Зі вступом Вологеза V на трон Парфія вкотре захлинулась у розбраті між різними претендентами на престол. Владу Вологеза оскаржував його брат Артабан V, в результаті чого в Парфії знову утвердилось двоцарство. Влада Вологеза V реально поширювалась тільки на невелику частину Вавилонії.
На решті земель свою владу затвердив Артабан V, в руках якого зосередилась найбільша влада в Парфії.
Постійна боротьба між братами не тільки виснажувала сили Парфії, але й цілковито підривала й без того низький авторитет династії Аршакідів в Ірані. 220 року правитель області Парс на півдні Ірану — Ардашир — перейшов у наступ проти Аршакідів, заручившись підтримкою представників парфянської знаті, яка остаточно втомилась від фактичної анархії, що супроводжувала більшу частину доби Аршакідів. 223 року Ардашир розбив Вологеза V, після чого зосередив усі свої зусилля на боротьбі з куди більш могутнім Артабаном V.
Джерела
Ahmad Hasan Dani, History of Civilizations of Central Asia, (Motilal Banarsidass, 1994), 474.
Chang Kuan-ta, The crossroads of civilizations: A.D. 250 to 750, (Imprimerie Darantiere, 1996), 35.
