Агроекологія — це інноваційний підхід до сільського господарства, спрямований на досягнення стійких і справедливих продовольчих систем, яку можна розуміти як: міждисциплінарну науку, набір практик і суспільний рух.[1]
Агроекологічні дослідження мають два основних напрямки[2]:
біофізичний фокус, який операціоналізує агроекологію як екологічне вивчення систем сільськогосподарського виробництва,
соціально-екологічний фокус, який наголошує на сільському господарстві як пов’язаній соціально-екологічній системі, важливості продовольчих систем і продовольчої безпеки на рівні громад, і соціальної справедливості.
1) самостійна галузь знань та сформований науковий напрямок наукових досліджень, що вийшов з прикладної екології й агрономії; вивчає вплив факторів середовища на продуктивність культивованих рослин, а також структуру й динаміку угруповань організмів, що існують на сільськогосподарських землях;
2) наука, що досліджує можливості раціонального використання сільськогосподарських земель для одержання рослинницької і тваринницької продукції при одночасному збереженні природних ресурсів (родючість ґрунтів, природних вод, атмосферного повітря тощо), біологічного різноманіття і захисту середовища існування людини та виробленої продукції від сільськогосподарського забруднення;
3) наукова дисципліна про агроценози, яка розглядає як центральний об'єкт вид або сорт, заради якого створюється агроценоз;
4) розділ екології, що досліджує аутекологію сільськогосподарських рослин і тварин, а також культурекосистеми;
5) розділ екології, що вивчає взаємовідносини сільськогосподарських рослин і тварин із довкіллям.
6) інтеграція досліджень, освіти, дій і змін, що забезпечує стійкість усіх частин харчової системи: екологічної, економічної та соціальної.[3]
Мета і завдання
Головна мета агроекології — це забезпечення сталого виробництва якісної біологічної продукції, збереження і відтворення природно-ресурсної бази аграрного сектора, ефективна екологізація всіх галузей сільськогосподарського виробництва.
Основним завданням агроекології є:
одержання максимального врожаю при найменшому впливу на довкілля;
забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування;
створення агроекосистем, співжиття в агроекосистемах і фактори стабілізації в агроекосистемах;
меліорація земель;
інтенсифікація сільського господарства;
розробка стратегії сільськогосподарського користування в XXI столітті.
Практики та технології
Основні практики та технології включають практики сталого, відновлювального і органічного сільського господарства, і, зокрема, наступні є найбільш популярними в контексті агроекології[4]:
Агроекологія // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 5.
