Ту-160 (б/н 15) 184-го гвардійського важкого бомбардувального авіаційного полку ВПС України, 1997 рік.
Авіаційна група дальньої авіації Збройних сил України — колишнє з'єднання Військово-Повітряних Сил України в підпорядкуванні центрального Верховного командування ВПС, яке складало дальню авіацію України.
Історія
Нарукавний знак Дальньої авіації Повітряних сил України, 1996 рік.
У 1992 році на території України перебувало 4 повітряні армії, 10 авіаційних дивізій, 49 авіаполків, 11 окремих ескадрилій, навчальні та спеціальні установи і заклади[1]. На базі штабу 24-ї Повітряної армії у м. Вінниця було сформовано Командування ВПС України.
Дивізії дальньої авіації були поєднані в авіаційну групу дальньої авіації. Приблизно 360 важких бортів ракетоносіїв та їхніх повітряних заправників були розташовані на величезній матеріальній базі трьох авіадивізій: 13-ї - в місті Полтава, 15-ї - в смт Озерне, і 106-ї дивізії з місцем дислокації у місті Узин.
Для успішного керівництва полками стратегічної (дальньої) авіації у складі Повітряних Сил ЗС України був створений в Узині штаб Авіаційної Групи Дальньої Авіації (АГДА) на базі 106 вбад. Командиром АГДА був призначений генерал-майор М. М. Башкиров, командир 106 вбад[2].
У новостворену групу стратегічної авіації України входило 45 військових частин по всій країні[3].
У 2001 році 13 гв. ВБАД була розформована, на базі управління дивізії була сформована 35-та авіаційна група — авіаційна група (оперативного призначення), зі штабом у Полтаві. В авіагрупу увійшов 185-й гв. ВБАП.
До складу ВПС України були передані 3 повітряні армії (1100 бойових літаків), серед яких були 30 Ту-16 (ракетоносців), 30 Ту-22КД (ракетоносців), 30 Ту-22Р (розвідників), 36 Ту-22М3, 23 Ту-95МС-16, 19 Ту-160, 21 літак-заправник Іл-78, а також великі арсенали авіаційних крилатих ракет Х-55 (1068 одиниць) і Х-22 (423 одиниці)[1][5][6].
Рішення про поступове виведення з бойового складу Ту-22М3 було ухвалено в жовтні 2000 року. До квітня 2006-го було ліквідовано всі 60 «Бекфаерів» та утилізовано 423 ракети Х-22 до них. Роботи відбувалися в рамках «Програми спільного скорочення загрози» з допомогою американської фірми «Рейтеон» і за фінансування США.
Командування
Башкіров Михайло Михайлович 1992-1994 - перший і останній командувач стратегічної авіації незалежної України;
25 квітня1987 року авіабаза Прилуки першою в СРСР отримала стратегічні ракетоносці Ту-160. У 1991 році, на момент розпаду СРСР, в Прилуках перебувало 19 з 35 побудованих Ту-160 у складі двох ескадрилей. У третій ескадрильї базувалися 6 навчально-тренувальних літаків Ту-134УБЛ, які забезпечували навчання льотчиків і допомагали продовжити ресурс ракетоносців.
У 1993 році у зв'язку з реформуванням українських ВПС на озброєння полку знову були прийняті 20 Ту-22М3. Після розпаду СРСР більшість Ту-160 українських ВПС були поставлені на консервацію, крім декількох бомбардувальників, а полк знову озброїли Ту-22М3[8].
18 лютого1995 року в газеті «Правда Прилуччини» так описували боєздатність полку:
Утримання (без проведення польотів) літака Ту-160 нам обходилося (в цінах 1995 року) до 418 000 доларів на рік. Льотчики востаннє піднімалися в повітря в жовтні 1994 року. Немає пального. Пуски ракет не проводилися з 1991 року[9]
8 вересня1999 року в Ялті було підписано міжурядову угоду між Україною і Росією про обмін 8 Ту-160, 3 Ту-95МС, близько 600 крилатих ракет Х-55 і аеродромного обладнання в рахунок сплати українського боргу за поставлений природний газ на суму $285 млн[10].
