Хосров I (цар Великої Вірменії)

Хосров I
вірм. Խոսրով Ա
Прапор
Прапор
 Цар Великої Вірменії
198 — 217
Попередник: Вагарш II
Спадкоємець: Трдат II
 
Народження: невідомо[1]
Смерть: 217(0217)
Рід: Аршакіди
Батько: Vagharsh Bd
Діти: Трдат II

Хосров I (вірм. Խոսրով Ա) — принц Парфії, якого римляни призначили царем Великої Вірменії.

Життєпис

Хосров I був одним із синів парфянського царя Вагарша II[2][3]. Як і батько, Хосров I був представником династії парфянських правителів, Аршакідів.[4]

198 року, коли його батько був одночасно правителем Парфії та Вірменії, Вагарш II передав свій вірменський престол Хосрову I. Останній правив Вірменією до 217 року. У вірменських джерелах Хосрова I часто плутають із його відомим правнуком Хосровом II.[5]

Хосров I був одним із царів, якого історики вважають нейтральним у відношенні до Риму.[5] 198 року, коли римський імператор Септимій Север здійснив один зі своїх великих походів проти Парфії, зруйнувавши її столицю, Ктесифон, Хосров I надіслав Северу подарунки й заручників.[5] Як ставленик Риму, Хосров I мав протекцію Септимія Севера та його наступника Каракалли.[6]

У 214–216 роках Хосров I разом зі своєю родиною перебував під римським арештом з невідомих причин, що спричинило масштабне повстання у Вірменії проти Риму.[6] 215 року Каракалла з римською армією вторгся до меж Вірменії[6], придушивши повстання.

217 року, після смерті Хосрова I, його син Трдат II[7] отримав вірменську корону[5] від римського імператора Каракалли.[7] Трдат II був проголошений вірменським царем після убивства імператора[7], що сталось 8 квітня 217 року.

Примітки

  1. ↑ Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
  2. ↑ Ованесян. Вірмени від стародавніх часів до сучасності. Том I: Період династій: від античності до чотирнадцятого століття, стор. 71
  3. ↑ Туманов. Manuel de généalogie et de chronologie pour le Caucase chrétien (Arménie, Géorgie, Albanie), стор .73
  4. ↑ Ованесян, Вірмени від стародавніх часів до сучасності, Том I: Період династій: від античності до чотирнадцятого століття, стор. 71
  5. ↑ а б в г Ованесян. Вірмени від стародавніх часів до сучасності. Том I: Період династій: від античності до чотирнадцятого століття, стор. 71
  6. ↑ а б в Адалян. Вірменський історичний словник, стор. 174
  7. ↑ а б в Адалян. Вірменський історичний словник, стор. 174

Джерела

  • C. Toumanoff, Manuel de généalogie et de chronologie pour le Caucase chrétien (Arménie, Géorgie, Albanie), p. 73
  • Ованесян, Вірмени від стародавніх часів до сучасності, Том I: Період династій: від античності до чотирнадцятого століття, Palgrave Macmillan, 2004
  • Адалян, Вірменський історичний словник, Scarecrow Press, 2010