Традиційно різдвяні гімни в Карпатах виконує ватага чоловіків. Гурт складається з 12 колядників, за кількістю біблійних апостолів, на чолі з отаманом («березою»). До Різдва вони готуються заздалегідь: постяться, сповідаються, причащаються й отримують благословення священника. За словами мешканців с. Верховини, колядники мають відповідати певним умовам:
«Найкращий гонір — в коляду грати. Колядники то мають бути поважні ґазди, а не розведені. Навіть музикант — шо він тринадцятий, а дванадцять колядників та як дванадцять апостолів, — файно живе з жінкою, гарно дітей виховали, файно збудований, ґазда, не пияк, дурниць не говорить, вульгарні пісні не співає — значить може ходити в коляду. То в коляді [ходити] — це гонір».[1]
Вбрані у гуцульські строї, колядники несуть із собою хрест, оповитий повісмом, що символізує пелюшки новонародженого Ісуса, та дзвіночки, що сповіщають про народження Сина Божого[2], а також гуцульські топірці-бартки.[3]
За твердженнями етнографів, гуцульська колядка вирізняється передусім своїм змістом. Головна християнська тема народження Ісуса Христа переплітається з язичницькими мотивами. У віншувальних піснях часто згадується історія: від подвигів Довбуша до мрії про незалежність України. Справжня гуцульська коляда триває до 2-3 годин. Колядники повинні співати кожному члену родини окрему колядку.[4] Зібрані кошти жертвуються на потреби церковної громади.
