Вестлейк-Вілледж (англ.Westlake Village) — місто (англ.city) у США, в окрузі Лос-Анджелес штату Каліфорнія, засноване в 1981 році, що стало 82-м муніципалітетом округу Лос-Анджелес[3][4] Населення — 8217 осіб (2019[5]).
Громада лежить на межі між округами Лос-Анджелес і Вентура. У середині міста розташоване озеро. Приблизно дві третини громади раніше були приєднані до міста Таузанд-Оакс.
Історія
Приблизно 3000 років тому Індіанці Чумаші переселилися в цей регіон. Вони займалися полюванням на кроликів та іншу дичину, збиранням зерна та жолудів. Розкопки все ще тривають, а знайдені археологічні пам'ятки та поліхромні наскельні малюнки в цьому районі дають змогу зазирнути в соціальний та економічний розвиток стародавнього чумаського світу[6][7][8].
Коли перші люди оселилися на цій території — невідомо. Вчені встановили, що в 500 році до нашої ери на цій території розташовувалося чумашське село, відоме як Гіпук[9]. Індіанці чумаші полювали на диких тварин, рибу та збирали рослини. Їхній раціон складався з жолудів, ховрахів, кроликів, скунсів, кроликів, щурів, мишей і насіння. Вони шили свій одяг зі шкіри таких тварин як кролики, олені та морські видри. Жінки носили довгі спідниці, виткані з трави або м'якої кори, а чоловіки носили шматки оленячої шкури, пов'язані навколо талії. І чоловіки, і жінки малювали малюнки на своїх тілах і носили намиста з мушлі[10].
Вважається, що першими європейцями, які зіткнулися з індіанцями чумаш у долині Конехо, була група чоловіків, на чолі з Гаспаром де Портола. Це сталося, коли вони поверталися з Північної Каліфорнії, в січні 1770 року. Отець Хуан Креспі, який був капеланом та відповідав за ведення щоденника експедиції, писав про Ель-Тріумфо, чумашське село. За його словами, у селі було вдосталь води і дров, а земля була вкрита пасовищами. Отець писав: «Ми перебуваємо на великій красивій рівнині із широкими пасовищами, дібровами та водою». Креспі назвав це місце El triunfo del Dulcísimo Nombre de Jesús (укр.Тріумф найсолодшого імені Ісуса). Саме там біля струмка й був їхній пристанок.
Інші села були знайдені на всій території долини, включно із Сатвіва, та ще двома селами біля Венту-Парк-Роуд у Ньюбері-Парку. Археологи вважають, що ці чумаські села були вперше заселені понад 2000 років тому. Інше село було розташоване біля Лейк-Шервуд[10].
У 1795 році ця територія стала частиною одного з перших іспанських земельних грантів, Ранчо Сімі, який надали родині Піко з Каліфорнії. Коли Мексика здобула незалежність від Іспанії в 1821 році, Верхня Каліфорнія стала територією Мексики, грант Ранчо Сімі було підтверджено в 1842 році.
Коли Каліфорнія була прийнята до союзу, в 1850 році, більша частина землі, яка пізніше стала округом Вентура, була розділена лише між 19 сім'ями. Пагорби, арройо, барранки та стародавні дуби були знайдені на двох мексиканських землях: Ранчо Ель-Конехо та Ранчо Лас-Вірдженес[11].