5 листопада1999 року Ту-160 з бортовим номером 10 став першим, який перелетів до Росії, на авіабазу «Енгельс-2»[11]. Ось як описує в своїй статті «Перегон Ту-160 з Прилук в Енгельс» технічний спеціаліст С. Воронов, який брав участь в підготовці Ту-160 до перельоту в Росію:
Першим відібраним до приймання та підготовки для перельоту в Енгельс став Ту-160 з бортовим номером «10». Літаки Ту-160 ВПС України не піднімалися в повітря по три — чотири роки, виняток становила якраз «десятка», яка брала участь в параді 1998 р… Треба сказати, що в цілому стан літаків Ту-160 був хорошим. Залишковий ресурс становив 90% від встановленого. Всі літаки укомплектовані необхідним обладнанням та документацією. На них сумлінно виконувалися роботи по зберіганню — видно було, що роботи виконувалися «за совість».
Оригінальний текст (рос.)
Первым отобранным к приемке и подготовке для перелета в Энгельс стал Ту-160 с бортовым номером «10». Самолёты Ту-160 ВВС Украины не поднимались в воздух по три — четыре года, исключение составляла как раз «десятка», принимавшая участие в параде 1998 г… Надо сказать, что в целом состояние самолётов Ту-160 было хорошим. Остаточный ресурс составлял 90 % от установленного. Все самолёты укомплектованы необходимым оборудованием и документацией. На них добросовестно выполнялись работы по хранению — видно было, что работы выполнялись «за совесть».
11 серпня2000 року відбулася церемонія прощання з прапором 184-го полку[15]. Прапор було передано на збереження до Міністерства оборони України. Останній Ту-160 залишив гарнізон 30 березня 2000 року[16], а в листопаді того ж року 184-й Гвардійський важкий бомбардувальний авіаполк був остаточно розформований.
2 лютого2001 року був розрізаний десятий Ту-160, останній із стратегічних бомбардувальників ВПС України, які повинні були бути знищені за домовленістю зі США.
Станом на 2012 рік авіабаза Прилуки занедбана, майже все обладнання демонтовано (знято радіолокаційне та світлотехнічне обладнання, розібрані дальні стоянки). На вимогу США також були знищені земляні капоніри, бомбосховища, два склади пально-мастильних матеріалів та інші об'єкти на авіабазі.
На території колишньої авіабази розташований пам'ятник Ту-16.
У 1991 році на озброєнні 185-го важкого бомбардувального авіаполку перебувало 6 Ту-16П і 18 Ту-22М3[18].
У серпні 2000 року пройшли спільні російсько-українські навчання, під час яких 2 Ту-22М3 з 185-го вбап виконали переліт на Північ Росії і разом з російськими літаками атакували і уразили мішені-баржі на полігоні у Новій Землі[19]. Також екіпаж українського Ту-22М3, під час російсько-українських навчань на полігоні Архалик, після дальнього перельоту зробив пуск ракети-мішені Х-22, яка була успішно знищена російськими винищувачами Су-27.
Згідно з угодою СНО-2, Ту-22/Ту-22М та їх модифікації не вважаються стратегічними бомбардувальниками, проте під тиском Державного департаменту США керівництво України погодилося на знищення всіх Ту-22/Ту-22М, що перебували на озброєнні українських ВПС[20].
Контракт на проведення робіт по знищенню дальніх бомбардувальників Ту-22М ВПС України і їх озброєння був підписаний в липні 2002 року між Агентством зі зменшення загрози Міністерства оборони США і американською фірмою Rayteon Technical Service. Субпідрядником ліквідаційних робіт виступило державне підприємство Міноборони «Українська авіаційна транспортна компанія»[21].
Ліквідація проводилася в кілька етапів. Спочатку бомбардувальники були виведені зі стану бойової готовності, а потім — розпиляні[21].
Навесні 2002 року завершився перший етап знищення Ту-22М, під час якого було ліквідовано 8 Ту-22М3[22].
В листопаді 2002 року розпочався наступний етап знищення Ту-22М. Було розрізано 31 Ту-22М2/М3, що базувалися на військових аеродромах в Полтаві та Миколаєві. Також були повністю знищені 225 крилатих ракет Х-22. У Полтаві було знищено 12 літаків Ту-22М3, в Миколаєві — 17 Ту-22М2 і 2 Ту-22М3, в Озерному — 225 крилатих ракет Х-22[23]. Роботи по знищенню бомбардувальників велися за контрактом з американською компанією Rayteon Technical Service з листопада 2002 року по липень 2004 року[22].
