PROFILPELAJAR.COM

Чарлз Мізнер
Чарлз Мізнер
англ. Charles W. Misner
Народився	13 червня 1932 ; Джексон, Мічиган, США
Помер	24 липня 2023 (91 рік)
Країна	США
Діяльність	фізик, письменник, педагог
Alma mater	Університет Нотр-Дам; Принстонський університет (1957)
Галузь	ЗТВ, космологія і квантова гравітація
Заклад	Мерілендський університет
Науковий керівник	Джон Арчибальд Вілер і Arnold Rossd
Аспіранти, докторанти	C. V. Vishveshwarad; Vincent Moncriefd; Beverly Bergerd; James A. Isenbergd; Lawrence Charles Shepleyd; Richard Alfred Matznerd; Christopher Rhodes Stephensd; Paul Lawrence Chrzanowskid; William Allen Hiscockd; Carl H. Bransd; James M. Nesterd; Ralph F. Baierleind; Walter C. Hernandez, Jr.d; Richard A. Isaacsond; C. V. Vishveshwarad; Samaresh C. Maitrad; Michael P. Ryan, Jr.d; D. M. Chitred; Leslie G. Fishboned; Reinhard A. Breuerd; Terrence J. Honand; Mark D. Somersd; David R. Fisked; Conrad Schiffd; Michael Oakesd
Членство	Американська академія мистецтв і наук
Нагороди	Грант Ґуґґенгайма медаль Альберта Ейнштейна (2015) член Американського фізичного товариства[d] премія Денні Гайнемана з математичної фізики (1994)
Автограф

Ча́рлз Мі́знер (англ. Charles W. Misner, 13 червня 1932, округ Джексон, Мічиган — 24 липня 2023, Меріленд) — американський фізик, який спеціалізується на загальній теорії відносності та космології. Його роботи присвячені фундаментальним основам таких галузей фізики, як квантова гравітація і чисельна відносність. Один з авторів підручника-монографії Гравітація.

Життєпис

Освіта і кар'єра

Чарлз Мізнер народився в Джексоні, штат Мічиган, 13 червня 1932 року^[9]. 1952 року здобув ступінь бакалавра в університеті Нотр-Дам, після чого продовжив навчання в Принстонському університеті, в якому 1954 року здобув ступінь магістра мистецтв, а 1957 року закінчив докторантуру. Науковим керівником його дисертації «Начерк фейнманівського квантування загальної теорії відносності; висновок польових рівнянь; тотожне занулення гамільтоніана» (англ. Outline of Feynman Quantization of General Relativity; Derivation of Field Equations; Vanishing of The Hamiltonian) був Джон Вілер^[10].

Від 1956 до 1959 року працював інструктором (викладачем) на факультеті фізики Принстонського університету, а від 1959 до 1963 — доцентом (англ. Assistant Professor). 1963 року Мінзер влаштувався до Мерілендського університету в Коледж-Парку як ад'юнкт-професор, там у 1966 році він здобув учене звання професор і на цій посаді пропрацював до 2000 року^[10].

Від 2000 року Мінзер є почесним професором Мерілендського університету (професор-емерит), де він також залишається членом Групи гравітаційної теорії (Gravitation Theory Group). Протягом своєї наукової кар'єри Мінзер був науковим керівником (головним чином у Принстонському і Мерілендському університетах) 22 аспірантів, з яких половина стала професорами фізики або математики^[11].

Мізнер викладав як запрошений професор у таких навчальних закладах, як Інститут гравітаційної фізики Товариства Макса Планка^[en] (також відомий як Інститут Альберта Ейнштейна), Інститут теоретичної фізики Кавлі в Каліфорнійському університеті в Санта-Барбарі, Папська академія Кракова (Польща), Інститут фізичних проблем імені П. Л. Капіци, Каліфорнійський технологічний інститут, Оксфордський університет і Кембриджський університет^[10].

Наукові досягнення

Більшість наукових робіт Мізнера пов'язані з загальною теорією відносності, яка описує гравітаційні взаємодії. Він відомий своїм внеском у ранній розвиток космології, — першим вказав на проблему горизонту^[12], а також на роль топології простору-часу в загальній теорії відносності, квантовій гравітації і чисельній відносності. На перетині топології і космології Мізнер першим вивчив динаміку моделі змішаного світу^[en], яка узагальнює моделі Фрідмана для раннього Всесвіту і є більш реалістичною, а також знайшов точний розв'язок рівнянь Ейнштейна, названий на його честь простором Мізнера^[13]. Разом з Річардом Арновіттом^[en] і Стенлі Десером він є автором гамільтонового формулювання загальної теорії відносності в специфічному 3+1-розщепленні простору-часу на простір і час. Цей підхід, відомий як формалізм Арновітта — Десера — Мізнера, відіграє важливу роль у спробах сформулювати квантову теорію гравітації і є математичною основою більшості підходів чисельної відносності, тобто чисельного розв'язку повних, а не наближених рівнянь Ейнштейна в сильних гравітаційних полях. Саме за розробку цього формалізму 1994 року Арновітту, Десеру і Мізнеру присуджено премію Денні Гайнемана^[9].

