Шехзаде Мехмед Абдулкадир

Шехзаде Мехмед Абдулкадир
осман. شہزادہ محمد عبدلقادر Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився16 січня 1878(1878-01-16) Редагувати інформацію у Вікіданих
Стамбул, Османська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер16 березня 1944(1944-03-16) (66 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Софія, Болгарія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняСофія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик Редагувати інформацію у Вікіданих
РідОсмани Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоАбдул-Гамід II Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиБідар-Кадин Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриНайме-Султан Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиМехмед Орхан Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден Леопольда (Австрія) Орден Франца Йосифа Медаль Імтіяз орден Червоного орла

Шехзаде Мехмед Абдулкадир (осман. شہزادہ محمد عبدالقادر ; 16 січня 1878 — 16 березня 1944) — османський принц, син султана Абдул-Гаміда II та його дружини Бідар Кадин.

Біографія

Шехзаде Мехмед Абдулкадир народився 16 січня 1878 року в палаці Їлдиз. [1][2] Він був сином султана Абдул-Гаміда II, і його дружина Бідар Кадин [3][4] Він був другим сином і п'ятою дитиною свого батька, і другою дитиною своєї матері.[5]

Обрізання Абдулкадир відбулося у 1891 році.[6] Початкову освіту здобув в палаці Їлдиз, разом зі старшим братом Шехзаде Мехмедом Селімом та другим сином султана Абдулазіза Абдулмеджидом II .[7][8] Він володів кількома мовами, грав на піаніно, скрипці[9] і кеменче.

Згодом його відправил до Німеччини для військової освіти і він став бригадиром в армії Османської імперії.[9] 27 квітня 1909 року владу Абдул-Гаміда повалено і його відправили у вигнання в Салоніки.[10] Однак Абдулкадір залишився в Стамбулі. [11] Після того, як Салоніки захопила Греція в 1912 році, Абдул-Гамід повернувся до Стамбула і оселився в палаці Бейлербеї, де і помер у 1918 році[12] У період з 1909 по 1924 рік Абдулкадір жив у палаці Кизилтопрак та палаці Бююкдере.[2]

Після повалення монархії в Туреччині Абдулкадир з родиною оселився в Будапешті (Угорщина).[9]

У 1933 році Абдулкадир з родиною переїхав до Софії (Болгарія). У 1943 році він відремонтував мавзолей Балі-Ефенді в Софії. 16 березня 1944 року під час бомбування американською авіацією у принца стався серцевий напад і він помер під руїнами сховища. Похований у Софії.[5][2][9]

Нагороди

Примітки

  1. ↑ Osmanoğlu, 2000, с. 261.
  2. ↑ а б в Yılmaz Öztuna (2008). II. Abdülhamîd: zamânı ve şahsiyeti. Kubbealti Publishing. с. 232—33. ISBN 978-97564-446-27.
  3. ↑ Osmanoğlu, 2000, с. 258.
  4. ↑ Açba, Harun (2007). Kadın efendiler: 1839-1924. Profil. с. 128. ISBN 978-9-759-96109-1.
  5. ↑ а б Adra, Jamil (2005). Genealogy of the Imperial Ottoman Family 2005. с. 26.
  6. ↑ Pazan, İbrahim (2008). Son saraylı: Şehzade Osman Ertuğrul Efendi. Babıali Kültür Yayıncılığı. с. 18. ISBN 978-9-944-11894-1.
  7. ↑ Ulçan, Lâle (2019). Son Halife Abdülmecid Efendi'nin Hayatı - Şehzâlik, Veliahtlık ve Halifelik Yılları. с. 33.
  8. ↑ Kırpık, Cevdet (2010). II. Meşrutiyet’ten Sonra Şehzade Eğitiminde Değişim. с. 100.
  9. ↑ а б в г Sultan Abdülhamid'in Haşari Şehzadesi Abdülkâdir Efendi. www.erkembugraekinci.com. 15 квітня 2019. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 28 жовтня 2020.
  10. ↑ Hall, Richard C. (9 жовтня 2014). War in the Balkans: An Encyclopedic History from the Fall of the Ottoman Empire to the Breakup of Yugoslavia. ABC-CLIO. с. 1—2. ISBN 978-1-610-69031-7.
  11. ↑ Osmanoğlu, 2000, с. 157-58.
  12. ↑ Parry, Milman; Lord, Albert B. (1979). Serbocroation heroic songs, Volume 1. Harvard University Press. с. 371.

Посилання