27 січня2006 року на авіабазі «Полтава» було завершено знищення 60 Ту-22М (17 Ту-22М2 та 43 Ту-22М3) та 423 авіаційних крилатих ракет Х-22 ВПС України[24][25]. В церемонії знищення останнього українського дальнього бомбардувальника взяли участь Джон Гербст, посол США в Україні, а також представники міністерства оборони США на чолі із заступником помічника міністра оборони Дагом Інгландом[5].
Авіабаза Узин була однією з найпотужніших і найважливіших авіабаз на території СРСР[26]. У 1991 році на авіабазі Узин базувався 1006-й важкий бомбардувальний авіаполк і 409-й авіаполк літаків-заправників[26].
Авіабаза Узин припинила своє існування у 1998 році після того як уряд України під тиском США ухвалив рішення знищити Ту-95МС, а літаки-заправники Іл-78 переобладнати для вантажних комерційних перевезень або продати закордон[27].
У 2001 році на аеродромі Узин під контролем співробітників Пентагону був розрізаний останній із запланованих до знищення Ту-95МС[28]. Після закінчення обробки американські військові взяли з собою, як трофей, частина фюзеляжу з бортовим номером.
У 1994 році на озброєнні 1006-го вбап перебувало 23 Ту-95МС, з них 7 літали, 14 перебували на зберіганні і 2 — на авіаремонтному заводі[29][30]. Бомбардувальники, що перебували на озброєнні 1006-го вбап, відносилися до модифікації Ту-95МС-16, здатної нести 16 крилатих ракет Х-55 і вражати цілі на відстані до 2500 км[31][32].
Іл-78 ВПС України на авіашоу RIAT 1997, Фейфорд, Англія.Іл-78, проданий американській приватній військовій компанії North American Tactical Aviation, Миколаївське АРП, 2008 рік.
409-й авіаполк, оснащений 21 літаком-заправником Іл-78, забезпечував дозаправлення паливом стратегічних бомбардувальників Ту-95МС з Узина та Ту-160, що базуються в Прилуках[35][36].
Іл-78, після демілітаризації та демонтажу паливозаправного обладнання, здавалися Міністерством оборони України в оренду приватним авіакомпаніям БСЛ, Бусол і ATI як вантажні літаки.
У 1998–1999 роках Алжиру було продано 5 Іл-78 (серійні № 40-10, 41-10, 46-10, 47-10 і 48-10) з частковим відновленим заправним обладнанням: були встановлені два підкрильові УПАЗ-1[37].
У 1998 році Іл-78 (серійний № 61-10), переобладнаний у вантажний літак, держпідприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційно-транспортна компанія» зазнав катастрофи біля Асмери, столиці Еритреї[37].
У 2003 році 1 Іл-78 (серійний № 56-07), переобладнання в транспортний Іл-76ТД, був проданий уряду Анголи[37].
У 2005 і 2011 роках американській приватній військовій компанії North American Tactical Aviation були продані 2 Іл-78 (серійні № 64-10 та 65-10), перероблені в транспортні літаки[38][39]. Літаки отримали американські реєстраційні номери N78GF і N78RX відповідно[40][41][42]. Передбачається, що літаки використовуються для спецоперацій і оцінки можливостей авіації потенційних супротивників США.
У 2009 році в Пакистан, за контрактом від 2006 року, було поставлено 4 Іл-78 (серійні № 50-10, 51-10, 57-10 і 59-07), заново обладнаних в паливозаправники[37]. Для здійснення поставки в Пакистан 1 Іл-78 (серійний № 49-10) був розібраний на запчастини у 2008 році.
У грудні 2011 року підписано контракт з ДК «Укроборонпром» на поставку 3 Іл-78 зі зберігання з проведенням їх капітально-відновлювального ремонту як заправників для ВПС КНР[43][44]. 25 березня 2014 року відбувся перший політ після ремонту першого підготовленого до поставки Іл-78 (1987 року випуску, серійний № 59-10, заводський № 0073478359, колишній бортовий № UR-76744), який пройшов ремонт на ДП «Миколаївський авіаремонтний завод „НАРП“»[45]. З 1993 року літак використовувався в комерційних цілях з демонтованим заправним обладнанням, а з 2001 року — перебував на зберіганні на аеродромі ВПС України в Мелітополі.