У 1881 році брати Расселли купили велику частину землі для розведення великої рогатої худоби. За словами Патриції Аллен, історика та нащадка сім'ї, Ендрю Расселл переміг конкурентів у купівлі землі так: він промчав теритрією в 6000 акрів (24 км²) за п'ятнадцять хвилин на візку та скріпив угоду золотою монетою у 20 доларів. Ціна за акр становила 2,50 долара. Ця територія й далі називається Ранчо Расселла, хоча в 1925 році її було продано Вільяму Рендольфу Герсту, а 1943 році — Фреду Альбертсону. Сім'я Расселлів орендувала частину землі, щоби ферма з великою рогатою худобою й далі працювала, тоді як компанія Альбертсона використовувала величезну територію як кіноранчо. У долині Конехо було знято багато фільмів і телевізійних шоу, зокрема Робін Гуд, Король щурів, Ларедо та різні епізоди Тарзана, Бака Роджерса, Димок зі ствола та Бонанзи. Фільм 1940 року Попереду небезпека знімався на бульварі Вестлейк.[12]
У 1963 році Американсько-гавайська пароплавна компаніяДаніеля К. Людвіга купила ранчо площею 12 000 акрів (49 км²) за 32 мільйони доларів. У партнерстві зі страховою компанією Prudential Insurance Company вони замовили підготовку генерального плану в архітектурно-планувальній фірмі A. C. Martin and Associates.[13] Планувалося, що це нове «місто в країні» буде мати міцну економічну базу: комерційні райони, житлові квартали та широкі зелені зони з озером як центр міста. Видатні архітектори, інженери та землевпорядники брали участь у проєктуванні нової громади. Це — яскравий приклад спланованого передмістя в стилі 1960-х років.[14][15][16][17]
За планом, територія урочища була розділена на дві частини межею округу Лос-Анджелес/Вентура. У 1968 і 1972 роках дві частини Вестлейк (8544 акрів (35 км²)), що були на стороні округу Вентура, приєднали до міста Таузанд-Оакс.[18] У 1981 році частина округу Лос-Анджелес (3456 акрів (13,99 км²) або приблизно 1/3 громади Вестлейк) була зареєстрована як місто Вестлейк-Вілледж. Закон штату Каліфорнія забороняє місту бути у двох відокремлених округах[19].
Більше половини початкової забудови «Вестлейк» проходить через межу округу в його західній частині, а також повністю пролягає в межах міста Таузанд-Оакс. Межа, яка розділяє Об’єднане місто Вестлейк-Віллідж і частину Вестлейк-Віллідж у Таузанд-Оакс, проходить через поле для гольфу Westlake Golf Course, між дорогами Лейкв’ю Каньйон і Ліндеро Каньйон, і розділяє озеро навпіл. Також поруч пролягає місцевість Лейк-Шервуд.
Завдяки прибережним бризам, які просочуються крізь каньйони, іноді влітку Вестлейк може бути на 10 градусів прохолоднішим і менш туманним, ніж сусідня долина Сан-Фернандо. Однак, зазвичай температура повітря у Вестлейк на 10 градусів вища, ніж на прибережних рівнинах, що розташовані нижче схила Конехо: наприклад, громади Санта-Роза-Веллі, Камарільйо та Вентура.
Згідно з переписом 2010 року[25], у місті мешкало 8270 осіб у 3262 домогосподарствах у складі 2396 родин. Густота населення становила 580 осіб/км². Було 3384 помешкання (237/км²).
До двох чи більше рас належало 2,6 %. Частка іспаномовних становила 6,4 % від усіх жителів.
За даними перепису, 8142 особи (98,5 % населення) проживали в домогосподарствах, 121 (1,5 %) проживали у кварталах неінституціоналізованих груп, а 7 (0,1 %) були інституціоналізовані.
Нараховувалося 3262 домогосподарства, з яких у 971 (29,8 %) проживали діти до 18 років, 1985 (60,9 %) були подружніми парами, які проживали разом, 292 (9,0 %) домогосподарства були без чоловіка, 119 (3,6 %) мали чоловіка-господаря без дружини. Неодружених, але проживаючих разом, пар було 103 (3,2 %). 712 домогосподарств (21,8 %) складалися з одиноких осіб, а в 376 (11,5 %) проживали одинокі особи віком 65 років і старше. Середній розмір домогосподарства становив 2,50 особи. Загалом, налічувалося 2396 сімей (73,5 % усіх домогосподарств); середній розмір сім’ї становив 2,92 особи.
