дар місту з умовою, що протягом п'яти років для Міського музею буде побудовано власну будівлю. Нову будівлю музею на площі Ауґустусплац (нім.Augustusplatz), на місці якої зараз знаходиться концертний зал «Гевандгаус», було побудовано в стилі італійського Ренесансу за проектом архітектора Людвіга Ланге. Музей на новому місці відкрився незадовго до закінчення встановленого строку Шлеттером 18 грудня1858 р. З 1880 до 1886 року в зв'язку з постійним зростанням колекції музею будівлю було розширено за проектом архітектора Гуго Ліхта.
Як і інші музейні колекції Німеччини, націонал-соціалізм не пощадив музейні фонди живопису і скульптури в Лейпцизі. В 1937 році в рамках пропагандистської акції боротьби з дегенеративним мистецтвом з лейпцизького музею було вилучено 394 твори живопису та графіки, виконаних переважно в експресіоністській манері . У ніч на 4 грудня1943 року в результаті повітряного нальоту на місто будівля музею була зруйнована. Велика частина колекції до того часу вже була перевезена у сховище.
Музей Димитрова та інші проміжні рішення
Колишній будинок Імперського суду, де з 1952 до 1997 року розміщувався лейпцизький Музей образотворчих мистецтв
Після зруйнування будівлі музею на Ауґустусплац для Міського музею почалася тривалий період «безпритульності» (61 рік), що обмежувало можливості експозиції музею. В 1948 р. музей в'їхав в колишній будинок Імперського банку на вулиці Петерссштрассе (нім.Petersstraße), у 1952 р. музей переїхав до колишньої будівлі Імперського суду (зараз тут розташований Адміністративний суд Німеччини) і став Музеєм Димитрова.
Після того, як у травні 1992 р. було ухвалене рішення про перенесення Федерального адміністративного суду до Лейпцига, в серпні 1997 р. музей був змушений знову переїхати в інше місце — в лейпцігський «Торговий двір» (нім.Handelshof).
Нова будівля
У середині 1990-х рр.. місто ухвалило рішення про будівництво для Музею образотворчих мистецтв власного будинку. 4 грудня2004 р., рівно через 61 рік після знищення будівлі на Ауґустусплац, музей відкрив двері перед відвідувачами в новій будівлі на площі Заксенплац (нім.Sachsenplatz). Будівництво нової будівлі у формі куба за проектом архітекторів Карла Хуфнагеля, Петера Пютца і Міхаеля Рафаеліана обійшлося в 74,5 млн євро. Це перша будівля художнього музею, побудована в Німеччині починаючи з 1950 р.
Музей образотворчих мистецтв у Лейпцизі занесений до виданої в 2001 р. «Синьої книги», куди входять найзначніші установи культури на території нових федеральних земель.
Зараз колекція музею, що становить 3500 мальованих, 1000 скульптурних і 60000 графічних творів мистецтва, повноцінно розмістилася на площі в 7000 кв.м. Збірка музею охоплює твори починаючи з пізнього Середньовіччя і аж до сучасності. У колекції представлені твори старих німецьких і голландських майстрів XV і XVI ст., Італійське мистецтво XV—XVIII ст., Мистецтво Нідерландів XVII ст., Французьке мистецтво XIX ст., А також мистецтво Німеччини періоду XVIII—XX ст.
У центрі скульптурної колекції знаходиться портрет Людвіга ван Бетховена роботи Макса Клінгера, видатного сина Лейпцига. Творчості Клінгера і Макса Бекманна в музеї відведено окремий поверх. В експозиції представлено також скульптурні твори українського й американського митця Олександра Архипенка.
Jahn, Johannes: Museum der Bildenden Künste. Leipzig. E. A. Seemann, 1961.
Leipziger Volkszeitung Journal, Sonderbeilage zur Eröffnung des neuen Bildermuseums vom 3. Dezember 2004.
Bode, Peter M.: Das Haus der tausend Räume, in: Art-Magazin 12/2004, S. 19-31.
Museum der Bildenden Künste Leipzig (Hrsg.):Corot bis Monet: Von Barbizon zum Impressionismus, Schenkung Bühler-Brockhaus an das Museum der bildenden Künste LeipzigISBN 3-00-011003-8
.jpg)