Решта Іл-78 були порізані або поставлені на зберігання після виробітку ресурсу.
Біля авіабази розташований Білоцерківський авіаремонтний завод, де проводився ремонт літаків Ту-16, Ту-22, Ту-22М і Ту-95.
На території колишньої авіабази Біла Церква розташований пам'ятник Ту-16, встановлений у 1984 році на честь 40-річчя 251-го гвардійського важкого бомбардувального авіаполку.
Авіабаза Кульбакине (м. Миколаїв) — аеродром колишнього 333-го Центру бойового застосування і перенавчання Авіації ВМФ ЗС СРСР[47]. Після здобуття Україною незалежності центр був перейменований в 33-й Центр бойового застосування і перенавчання ВМС України.
На авіабазі базувався 540-й інструкторсько-дослідний морський ракетоносний авіаційний полк. У 1992 році на озброєнні авіаполку перебувало 29 Ту-22М2/М3 і 20 Ту-16К[48][49].
На початку 1990-х років Ту-16К і Ту-22М2 були відправлені на бази зберігання, а потім утилізовані.
Також на авіабазі базувалися протичовнові літаки Ту-142М і Ту-142МЗ. До початку 2006 року було знищено 6 літаків типу Ту-142[5][17].
Згодом на аеродромі стала базуватися 299-та бригада тактичної авіації ЗС України, озброєна штурмовиками Су-25.
Станом на 2012 рік на території авіабази перебуває один напіврозібраний Ту-142 і два Ту-95МС (б/н 31 і 95) в нельотному стані.
Біля авіабази Кульбакине розташований Миколаївський авіаремонтний завод (НАРП), де проводився ремонт літаків Ту-16, Ту-95, Ту-142, Ту-22М2 і Ту-22М3, а зараз виконується ремонт Іл-76, Іл-78 та Су-24[50].
На території авіабази встановлений Ту-16 у вигляді пам'ятника.
199-й огдрап займався стратегічною розвідкою на центрально-європейському та південно-західному (ФРН — Австрія — Греція — Босфор — Мармурове море), і південному (Чорне море — Туреччина — Іран) напрямках[53].
У 1992 році більшість льотчиків і штурманів 199-го гвардійського окремого далекого розвідувального полку мали перший клас. Брак палива, запчастин та економічні труднощі призвели до істотного зниження інтенсивності польотів. Незважаючи на це, авіаторам вдавалося підтримувати високий рівень підготовки, що підтверджують дії екіпажу Ту-22Р 25 травня1995 року, коли після виконання завдання над нейтральними водами Чорного моря на їх літаку відмовив двигун[53]. За розрахунками штурмана долетіти до Ніжина не вдавалося, і льотчик майстерно посадив несправну машину на запасному аеродромі під Одесою.
Деякий час Ту-22Р намагалися використовувати в Україні і в цивільних цілях: виконувати фотозйомку для картографування, геодезії та землеустрою і проводити моніторинг стихійних лих.
У 1995 році на озброєнні полку стояло 10 Ту-22Р, 1 Ту-22РДК, 3 Ту-22ПД і 4 Ту-22УД.
30 грудня1996 року авіаполк був реорганізований у 18-ту окрему дальньорозвідувальну авіаційну ескадрилью (одрае). У бойовому складі ескадрильї значилися 6 Ан-З0Б, 3 Ту-22Р і 1 Ту-22У.
На початку 1997 року, під час візиту кораблів ВМС США в Україну, Ту-22Р здійснювали патрулювання над Чорним морем[54].
22 лютого1999 року постановою № 242 Верховної Ради 18-я одрае передана до складу Міністерства з надзвичайних ситуацій і перейменована в 300-й спеціальний авіаційний загін МНС[55].
До 2001 року літаки типу Ту-22 були утилізовані на базі ліквідації в Ніжині.
