Народився у афро-американській сім'ї середнього достатку як Чарльз Едвард Андерсон Беррі (англ.Charles Edward Anderson Berry). У віці 18 років був заарештований за пограбування трьох магазинів і викрадення машини. У в'язниці грав на гітарі в тюремній самодіяльності, був достроково звільненим за зразкову поведінку. По чо́му працював на автозаводі, а вечорами підробляв у клубах музикантом. Професійну кар'єру розпочав у 1953 році[4]. Успіх його музичної кар'єри можна віднести до знайомства у 1955 з продюсером Леонардом Чесом[en], власником фірми звукозапису «Чес рекордс» (англ.«Chess Records»). Його перша пісня, записана цією фірмою звукозапису — «Мейбелін» (англ.«Maybellene»), яка поєднувала енергію рок-н-ролу зі стилістикою кантрі, — зайняла першу сходинку у хіт-параді США і принесла Чакові славу.
Засновник нового напрямку в музиці
Чак Беррі вважається творцем нового напрямку: його творчість і техніка гри на гітарі — пружний ритм, домінантна роль електрогітари та характерний вільний спосіб поведінки на сцені, — вирізняли його від сучасників. Йому також належить і композиційний спосіб, коли пісня починається вступом, що складається з короткого рифу, зіграного соло на електрогітарі. Звучання та сценічний імідж Чака Беррі надихнули багато британських рок-гуртів, у тому числі The Beatles і The Rolling Stones.
Найвідоміші хіти
До найбільших хітів Чак Беррі — а разом із тим і рок-стандартів — відносять такі композиції: Roll Over Beethoven, Thirty Days, Too Much Monkey Business, Brown Eyed Handsome Man, You Can't Catch Me, School Day, Carol, Back in the U.S.A., Little Queenie, Memphis Tennessee, Johnny B. Goode i Rock and Roll Music.
