Янко Станіслав Васильович

Янко Станіслав Васильович
Народився21 листопада 1941(1941-11-21) (83 роки)
с. Іванівка, Машівський район, Полтавська область
Країна Україна
Діяльністьполітик
Alma materХарківський національний університет радіоелектроники
Посаданародний депутат України[1]
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки — 2003
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Заслужений шахтар України
Заслужений шахтар України
Орден Трудового Червоного Прапора — 1983 Орден «Знак Пошани»  — 1976
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Янко.

Станіслав Васильович Янко (нар. 21 листопада 1941 (с. Іванівка, Машівський район, Полтавська область) — доктор технічних наук; голова Всеукраїнського галузевого об'єднання організацій роботодавців вугільної промисловості «Укрвуглероботодавці»; АГНУ, віце-президент, керівник відділення вугілля, торфу та горючих сланців; член Громадської колегії при Міністерстві палива та енергетики України (з червня 2005). Академік АГНУ.

Життєпис

Народився 21 листопада 1941 (с. Іванівка, Машівський район, Полтавська область); українець.

Закінчив Харківський інститут гірничого машинобудування, автоматики та обчислювальної техніки, гірничій факультет (1958–1963), гірничій інженер, «Розробка родовищ корисних копалин»;

Написав кандидатську дисертацію на тему: «Обґрунтування підготовки і обробки похилих тонких вугільних пластів з використанням технологій нового рівня» (1988); та докторську дисертацю на тему: «Концептуальні і науково-технічні основи створення і ефективного використання потенціалу вугільних шахт України» (1994, у формі наукової доповіді).

Народний депутат України 2-го скликання з липня 1994 (1-й тур) до квітня 1998, Селидовський виборчій округ № 139, Донецька область, висунутий трудовим колективом. Член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку. Член МДГ.

  • 08.1963-10.1967 — гірничий майстер, начальник дільниці шахти № 40 тресту «Селидіввугілля».
  • 10.1967-01.197З — головний інженер шахти «Росія» комбінату «Красноармійськвугілля».
  • 01-05.1973 — директор шахти № 42.
  • 05.1973-08.1975 — директор шахтоуправління «Курахівське» комбінату «Красноармійськвугілля».
  • 08.1975-05.1978 — директор шахти «Росія» ВО «Красноармійськвугілля».
  • 05.1978-02.1981 — технічний директор ВО «Добропіллявугілля».
  • 02.1981-04.1990 — генеральний директор ВО «Селидоввугілля».
  • 04-10.1990 — голова Селидівської міськради народних депутатів Донецької області.
  • 10.1990-11.1994 — перший заступник голови Державного комітету України з вугільної промисловості[2].
  • 25.07.1997-27.05.1998 — Міністр вугільної промисловості України[3][4].

Автор (співавтор) понад 30 наукових статей, підручника «Гірнича справа».

Нагороди

Родина

Батько Василь Онисимович (1913–1992); мати Мара Лук'янівна (1911–1992); дружина Світлана Іванівна (1938) — гірничій інженер, пенсіонерка; син Володимир (1964) — військовослужбовець; дочка Олена (1966).

Примітки

  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
  2. ↑ Указ Президента України від 9 листопада 1994 року № 663/94 «Про увільнення С. Янка з посади першого заступника Голови Державного комітету України по вугільній промисловості»
  3. ↑ Указ Президента України від 25 липня 1997 року № 682/97 «Про призначення С. Янка Міністром вугільної промисловості України»
  4. ↑ Указ Президента України від 27 травня 1998 року № 519/98 «Про звільнення С. Янка з посади Міністра вугільної промисловості України»
  5. ↑ Указ Президента України від 23 грудня 2003 року № 1480/2003 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2003 року»
  6. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2011 року № 845/2011 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України»
  7. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2004 року № 1132 «Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».

Джерело