Ліквідація стратегічної авіації України
Знищення Ту-22М3 ВПС України за допомогою обладнання американської компанії Raytheon Technical Service, авіабаза Полтава, 2002 рікРозріз першої Х-22 на авіабазі Озерне, в рамках «Програми спільного зниження загрози» агентства МО США зі скорочення військової загрози (DTRA), Україна, 6 листопада 2002 року [56].
Причини ліквідації стратегічної авіації України[57][58]:
Глибока економічна криза, що охопила Україну після розпаду СРСР
Підписання Україною у 1992 році Лісабонського протоколу до договору СНО-1, згідно з яким новоутворена країна зобов'язалася до 5 грудня 2001 року ліквідувати всі стратегічні засоби доставки ядерної зброї
Відсутність технічної підтримки заводів-виробників і конструкторських бюро, які залишилися на території Росії
Масове скорочення і звільнення зі збройних сил досвідчених льотчиків та інших фахівців, необхідних для експлуатації літаків стратегічної авіації
Закінчення ресурсу на ряд вузлів і агрегатів
Фінансування робіт з ліквідації стратегічної авіації України здійснювалася за рахунок коштів, виділених американським урядом в рамках угоди «Про надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї і запобіганні поширення зброї масового ураження», підписаного 25 листопада1993 року між Україною і США[5]. У 2000 році угода була продовжена до 31 грудня2006 року[22].
У 1996–1999 роках керівництво України ліквідувало 29 стратегічних літаків-ракетоносців (10 Ту-160, 19 Ту-95МС) і 487 крилатих ракет Х-55, що перебували на озброєнні ВПС України[59].
У 1999–2000 роках, відповідно до міжурядової угоди, Україна передала Росії 8 Ту-160, 3 Ту-95МС і 575 крилату ракету Х-55[60] в рахунок сплати українського боргу за поставлений природний газ на суму $285 млн[10][61]. Два ракетоносці Ту-95МС (б/н 31 і 95) були переобладнані в літаки-розвідники і поставлені на зберігання біля НАРП (Миколаївського авіаремонтного заводу). По одному Ту-160 і Ту-95МС, як музейні експонати, залишилися в Полтавському музеї дальньої та стратегічної авіації[59]. Також на території України було утилізовано 5 російських Ту-95 (3 Ту-95МС і 2 Ту-95К22), що перебували на авіаремонтному заводі в м. Біла Церква, згідно з «Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про ліквідацію і порядок повернення авіаційної техніки, що перебуває на ремонтних підприємствах Міністерства оборони України і Міністерства оборони Російської Федерації»[62][63].
У 2001 році Україна продала 12 крилатих ракет Х-55 до Ірану і 6 одиниць до КНР[64]. Про це стало відомо у 2005 році, коли Святослав Піскун, генеральний прокурор України, розповів про оборудку британській газеті «FinancialTimes»[65].
У 2004 році на території Державного авіаційного науково-випробувального центру ВПС України (колишнє Управління 8 ДНДІ ВПС ім. В. П. Чкалова) був розрізаний перший Ту-142, що належав Україні, під наглядом групи американських фахівців на чолі з Вільямом Янгстромом, керівником «Програми спільного зменшення загроз в Україні»[66][67]. Ту-142, що належали Україні, базувалися на авіабазі Кульбакине 33-го Центру бойового застосування і перенавчання ВПС України (м. Миколаїв) і на аеродромі Державного авіаційного науково-випробувального центру ВПС Україна поблизу с. Кіровське (АР Крим).
В березні 2014 року на інтернет-аукціоні eBay був виставлений на продаж стратегічний ракетоносець Ту-95МС, що раніше був на озброєнні ВПС України. Літак перебував у небоєздатному стані. Ракетоносець був випущений у 1987 році, його загальний наліт склав 454 години із загального льотного ресурсу в 5000 годин[68].
↑Архівована копія(PDF). Архів оригіналу(PDF) за 18 грудня 2021. Процитовано 13 вересня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 11 вересня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Kelereng Biru—Bumi dilihat oleh Apollo 17 pada 1972 Kelereng Biru (Inggris: The Blue Marblecode: en is deprecated ) adalah sebuah foto Bumi terkenal, yang diambil pada 7 Desember 1972, oleh kru pesawat ruang angkasa Apollo 17, dengan jarak sekitar 45.000 kilometer (28.000 mil). Foto tersebut menjadi salah satu foto paling ikonik, dan menjadi salah satu gambar paling didistribusikan dalam sejarah manusia.[1][2] Referensi ^ Petsko, Gregory A (2011). The blue marble. Genome Bio...
