Дичина є частиною мисливської фауни. За Словопедією, «ДИЧИНА — дикі тварини, об'єкт полювання та мисливства.» [1] [Архівовано 19 червня 2012 у Wayback Machine.]. Найпоширенішим є гастрономічне визначення дичини: дичина — це, як правило, види, які здобувають для вживання у їжу. У такому визначення до дичини не належать об'єкти трофейного та спортивного полювання.
Дичина — об'єкт полювання не тільки мисливців, але й диких хижих ссавців і птахів.
Види дичини
Лісова (борова) дичина
До лісової дичини належать різноманітні види ссавців, рідше птахів. Насамперед, це олені, сарни, зайці. З птахів найвідомішими є лісові кулики — вальдшнепи.
Червона лісова дичина
Значно рідше, ніж перната дичина, уживалася в російській кухні велика червона лісова дичина, тобто ведмедина, оленина й лосятина, і ще рідше — заячина. Вся ця дичина стала входити у вживання порівняно пізно, в XVIII ст., та й то була в основному винятковою приналежністю дворянського святкового столу. Правда, протягом XVIII ст. й особливо в XIX ст. склалися російські національні прийоми готування великої лісової дичини, і її почали частіше подавати до столу [2].
Гарнірами до лісової дичини так само, як і до пернатого, служили мочені й солоні фрукти й лісові ягоди, смажені в маслі кислі (антонівські) яблука, лимони, а пізніше — тушкована у соку, що виділився з дичини, картопля. Замість червоного вина, прийнятого в західноєвропейських кухнях, у нас до дичини прийнято було подавати брусничний або журавлинний міцний квас.
Польова дичина
Найвідомішими в Україні об'єктами полювання у відкритих місцевостях є зайці та перепілки.
Серед відомих екзотичних видів дичини — агуті та кавії — мешканці Латинської і Південної Америки, яких використовують як м'ясну дичину, для чого їх нерідко розводять у напіввільних умовах.
Водоплавна дичина
Водоплавна дичина — різноманітні птахи та (рідше) водні ссавці. Найвідоміші види водоплавної дичина — качки-крижні та лиски. Не всі біляводні птахи є дичиною. Рибоїдні птахи (чаплі, лелеки, мартини, крячки та ін.) не є дичиною і загалом не є об'єктами полювання через дуже низькі смакові якості і часто малу чисельність. Найкращі види дичини і найкращі об'єкти полювання — рослинноїдні птахи.
Гірська дичина
Поняття «гірська перната дичина» відносно умовне. Поряд з типовими представниками високогірних районів (уларом, тетеревом і кекликом) у горах можна зустріти фазана, на яйлах Криму — диких голубів або зграї рівнинних перелітних птахів; у горах Середньої Азії з водоплавних порівняно звичайний гірський гусак і т. д. Полювання на гірську дичину доступні далеко не всім. Вона вимагає часом мистецтва альпініста і великої витривалості організму [3].
Дичина в літературі
Дичина (Павло Глазовий)
Як торохне із рушниці Панько біля граба,
А із кущів як вискочить налякана баба
Та як крикне: — Ти куди-то смалиш із рушниці?
Дать би тобі, паразиту, по здоровій пиці! —
А Панько їй: — Розкричалась… Ич, довгоязика!
Звідки знав я, що ти свійська?
А може, ти дика? [4]
«Королівська дичина» (Д. Голда)
«Справжній мисливець знає, що найбільшу насолоду дає полювання з лягавим собакою на пернату дичину, передусім на вальдшнепа, бекаса, дупеля та інших представників ряду куликів. Цей вид полювання недарма вважається аристократичним серед всіх інших. Подібними об'єктами полювання є фазан, перепел і куріпка, але вони належать до ряду курячих.» [5]
