Народився у Москві. По закінченні гімназії влаштувався у Імператорський Московський університет[1]. Закінчив філологічний факультет. Філології молодому Сіліну було замало і він, прихильник малювання, відвідував недільні класи малювання, котрі утримувало Строгановське художнє училище[1].
Художня освіта
Художньою освітою художника-початківця керували спочатку художники Машков В. Н., потім Юон К. Ф.[1] Власні твори Сілін почав виставляти з 1907 року, тобто готував їх раніше[2].
Перше визнання
Молодого художника помітили і його твори давали на сторінках тогочасних журналів «Орфей», «Весы», «Золотое Руно» тощо. Журнал «Весы» навіть ризикнув і одне число журналу повністю присвятив творам Олександра Сіліна[3].
Вимушений переїзд до Ростова-на-Дону
Два державні перевороти 1917 року зламали долі мільйонам людей. Громадянська війна супроводжувалась грабежами, розстрілами мирних людей, розвалом на промисловості і транспорту, епідеміями і голодом. Аби врятувати власне життя, розпочалась мільйонна еміграція з країни. Столичні міста вимушено покидали фахівці культурних закладів, переселяючись або у села, або на південь колишньої Російської імперії.
Серед тих, хто оселився на півдні країни, був і художник Олександр Сілін, який 1918 року прибув у Ростов-на-Дону. Він стане викладачем у ростовських навчальних закладах, водночас працюватиме художником у театрі. Після закінчення революційного періоду повернувся в Москву, де і проживав до кінця свого життя.
Майстер екслібрисів
У 1920-ті роки він знову звернувся до створення екслібрисів. Створенням маленьких гравюр (книжкових знаків) Сілін займався і раніше. У відносно спокійну пору життя у Ростові він відновив практику створення книжкових знаків. Ерудит і знавець мистецтва минулого, він працював у стилістиці історизму. Його книжкові знаки мають аалюзії то на твори Пітера Брейгеля старшого («Сліпі», музей Каподімонте), то на легенди про алхіміка (прихильника інтелектуальних пошуків та вправ), що виростив у колбі гомункулюса тощо.
Ще 1918 року Сілін встиг приготувати до друку разом з іншими невеличкий альбом під назвою «Книжные знаки». У передмові до альбому Сілін подав історію розвитку екслібриса, розповів про уславлені приватні бібліотеки другої половини 19 ст. та початку 20-го, про декотрих митців, що створювали екслібриси тощо. Цікавою особливістю альбому були екслібриси різних майстрів, що були вклеєні на його сторінки.
Праця сценографом у ростовському театрі навернула художника до стилістики модернізму та конструктивізму. Це відбилось також на сюжетах декотрих екслібрисів майстра. Книжковий знак Н. Огонь-Догановської 1923 року несе в собі надзвичайні впливи театральної естетики тої пори і конструктивізму.
Екслібриси О. Д. Сіліна експонувалися 1928 року на Міжнародній виставці у місті Лос-Анжелес та 1937 року в столиці Росії[3].
Зниклий та віднайдений екслібрис
Сергій Олександрович Сільванський
Про бурхливі події тогочасної пори з її метушнею і божевіллям замін старого на нове і небачене розповів ще один екслібрис. Він створений для С. Сільванського у 1928 році. Художник подав якусь бібліотечну залу, де читачі заглиблені у книжкові пошуки. Однак спокій читальної зали потривожений натовпом за відкритим вікном, де з галасом здирають з величної споруди герб Російської імперії. Про важливі висновки самого хдожника свідчив незвично довгий напис на екслібрисі (російською) —
Революции сметают царей, но книга была и будет вечным властителем человечества.
Екслібрис С. Сільванського роботи О. Д. Сіліна був відомий завдяки передруку в альбомі. Але оригінал екслібриса не могли знайти ні в приватних колекціях, ні в державних бібліотеках. Адже передрук — це лише зображення з сюжетом, помітно більше дає зустріч з оригіналом, що вже має власну «біографію».
Один оригінал екслібриса С. Сільванського був знайдений вісім десятиліть потому на пошкодженому екземплярі альбому в Білоруській національній бібліотеці. Відомо, що бібліотека отримала альбом лише 1975 року шляхом чергового придбання в букіністичній крамниці. Сергій Сільванський був свого часу відомим бібліофілом у Москві та колекціонером книжкових знаків. Його приватна бібліотека зникла і її розшуки тривають до початку 21 ст.
Екслібриси роботи Сіліна (галерея)
Сілін О. Д. «Екслібрис Н. Огонь-Догановської», 1923 р.
.jpg)