Football tournamentFIFA Futsal World Cup qualification (CONMEBOL)Organizing bodyCONMEBOLFounded2012; 12 years ago (2012)RegionSouth AmericaNumber of teams10Current champion(s) Argentina(2nd title)Most successful team(s) Argentina(2 titles)Websiteofficial 2020 qualifying tournament The South American Futsal World Cup qualifiers (Spanish: Eliminatorias Sudamericanas de Futsal) is a futsal tournament organized by CONMEBOL to determine which South American teams qualif...
Il movimento operaio è un movimento politico e sindacale. Il Quarto Stato, dipinto di Giuseppe Pellizza da Volpedo. Il movimento operaio consiste di due ali principali: il movimento sindacale da un lato, e il movimento politico del lavoro dall'altro lato. Il movimento sindacale consiste nell'organizzazione collettiva dei lavoratori sviluppata per rappresentare e fare campagne per migliori condizioni di lavoro e trattamento da parte dei loro datori di lavoro e, mediante l'attuazione delle leg...
This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Sydney Olympic FC – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (June 2017) (Learn how and when to remove this template message) Football clubSydney Olympic FCFull nameSydney Olympic Football ClubNickname(s)Olympic, Blues, PanelliniosFoundedNovember 28th, 1957...
Abdirahman Saylici Abdirahman Abdallahi Ismail Saylici (bahasa Somali: Cabdiraxmaan Cabdilaahi Ismaaciil Saylici) adalah Wakil Presiden Somaliland, setelah menang dalam pemilihan umum 2010 bersama dengan Ahmed M. Mahamoud Silanyo. Mereka berdua adalah anggota Partai Perdamaian, Persatuan, dan Pembangunan.[1] Referensi ^ Salinan arsip. Diarsipkan dari versi asli tanggal 2011-07-26. Diakses tanggal 2012-05-31. Jabatan politik Didahului oleh:Ahmed Yusuf Yasin Wakil Presiden Som...
Pour les articles homonymes, voir Rossi. Gaetano RossiBiographieNaissance 18 mai 1774VéroneDécès 25 janvier 1855 (à 80 ans)VéroneNationalité vénitienneActivités Librettiste, écrivain, poètemodifier - modifier le code - modifier Wikidata Gaetano Rossi (18 mai 1774 - 25 janvier 1855) est un librettiste vénitien d’opéras qui a travaillé avec de nombreux compositeurs dont les plus célèbres sont Mayr, Rossini, Donizetti, Mercadante, Pacini et Meyerbeer. Biographie Né à Vé...
Кадр из короткометражного мультфильма «Scrub Me Mama with a Boogie Beat», изображающий стереотипного негра, поедающего арбуз Этнические стереотипы (этностереотипы), или национальные стереотипы, — исторически сложившиеся внешние (гетеростереотипы) или собственные (автостереотип�...
Сельское поселение России (МО 2-го уровня)Новотитаровское сельское поселение Флаг[d] Герб 45°14′09″ с. ш. 38°58′16″ в. д.HGЯO Страна Россия Субъект РФ Краснодарский край Район Динской Включает 4 населённых пункта Адм. центр Новотитаровская Глава сельского пос�...
هذه المقالة يتيمة إذ تصل إليها مقالات أخرى قليلة جدًا. فضلًا، ساعد بإضافة وصلة إليها في مقالات متعلقة بها. (ديسمبر 2019) صندوق الاستثمار الحكومي للمعاشات التقاعدية (اليابان)الشعارمعلومات عامةالبلد اليابان التأسيس 1 أبريل 2006 النوع مؤسسة حكومية موقع الويب gpif.go.jp (اليابانية) ...
تحتوي هذه المقالة نصوصاً مُنْتَحَلَةً، أي منقولة حرفياً من مصدر آخر بوجه يَخْرُقُ سياسة حقوق التأليف والنشر في ويكيبيديا، وهذه سرقة فكرية. فضلًا، راجع مصدرها، وأصلح الأمر من خلال إزالة المحتوى المُنْتَحَلِ وإعادة صياغة مضمونه في متن المقالة، ثم الاستشهاد به بشكل صحيح. تح...
