Розташоване у двох кілометрах на південь від асфальтованої траси Гайворон-Голінка. Вулиці села проходять по схилу великого яру, за яким старовинний лісовий масив Чумальово — один із центрів мисливського бізнесу в Бахмацькому районі. Проект створення нових мисливських баз в районі села прислужився несподіваному будівництву якісного асфальтового покриття до Восьмого Березня (2010).
На північ та північний захід від села розташовані дві скіфські могили-роблениці; активно розорюються. Неподалік від села розташований гідрологічний заказник — «Левищина».
Історія
Село Городок з’явилося на мапі України приблизно в 1930 році в результаті об’єднання кількох хуторів. На мапі Шуберта 1868 року на місці села позначено чотири безіменні хутори[1]. У «Списках населених місць…» 1924 року вказані хутори: Капшука (1 двір, 5 жителів); Курила (13 дворів, 65 жителів); Охріменка (3 двори, 15 жителів); Шестопалов (10 дворів, 50 жителів). Всього 27 дворів, 135 жителів. Хутори входили до складу сільської ради села Гайворон, яке відносилося до Дмитрівського районуКонотопської округи[2]. Вказується відстань від хуторів до сільради — 4 км, до районного центру — 10 км, що відповідає сучасній мапі Бахмацького району[3].
У «Списках населених місць…» 1901 року є Охріменків хутір, 10 осіб (5 осіб чоловічої статі та 5 — жіночої) і Шестопалов хутір, 118 осіб (59 осіб чоловічої статі та 59 — жіночої). Хутори входили до складу Голінської волостіКонотопського повіту[4].
Шестопаловський хутір (власницький) є в «Списках населених місць…» 1859 року: 153 особи (85 осіб чоловічої статі та 68 — жіночої)[5], тож заснування села можна віднести до першої половини ХІХ століття, або ж до кінця XVIII століття.
Село Городок на схід від Гайворона позначене на мапі Вермахту, складеній в 1929—1940 роках[6]. З мапи видно, що в селі була одна вулиця, яка простягалася вздовж шляху з південного заходу на північний схід.
Про походження назви Городок єдиної думки немає. За однією з версій в 1929—1930 роках сюди переселилося кілька жителів німецького села Городок, рятуючись від примусової колективізації, розкуркулювання та висилки. Від цих переселенців і походить назва села[7].
Село засноване козацькими родами Гайворона та Голінки, проте храмування на день Покрови Пресвятої Богородиці свідчить, що християни Городка переважно походили з Гайворона. Але є дані про вшанування Казанської ікони Божої Матері ще в Городку, що вказує на наявність серед засновників козаків села Піски[8].
З 1917 — у складі УНР. З 1921 року — під контролем більшовиків. Село в майже не постраждало внаслідок Голодомору 1932—1933 років. За непідтвердженою інформацією, єдиною жертвою є Оксеня Ярмоленко (до шлюбу Устименко), яка померла від голодного шоку на одній із сільських нив.
Назва села походить від назви колгоспу «Імені 8 березня», що був створений в 1930 році. Він проіснував до 1950 року, а потім ввійшов до складу колгоспу «Перемога» села Гайворон[9], а село Городок перейменували у Восьме Березня за назвою колгоспу.
На 1972 у селі залишалося близько 60 жилих хат, до 250 осіб населення. На цей час працювала 4-класна початкова школа зі штатом двох вчителів (Катерина Іванівна Кушніренко та Лідія Миколаївна Британ — обоє з Нечаєвого хутора). Школу закрили 1985, усі діти почали ходити до Гайворонської середньої школи. Збереглися свідчення про виснажливі підліткові марафони на навчання до Гайворона — п'ять-шість кілометрів в один бік до школи по роз'юшених дорогах або глибокому снігу. Це стимулювало городоцькі родини до виїзду з села — переважно до Дмитрівки, Гайворона та Голінки.
До початку 1990-их у селі працювали клуб і магазин.
Відомим вихідцем з села є Володимир Висовненко, воїн-інтернаціоналіст, що загинув під час виконання інтернаціонального обов'язку в Афганістані у 1984 році. Його іменем названо вулицю.
Корінні роди
Кобець, Павлик, Пархоменко, Охріменко, Курдиба.
Сучасність
2010 до села прокладено якісний асфальтований шлях.
8 березня 2011 загальноукраїнський телеканал СТБ показав інформаційний сюжет, присвячений селу.
