Росія-1

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Росія (значення).
Росія-1
Загальноросійський державний телеканал «Росія-1»
КраїнаСРСР СРСР (1991)
Росія Росія
Зона мовленняРосія Росія
Час мовленняЦілодобово
Моваросійська
Центр керуванняМосква, 5-та вулиця Ямського Поля, 19/21
Формат
зображення		576i 16:9 (SDTV)
1080i (HDTV)
Тематика каналуЗагальна
Дата початку
мовлення		13 травня 1991
ЗамінивСРСР Друга програма ЦТ
ЗаміненоУкраїна УТ-2 (в Україні)
Цифровий
мультиплекс		Перший
ЗасновникСРСР і ВДТРК
Власник(и)ВДТРК
СлоганГоловний телеканал країни
Сайтsmotrim.ru/channel/1 Редагувати інформацію у Вікіданих

«Росія-1» (рос. Россия-1) — російський державний цілодобовий телеканал. Входить до складу Всеросійської державної телевізійної і радіомовної компанії (ВДТРК). Є одним з джерел поширення російської пропаганди.

Згідно з пресслужбою ВДТРК, в Російській Федерації телеканал є доступним для 117 млн глядачів. Окрім РФ, мовлення поширюється за кордоном — телеканал «РТР Планета» на країни СНД, а також Західну Європу, Близький Схід, США.

Телеканал входить до складу першого мультиплексу російського цифрового телебачення DVB-T2.

Заборони

Заборонений для ретрансляції на території України, Молдови (з жовтня 2023)[1], також тимчасово заборонений у Латвії.[2][3]

Історія

Історія телеканалу розпочинається 4 листопада 1967 року, коли була створена «Четверта програма», що веде мовлення у вечірній час. Телеканал був створений у складі Центрального телебачення — радянської державної організації, що здійснювала всесоюзне мовлення. «Четверта програма» розпочала мовлення в 19.30 репортажем про відкриття нового телецентру «Останкіно».

1 січня 1968 в ефірі вперше з'явилася інформаційна програма «Час». Програма «Час» посіла особливе місце в загальній системі засобів масової інформації, стала найважливішою суспільно-політичною програмою телебачення.[4]

1 січня 1982 телеканал отримує нову назву — «Друга програма». Канал отримує статус загальносоюзної культурно-освітньої, художньої, спортивної програми Центрального телебачення. «Друга програма» дозволила повніше враховувати запити і смаки глядачів. Значне місце в ній займали інформаційні, науково-популярні, музичні, художні, документальні та дитячі передачі.

З 1984 року «Друга програма» отримала ще одну назву — «Другий канал».

6 січня 1985 «Другий канал» провів першу передачу ритмічної гімнастики. З січня 1987 року в ефірі «Другого каналу» головна інформаційна програма країни «Час» стала виходити з сурдоперекладом.

Основний заставкою другої програми була зірка-антена на синьому фоні з рухомими кільцями, що символізують радіохвилі, і підписом внизу «II програма», яка потім змінювалася на «ТВ СРСР». Приблизно в лютому 1988 року заставка була змінена: кола стали нерухомими, зник напис «ТВ СРСР», а фон став світло-блакитним з білим градієнтом.

З 1989 року в РРФСР виношувалася ідея організації Російського республіканського телеканалу. До того часу в усіх союзних республіках, за винятком Росії, існували власні республіканські телеканали. У 1990 році творець передачі «П'яте колесо», народний депутат Верховної Ради РРФСР Белла Куркова запропонувала Голові Верховної Ради Росії Борису Єльцину створити Російське телебачення, у зв'язку з тим, що телеканали Центрального телебачення відбивали точку зору союзних влади. В цей час в країні спостерігалося протистояння між союзними і республіканськими органами влади.[5]