King of the Franks from 751 to 768 This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Pepin the Short – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (September 2022) (Learn how and when to remove this message) Pepin the ShortPepin the Younger, miniature, Anonymi chronica imperatorum, c. 1112–1114King of ...
Men's national association football team representing the Czech Republic This article is about the men's team. For the women's team, see Czech Republic women's national football team. Czech RepublicAssociationFootball Association of the Czech Republic (FAČR)ConfederationUEFA (Europe)Head coachIvan HašekCaptainTomáš SoučekMost capsPetr Čech (124)Top scorerJan Koller (55)Home stadiumVariousFIFA codeCZE First colours Second colours FIFA rankingCurrent 34 2 (20 June 2024)[1]Highest2...
المسار الأخضر في هذه الصورة مثال على مسار مكافئ. في الميكانيكا السماوية أو المدارية المسار المكافئ (بالإنجليزية: Parabolic trajectory) هو مدار كبلري له انحراف مداري يساوي 1. عندما يتحرك بعيدا عن المصدر يسمى مدار الهروب، ما عدا ذلك يسمى مدار القبض. كما يشار إليه أحيانا بمثابة مدار C3...
International athletics championship event2013 World Mountain Running ChampionshipsOrganisersWMRAEdition29thDate8 SeptemberHost cityKrynica-Zdrój, PolandEvents4Participation329 athletes from 39 nations← 2012 Ponte di Legno 2014 Casette di Massa → The 2013 World Mountain Running Championships were held on 8 September in Krynica-Zdrój, Poland. It was the 29th edition of the championships, organised by the World Mountain Running Association (WMRA). The competition featured four rac...
Disambiguazione – San Simeone rimanda qui. Se stai cercando il santo di Gerusalemme, vedi Simeone I di Gerusalemme. San Simeone Stilita il VecchioIcona di San Simeone Monaco NascitaSis, 390 circa MorteQal'at Sim'an, 2 settembre 459 Venerato daTutte le Chiese che ammettono il culto dei santi Ricorrenza27 luglio Attributicolonna Manuale Simeone Stilita (Sis, 390 circa – Qal'at Sim'an, 2 settembre 459) è stato un monaco cristiano siro. È detto il Vecchio per distinguerl...
Youssouf SabalyNazionalità Francia Senegal (dal 2017) Altezza174 cm Peso67 kg Calcio RuoloDifensore Squadra Betis CarrieraGiovanili 2001-2003 Cellois2003-2013 Paris Saint-Germain Squadre di club1 2013-2015→ Évian TG65 (0)2015-2016→ Nantes28 (2)2016-2021 Bordeaux133 (1)2021- Betis36 (1) Nazionale 2010-2011 Francia U-187 (1)2011 Francia U-192 (0)2012 Francia U-207 (0)2017-2024 Senegal32 (1) Palmarès Coppa d'Africa ArgentoEgitto 2019 C...
City in Lower Silesian Voivodeship, Poland Breslau redirects here. For other uses, see Breslau (disambiguation). Not to be confused with Bratislava, Braslaw, Bratslav, Břeclav, Inowrocław or Włocławek. Place in Lower Silesian Voivodeship, PolandWrocławCathedral Island with Wrocław CathedralMarket SquareWrocław Town HallPuppet TheatreUniversityMonopol HotelWrocław Główny station FlagCoat of armsBrandmarkMotto(s): Wrocław – miasto spotkań(Polish for Wrocław – The Meeting P...
Small plate used to hold Eucharistic bread which is to be consecrated during the Mass Not to be confused with Platen or Diskos (record label). Paten, 13th century, now part of the Metropolitan Museum of Art Ensemble for the celebration of the Eucharist Derrynaflan Paten, part of an 8th- or 9th-century communion set found in County Tipperary, Ireland A paten or diskos is a small plate, used during the Mass. It is generally used during the liturgy itself, while the reserved sacrament are stored...
.jpg)
_(UKRN)_AN1712096.jpg)
.png){kind=small}
.png){kind=small}
.png){kind=small}
.png){kind=small}
.png){kind=small}
.png){kind=small}
.png){kind=small}
