Навчався в гімназії у Чернівцях, пізніше в інженерно-будівельній школі на відділі будівництва та архітектури. Певний час працював у бюро архітектора Францішека Косинського. Вивчав право та математику у Чернівецькому університеті. Згодом перейшов на навчання до Віденської політехніки. Після завершення навчання протягом 1903–1905 років працював у Варшаві в архітектурному бюро Броніслава Чосновського. Тут брав участь у проєктуванні Торговельного банку й готелю «Savoy». 1905 року оселився у Львові. Працював у фірмі Альфреда Захаревича та Юзефа Сосновського, а у 1908–1909 роках співпрацював із фірмою Едмунда Жиховича. 15 квітня1909 року отримав право на самостійну проєктну діяльність та створив власну проєктну фірму. Споруди довоєнного періоду стилістично належать до сецесії, або до історичних стилів, інтерпретованих у дусі модерну.
Під час першої світової війни мобілізований до австрійського війська. Перебував в Угорщині, займався будівництвом фортифікацій в Італії. По закінченню війни далі провадив роботу фірми. У проєктуванні перейшов до стилістики ар деко, а пізніше — до функціоналізму.
У 1931 році одружився з молодшою від себе на 19 років Геленою Марією Сидор, дочкою власника меблевої фабрики. Після закінчення учительської семінарі Гелена працювала шкільною вчителькою та керувала хором при школі святого Мартина. В подружжя народилися дві доньки — Марія Тереза й Гелена Зофія Владислава. Родина тоді замешкала в будинку на вулиці Кадетській, 15, а в 1939 році переїхала до будинку при вулиці Пелчинській, 41[2].
1940 року став членом львівського відділу Спілки архітекторів УРСР. Працював в Інституті проєктування електрифікації сільського господарства.
Проєкти будинків № 3, 5 по вулиці Архітекторській виконані 1905 року у співавторстві із Зигмунтом Федорським, під час роботи у фірмі Сосновського і Захаревича, а реалізовані 1906 року.
Будинок на вулиці Вакарчука, 12 (1907). Проєкт виконано в бюро Казимира Жечицького[3].
Комплекс прибуткових будинків Міхала Деметера при вулиці Тарнавського, 2, 4, 6, 8 (1910—1911)[7].
Власний будинок Петра Тарнавецького при вулиці Тарнавського, 26, збудований за його ж проєктом у 1911—1912 роках. У ньому, впродовж 1912—1932 років, також знаходилася й проєктна фірма архітектора[8].
Проєкт кам'яниці на вулиці Тарнавського, 38, виконаний у 1930 році. Фасад будинку оздоблений вставками в техніці сграффіто та барельєфами з зображеннями давньогрецьких богинь Флори, Помони та Діани[9].
Проєкт добудови одноповерхового магазину в подвір'ї будинку при вулиці Левицького, 4 для власника будинку Віктора Слонєвського, виконаний 21 квітня 1938 року, а реалізований 22 вересня1938 року[11].
Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
Юрій Бірюльов. Єврейська архітектурна спадщина Львова: монографія = The Jewish Architectural Legacy of Lviv: A monograph. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. — 632 с. — (Єврейський Музей ім. Максиміліана Гольдштейна у Львові) — ISBN 978-966-448-014-4.
Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. Путівник. — Львів, 2006. — С. 123—124. — ISBN 966-8955-00-5.
Мельник І. Галицьке передмістя та південно-східні околиці королівського столичного міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — 352 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — ISBN 978-617-629-076-6.
.jpg)
.svg){kind=small}
