Стара назва «Церкуни». Назва походить від прізвища перших поселенців — Циркун[3] (ст.-укр.Церкунъ < від д.-рус.церкꙑ — «церква»).
Географія
Село Циркуни знаходиться на берегах річки Харків, нижче місця впадання в неї струмка В'ялий. Вище за течією на відстані в 1 км розташоване село Черкаські Тишки, нижче за течією на відстані 2 км розташоване місто Харків.
З півночі до селища примикає великий лісовий масив, більшість дерев становлять дуби. Між Циркунами та Черкаськими Тишками на березі річки Харків знаходиться невеликий сосновий ліс.
Археологи знайшли в околицях села поселення первісних людей, в тому числі 2 стоянки епохи неоліту і 2 поселення бронзової доби. Крім того, тут мешкали скіфські племена, так як вчені виявили тут 2 городища, поселення і могильник цих племен. Також тут знайдено поселення салтівської культури.
Перші поселенці з'явилися тут у другій половині XVII століття і побудували тут городище, чи «гуляй-город», з валами для захисту від татарських набігів.
За даними на 1864 рік у казенному селі, центрі Циркунівської волостіХарківського повіту, мешкало 2707 осіб (1255 чоловічої статі та 1452 — жіночої), налічувалось 278 дворових господарств, існували православна церква та етапне приміщення[6].
Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 6416 осіб[7].
У вересні 2012 року частина села (вулиці Гризодубова, Костьольна, Окружна, Циркунівська, Кутузівська, Наукова, відділення «Кутузівка», МЖК «Інтернаціоналіст») була включена в межі міста Харкова.[9]
Російська окупація у 2022 році
24 лютого 2022 року село було окуповано ЗС РФ, після чого стало опорним пунктом для танкових атак на Харків та артилерійських обстрілів району Північна Салтівка[10][11][12]. Російські ЗМІ подають це так, ніби ЗСУ безпричинно обстрілюють село, ігноруючи запеклі бої біля об'їзної Харкова[13]. Жителям не дозволяється евакуація на територію, підконтрольну Україні, також заблокована доставка звідти гуманітарної допомоги. Замість цього військовослужбовці російської армії пропонують жителям евакуйовуватись до країни-окупанта[14]. Російські окупанти втратили контроль над селом 7 травня 2022 року.[15] Обстріли села продовжувались і пізніше[16].
Уродженцем Циркунів є Кузнєцов В'ячеслав Михайлович (1975—2014) — старшина Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни.
Сьогодення
У центрі села розташована головна площа з відреставрованим пам'ятником, Циркунівська сільська рада, середня і початкова школи, в яких 33 вчителі навчають 640 дітей, а також місцеві супермаркети «В прок» та «Делікатес» (раніше «Гастрономчік»). Також серед об'єктів соціальної сфери варто відзначити 2 бібліотеки з книжковим фондом 20 тис. примірників, клуб, дитячий садок, Будинок культури з залом на 230 місць, лікарню на 75 ліжок, фельдшерсько-акушерський пункт, стадіон та спортивний майданчик. Основну частину займають будинки радянських та імперських часів. Крім того, є ділянки на продаж, де будуються сучасні приватні будинки. Якість доріг в селищі була не найкраща, однак в 2019—2021 роках була капітально відремонтована центральна вулиця Соборна, також були асфальтовані деякі внутрішні вулиці.
Підприємства та інфраструктура
На території Циркунів розташована центральна садиба радгоспу «Циркунівський», який створено в 1964 році. За ним закріплені 3805 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2800 га орної землі. Є консервний цех з виробничою потужністю 1,2 млн умовних банок за сезон. Напрямок господарства — овочево-молочний. За підсумками Всесоюзного соціалістичного змагання за зимовий період 1972—1973 рр. радгоспу вручено на вічне зберігання Червоний прапор Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС. За успіхи в сільськогосподарському виробництві 21 працівник нагороджений орденами і медалями СРСР. Серед них орденом Леніна — А. Ф. Мережко, орденом Трудового Червоного Прапора — Г. К. Чернуха, П. Н. Сухопарів, М. Ф. Колупаєва, Н. Г. Гришко, Н. С. Гібкіна, А. І. Бутенко, Л. А. Момот.
На околицях і в межах села розташовані різні підприємства, в тому числі Циркунівський м'ясокомбінат, молочно-товарна ферма, «Полімерагро» АТ, ТОВ «Ринок Циркунівський», ТОВ «Кріотехгаз КПК».
На околиці села є ресторан «Гражда», в межах — кафе «Ретро-клаб».
Пам'ятки
У селищі є і своєрідна пам'ятка — братська могила солдатів Червоної армії, де поховано 147 чоловік, а також тут розташований храм православних християн — церква Миколи Чудотворця.
↑Материалы для истории г. Харькова в XVII веке / Багалей Д.И. // Сборник Харьковского историко-филологического общества. – Харьков, 1905. – Т. 16. – с. 459.
↑Кисиленко В. Ю. Нові дослідження щодо визначення часу заснування слобожанських сіл // Слобожанщина. Погляд у минуле — 2024: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Бук-друк, 2024. — С.44-55.
