PROFILPELAJAR.COM

	Яцек Куронь; пол. Jacek Kuroń
Народження:	3 березня 1934[…]; Львів, Польська Республіка
Смерть:	17 червня 2004[…] (70 років); Варшава, Республіка Польща
Поховання:	Військові Повонзки
Країна:	Республіка Польща
Релігія:	атеїзм
Освіта:	Варшавський університет (1964) і XXII Liceum Ogólnokształcące im. Jose Marti w Warszawied
Партія:	Польська об'єднана робітнича партія (листопад 1953), Польська об'єднана робітнича партія (листопад 1964), Громадянський парламентський клубd, Citizens' Movement for Democratic Actiond, Демократична унія і Унія Свободи
Шлюб:	Гражина Куронь і Данута Куронd
Діти:	Мацей Куронь
Нагороди:	Saint George medald (1994) Wprost Person of the Yeard (1994) Почесний громадянин Львова (2002)
	Медіафайли у Вікісховищі

Я́цек Ян Ку́ронь (пол. Jacek Jan Kuroń; 3 березня 1934, Львів, Україна — 17 червня 2004, Варшава, Польща) — польський політик і державний діяч, видатний діяч антикомуністичної опозиції.

Біографія

З 1949 брав активну участь у діяльності прокомуністичного Польського союзу молоді (ПСМ). З 1952 був штатним інструктором харцерської організації та вступив у Польську об'єднану робочу партію (ПОРП). У листопаді 1953 виключений з ПСМ і ПОРП за критику ідеологічної концепції ПСМ.

Закінчив історичний факультет Варшавського університету (1957). Діяч незалежного студентського руху у 1960-х роках. За «відкритий лист до партії» (1965; з Каролем Модзелевським), що критикував бюрократизм і класовий характер режиму у Польській Народній Республіці з позицій демократичного марксизму, засуджений до 3 років ув'язнення (звільнений у 1967). У 1968 за організацію студентських страйків засуджений до трьох з половиною років ув'язнення.

У вересні 1976 став одним із засновників Комітету захисту робітників (пол. Komitet Obrony Robotników), в 1977 — Комітету громадської самооборони (пол. KSS KOR; пол. Komitet Samoobrony Społecznej KOR), учасник нелегальної преси й підпільної системи політичної самоосвіти.

Один із авторів стратегії діяльності незалежної профспілки «Солідарність» (1980). З упровадженням воєнного стану 13 грудня 1981 інтернований, в 1982 заарештований за обвинуваченням у спробі повалення державного ладу. Звільнений за амністією (1984).

Учасник «Круглого столу» (1989), що призвів до частково вільних виборів й перемоги на них «Солідарності». Депутат Сейму (1989—2001); міністр праці та соціальної політики (1989—1990; 1992—1993). На президентських виборах у 1995 році висувалася його кандидатура.

Наприкінці свого життя критично оцінював результати капіталістичних трансформацій у країнах Центрально-Східної Європи. В інтерв'ю 2001 року заявив:

Я хотів створити демократію, але не продумав, яким чином. І ось доказ: я думав, що капіталізм може реформувати сам себе, все необхідне, наприклад робітниче самоврядування... Ось доказ моєї сліпоти... Єдине, про що я шкодую — це про свою участь в уряді. Мій уряд допоміг людям прийняти капіталізм» ^[7].