За віковим діапазоном населення розподілялося так: 21,0 % — особи молодші 18 років, 57,8 % — особи віком 18—64 років, 21,2 % — особи віком 65 років та старші. Медіана віку мешканця становила 48,7 року. На 100 осіб жіночої статі в місті припадало 94,8 чоловіків; на 100 жінок віком від 18 років та старших — 91,2 чоловіків також старших 18 років.
Було 3384 одиниць житла із середньою щільністю 237,4/км², з яких 2745 (84,2 %) були зайняті власниками, а 517 (15,8 %) були зайняті орендарями. Рівень вакантності власників житла склав 1,0 %; рівень вакантності орендної плати склав 4,4 %. У власному житлі проживало 6906 осіб (83,5 % населення), в орендованому — 1236 осіб (14,9 %).
Середній дохід на одне домогосподарство становив 160 845 доларів США (медіана — 113 884), а середній дохід на одну сім’ю — 187 890 доларів (медіана — 142 383). Медіана доходів становила 111 597 доларів для чоловіків та 67 731 долар для жінок.[Прим. 1] За межею бідності перебувало 6,1 % осіб, зокрема 3,5 % дітей віком до 18 років та 7,9 % осіб віком 65 років та старших.
Цивільне працевлаштоване населення становило 4046 осіб. Основні галузі зайнятості: освіта, охорона здоров’я та соціальна допомога — 24,2 %, науковці, спеціалісти, менеджери — 19,8 %, фінанси, страхування та нерухомість — 12,1 %, виробництво — 10,2 %.
Економіка
Штаб-квартира Dole Food Company розташована у Вестлейк-Вілледж. У 1994 році компанія Dole оголосила, що завершить свої плани з будівництва своєї всесвітньої штаб-квартири на території площею 30 акрів (120 000 м2), що розташована на північ від Автостради Вентура у Вестлейк-Вілледж. Рішення було відкладено через випробування на забруднення ґрунтових вод і перегляд можливої ревізії плану території. Очікувалося, що Dole презентує свої плани для остаточного затвердження міською радою Вестлейк-Вілледж 9 лютого 1994 року[26]. K-Swiss, Guitar Center, PennyMac Loan Services і Ryland Homes також мають свої штаб-квартири у Вестлейк-Вілледж.[27]
Топові рободавці
Відповідно до комплексного річного фінансового звіту міста за 2020 рік[28], найбільшими роботодавцями в місті є:
Станом на травень 2009 року 1943 (33 %) із 5876 зареєстрованих виборців у Вестлейк-Вілледж зареєстровані як демократи, 2583 (44 %) — як республіканці, а 1101 (19 %) відмовилися вказати партійну належність.[29]
Мешканці відвідують такі школи: початкову школу Вайт-Оак (англ.White Oak Elementary School) у Вестлейк-Вілледж, середню школу Ліндеро-Каньйон (англ.Lindero Canyon Middle School) в Агура-Гіллз і старшу школу Агура (англ.Agoura High School) в Агура-Гіллз.[33]
У Вестлейк-Вілледж було знято два епізоди із серіалу Янголи Чарлі (1976—1981): Вбивчий вид (англ.The Killing Kind) (1976) і Янгол у коробці (англ.Angel in a Box) (1979).[41]
Фільм Бонні і Клайд (1967) містить сцени зі Скелтон-Каньйон-роуд (англ.Skelton Canyon Road) (Бульвар Вестлейк)[42], а телесеріал ФБР (1965—1974) частково знімався на злітно-посадковій зоні[43].
Парки та зони відпочинку
Поруч із Вестлейк-Вілледж пролягає Національна зона відпочинку «Гори Санта-Моніки», де є багато природних стежок для туристів, любителів походів у гори, гірських велосипедистів, вершників, любителів пікніків та кемперів.[44]
↑Mcgrath, Rachel (29 серпня 2014). Drought taking toll on Westlake Lake. www.vcstar.com(англ.). Процитовано 15 липня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑Fighting for everything. www.vcstar.com(англ.). Процитовано 17 липня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)