Себастьяно Лучані (італ.Sebastiano Luciani; 1485, Венеція — 21 червня1547, Рим), відоміший як Себастьяно дель Пйомбо (італ.Sebastiano del Piombo — «свинцевий Себастьяно») — італійськийживописець, представник венеційської школи. Чиновник канцелярії папи римського, охоронець його печатки — пьйомбо. У своєму живописі йому вдалося поєднувати багатство венеційського колориту з скульптурністю і монументальністю форм, властивих творам майстрів римської школи.
Життя та творчість
Народився у Венеції приблизно в 1485 році. Був учнем Джованні Белліні. У ранніх творах Пьомбо відчувається вплив Джорджоне і Тиціана. Роботи цього періоду пройняті просвітлено-ліричним настроєм.
У 1511 році художник переїздить до Риму. Займав посаду охоронця печатки (piombo) в папській Канцелярії. В Римі зближується з Рафаелем.
Його роботи набувають строгості, стають врівноваженішими, але при цьому не втрачають венеційський колорит. Разом з Рафаелем і його учнями брав участь в створенні фресок на віллі Фарнезіна за замовленням сієнського банкіра Агостіно Киджі.
У 1515 Себастьяно познайомився з Мікеланджело і став його учнем і помічником. Картини Себастьяно дель Пьомбо набувають драматичного забарвлення, це пов'язано з впливом Мікеланджело, який той справив на венеційця. Відтоді він починає наслідувати стилю свого вчителя, і його пізні роботи набувають все більше маньєристичних рис. Як ілюстрацію можна вказати картину «Воскресіння Лазаря», написану в 1517—1519 роки.
Роботи художника, створені в період контрреформації, відрізняються похмурою суворістю образного ладу (наприклад, картина «Несення хреста»), що свідчить про кризу художніх принципів Високого Відродження та перехід на позиції похмурого маньєризму.
Був відомим портретистом. Особливо ці здібності розкрилися в Римі. Близькість до двору римських пап зумовила і коло його замовників — кардинал Бандінелло Саулі, папа римський Климент VII, кардинал Реджинал Пол, адмірал Андреа Доріа, гуманіст Маркантоніо Фламініо. Близькість до Мікеланджело, який категорично відмовлявся робити портрети, і релігійно-моралістичного гуртка Вітторії Колонна могла зумовити створення портрету Вітторії. Хоча кожен з жіночих портретів Себастьяно грішив компліментами і надмірною ідеалізацією моделей.