Театр Орфей (Лос-Анджелес)

Театр Орфей
34°02′34″ пн. ш. 118°15′19″ зх. д. / 34.042680555556° пн. ш. 118.25534166667° зх. д. / 34.042680555556; -118.25534166667
Країна  США
Місто
Лос-Анджелес
Адреса
842 S. Broadway, Los Angeles, CA 90014
Архітектор Г. Альберт Лансбургd
Місткість 2000
Тип кінотеатр, споруда театру, концертний майданчикd
Статус спадщини National Register of Historic Places contributing propertyd
Відкрито 15 лютого 1926
Оф. відкриття 15 лютого 1926
laorpheum.com
Ідентифікатори і посилання
EUTA theatre ID 4984
Мапа
CMNS: Театр Орфей у Вікісховищі

Театр «Орфей» на Бродвеї в Лос-Анджелесі входить в центральну мережу кінотеатрів і розважальних закладів «орфейський ланцюг»[en] бродвейського театрального кварталу[en] найбільшого каліфорнійського міста[1].

Назва та історія

Назва театру безпосередньо пов'язано з ім'ям Орфея — легендарного співака і музиканта в давньогрецькій міфології. Орфей, який отримав в подарунок від Аполлона золоту ліру, зачаровував своєю поезією і співом, міг пересувати скелі, приручати диких звірів[2][3].

Коли в 1923 році тільки планувалося створення театру «Орфей», важко було передбачити його майбутню значущість.

Дизайн фасаду будинку, побудованого до 1926 року, спроєктував архітектор Г. Альберт Лансбурґ (англ. G. Albert Lansburgh в стилі боз-ар. Театральні інтер'єри Альберт Лансбург створював в дусі химерних форм французького бароко — з великою кількістю мармуру в холі, величезними кришталевими люстрами та розкішними меблями. Говорили навіть про «орфейний стиль», який тиражувався іншими архітекторами будівель в бродвейському кварталі Лос-Анджелеса[4].

Театр спочатку призначався для водевільних постановок. Під час Великої депресії його закривали, але ненадовго[2][5].

Театральний орган Wurlitzer

Цінним для «Орфея» придбанням стала покупка в 1928 році театрального органу відомої американської компанії Wurlitzer, яку заснував в 1853 році в Цинциннаті Рудольф Вурлітцер (нім. Rudolph Wurlitzer), іммігрант з Німеччини[5][6].

Тільки через 90 років — у 2018 році цей музичний інструмент в демонтованому вигляді було вирішено переправити з театру на реставрацію в Чикаго[7].

Місце вистав

З моменту свого відкриття 15 лютого 1926 року театр «Орфей» займав одне з чільних місць в шоубізнесі. Тут виступали такі знаменитості, як королева еротичного танцю Саллі Ранд комедійні артисти — брати Маркс, Вілл Роджерс, Джуді Ґарленд, Джек Бенні, а також великі джазисти — Ліна Горн, Елла Фіцджеральд і Дюк Еллінгтон. До 1950 року в театрі ставили водевілі. У 1960-і роки тут проходили концерти першопрохідців рок-н-ролу — Літла Річарда, Арети Франклін і Стіві Вандера.

Після реставрації 1989 року заново відкритий театр став місцем проведення концертів, прем'єрних показів фільмів, кіно- і телезнімання, фотосесій і відеозаписів. Заснована в 1991 році фінська рок-група HIM записала тут в 2007 році свій перший концертний альбом Digital Versatile Doom[8][9][2].

Місце знімання

Звідси була організована трансляція таких телешоу, як «American Idol» і «America's Got Talent», сьомого і восьмого сезонів ігрового реаліті-шоу «Королівські перегони Ру Пола», а також фільмів «Останній кіногерой» і «Трансформери». Театр був місцем презентації вигаданого музичного гурту «Елвін і бурундуки» 1960-х років і однойменної кінокомедії, що вийшла в 2007 році.

Фасад будівлі театру з'являється в музичному кліпі Авріл Лавін «I'm with You». 2011 року Тейлор Свіфт записала тут свій відеокліп пісні «Mean».

У фільмі «У пошуках опівнічного поцілунку»[en] головні герої у виконанні Скута Макнейрі і Сари Сіммонс (англ. Sara Simmonds) на своєму першому побаченні спілкуються в «Орфеї». Девід Гассельгофф, граючи самого себе у фільмі 2011 року «Гоп», проводить в «Орфеї» конкурс талантів.

У 2014 році для рекламної кампанії в театрі «Орфей» знімався фрагмент з «Лускунчика», в якому прима-балерина Марія Кочеткова танцювала з прикріпленою до тіла відеокамерою і смартфоном в руці[10].

«Американська історія жахів: Роанок» 2016 року включає знімання, зроблене на тлі театру «Орфей».

Фрагменти фасаду в стилі боз-ар

Примітки

  1. ↑ Geffner, David Geffner (January–February 2008), Screen Gems, Westways, 100 (1): 62—65
  2. ↑ а б в History (англ.). laorpheum.com. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 28 червня 2018. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  3. ↑ Эсхил. Агамемнон, 1629—1630. Фрагменты ранних греческих философов. Под ред. А. В. Лебедева. М., 1989.; Клавдиан. Похищение Прозерпины II Вступ. 15-28
  4. ↑ Orpheum Theatre: history. losangelestheatres.blogspot.com. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 1 липня 2018. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  5. ↑ а б Los Angeles Orpheum Theatre Wurlitzer Style 240 Special (англ.). theatreorgans.com. 6 липня 2014. Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 28 червня 2018.
  6. ↑ Corinna Ludwig (8 червня 2011). Rudolph Wurlitzer (1831-1914) (англ.). immigrantentrepreneurship.org. Архів оригіналу за 6 липня 2020. Процитовано 1 липня 2018. {{cite web}}: Перевірте значення |authorlink1= (довідка)
  7. ↑ Tashan Reed (28 червня 2018). Mighty 90-year-old Wurlitzer organ leaves Orpheum Theatre for about 18 months of restoration (англ.). eu.commercialappeal.com. Процитовано 28 червня 2018.
  8. ↑ Lawson, Kristan, & Rufus, Anneli. California Babylon. New York: St. Martins Press (2000), p. 125.
  9. ↑ Alleman, Richard. Hollywood: The Movie Lover's Guide. Random House, Inc. (2005), p. 189.
  10. ↑ Lorraine Sanders (18 грудня 2014). Maria Kochetkova puts her personal stamp on dance and dress (англ.). sfgate.com. Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 28 червня 2018.

Посилання