Основні нагороди та визнання

Ґрант Ґуґґенгайма (1972)^[14]
Премія Денні Гайнемана в галузі математичної фізики (1994)^[9]
Член Американської академії мистецтв і наук (від 2000)

Особисте життя

Мізнер католик. Одружений від 1959 року і має чотирьох дітей^[9].

Книги

Charles W. Misner, Kip S. Thorne, John Archibald Wheeler. Gravitation. — San Francisco : W. H. Freeman, 1973. — ISBN 0-7167-0344-0.
- Російський переклад: Мизнер Ч., Торн К., Уилер Дж. Гравитация. — М. : Мир, 1977. — Т. 1—3.
Charles W. Misner, Patrick A. Cooney. Spreadsheet Physics. — Reading, MA : Addison-Wesley, 1991. — ISBN 0-201-16410-8.
Directions in General Relativity: Proceedings of the 1993 International Symposium, Maryland / Ed. by Hu B.L., Ryan M.P., Vishveshwara C.V. — Cambridge University Press, 1993. — Т. 1: Papers in Honor of Charles Misner. — 448 с. — ISBN 9780521021395. — DOI:10.1017/CBO9780511628863. Збірник статей на честь Чарлза Мізнера

Примітки

↑ Freebase Data Dumps — Google.
d:Track:Q95 d:Track:Q648625 d:Track:Q15241312 d:Track:Q1453477
↑ Charles W. Misner, 1932 - 2023
↑ Spherical harmonic decomposition on a cubic grid — 2004.
↑ Effect of baffle on slosh reaction forces in rotating liquid helium subjected to a lateral impulse in microgravity — 1995.
↑ Conformal invariance and the geometrization of the Hoyle-Narlikar mass field — 1966.
↑ ^а ^б Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863
↑ Charles W. Misner papers — Мерілендський університет.
d:Track:Q503415
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р ^с ^т ^у ^ф ^х ^ц ^ш ^щ ^ю ^я Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
d:Track:Q829984
↑ ^а ^б ^в ^г Pullin J.. Editorial note to R. Arnowitt, S. Deser, C. W. Misner The dynamics of general relativity // General Relativity and Gravitation. — 2008. — Vol. 40 (20 January). — P. 1989-1995. — Bibcode:2008GReGr..40.1989P. — DOI:10.1007/s10714-008-0649-x.

CV из статьи также здесь: Brief CV for Charles W. Misner (PDF) (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2011. Процитовано 23 жовтня 2015. [Архівовано 2011-10-01 у Wayback Machine.]
↑ ^а ^б ^в Curriculum Vitae Charles W. Misner (PDF) (англ.). Department of Physics - University of Maryland. Архів оригіналу (PDF) за 7 січня 2022. Процитовано 23 жовтня 2015. [Архівовано 2022-01-07 у Wayback Machine.]
↑ Physics Ph.D. Theses Supervised by Charles W. Misne (PDF) (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 14 лютого 2012. Процитовано 19 серпня 2015. [Архівовано 2012-02-14 у Wayback Machine.]
↑ Белинский В. А.^[ru], Лифшиц Е. М., Халатников И. М.. Колебательный режим приближения к особой точке в релятивистской космологии // Успехи физических наук. — 1970. — Т. 102, вип. 11 (20 січня). — С. 463-500. — DOI:10.3367/UFNr.0102.197011d.0463.
↑ Хокинг С., Эллис Дж.. 5.8. Пространство Тауба — НУТ // [1] — М. : Мир, 1977. — С. 191—195. Архівовано з джерела 9 квітня 2016
↑ Charles W. Misner (англ.). John Simon Guggenheim Foundation. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 23 жовтня 2015.

Посилання

Curriculum Vitae Charles W. Misner (PDF). Department of Physics - University of Maryland. Архів оригіналу (PDF) за 7 січня 2022. Біографія Мізнера на сайті Мерілендського університету
Physics Ph.D. Theses Supervised by Charles W. Misner (PDF). Department of Physics - University of Maryland. Архів оригіналу (PDF) за 14 лютого 2012. Список учнів Ч. Мізнера