13 липня 1990 постановою Верховної Ради УРСР засновано Державне телебачення і радіо РРФСР. До 15 вересня 1990 року, згідно з цією постановою, Рада Міністрів УРСР і Комітет Верховної Ради РРФСР по засобам масової інформації, зв'язків з громадськими організаціями, масовими рухами громадян і вивченню громадської думки повинні були вирішити питання про право власності на матеріально-технічну базу Другого каналу Центрального телебачення.[6]

14 липня 1990 постановою № 107-1 Президії Верховної Ради РРФСР була утворена Всеросійська державна телевізійна і радіомовна компанія. Голова Ради Міністрів РРФСР Іван Сілаєв сприяв придбанню будівлі для ВГТРК, з якого могло б вестися теле-і радіомовлення.

7 березня 1991 «Другий канал» перейшов в підпорядкування Всесоюзної державної телевізійної і радіомовної компанії. У той же час керівництво каналу обіцяло не менш як 6:00 для мовлення програм виробництва Всеросійської державної телерадіокомпанії, зокрема новинній програмі планувалося надати 2 випуски по 20 хвилин. У зв'язку з опозиційними поглядами колективу республіканської компанії, новий колектив стикався з труднощами, починаючи від неможливості орендувати студію в телецентрі «Останкіно» до ненадання обіцяного ефірного часу для нових програм.

У той же час, не було проблем з набором співробітників на ще неіснуюче «Російське телебачення». Багато телеведучі йшли з Всесоюзної ДТРК на вільний від цензури телебачення. Першим генеральним директором '«Російського телебачення»' став Сергій Підгорбунський. Колектив Всеросійської ГТРК продумував час виходу своїх програм і назва головної новинній передачі. Пропонувалося кілька назв, у тому числі «Російський вісник» і «Вісник». У результаті новинну програму назвали «Вести», а час її виходу призначено на 18:00, а також на 20:00 (за годину до виходу на каналі програми «Час»). Більшість співробітників «Вістей» «Російського телебачення» були колишні співробітники закритій на Центральному телебаченні програми «Телевізійна служба новин». Були створені чотири студії — інформаційна «Вести», публіцистична «Республіка», художня «Лад», розважальна «Артіль».

13 травня 1991 нещодавно призначений на посаду першого заступника голови Держтелерадіо Валентин Лазуткін надав ефірний час для програм Всеросійської держтелерадіокомпанії на «Другому каналі» Держтелерадіо: з 11.35 до 13.35, з 17.00 до 19.00 і з 21.45 до 23.45.

О 17.00 в ефір вийшла програма «Вести». Провідною першого випуску «Вістей» була Світлана Сорокіна. З цього часу на «другий кнопці» виходять в ефір як програми Всесоюзної держтелерадіокомпанії, так і програми Всеросійської держтелерадіокомпанії. Порівняно з програмою «Час», «Вести» стали гострою, короткою, конкретною і оперативної інформаційної програмою. У телеканалу з'явилася нова назва -«РТБ» («Російське телебачення») і перший логотип. Через два тижні телеканал змінив назву на«РТР» («Російське телебачення і радіо»), змінився і логотип.

У серпні 1991 року РТР припинив мовлення в Латвії і був замінений на LTV2 (нині LTV7).

Під час Серпневого путчу 19 серпня 1991 всі передачі Всеросійської ГТРК були скасовані за наказом ГКЧП. Замість запланованих програм транслювався балет «Лебедине озеро». У таємниці від ГКЧП, телеканал «РТР» підпільно організував мовлення на регіони, завдяки чому жителі СРСР побачили спеціальний випуск «Вістей» з «картинкою» подій, що відбуваються в Москві. Студія «Вістей» в «Останкіно» була опечатана, передача записувалася на відеокасету на «Шаболовці», для екстрених ситуацій була підготовлена пересувна студія. ГКЧП блокувало будівлю ВГТРК на Ямській Поле. Підпільне мовлення «РТР» тривало до повної перемоги захисників Білого Дому.[5] Після завершення Серпневого путчу«РТР» за розпорядженням Валентина Лазуткіна[7] передається весь вечір: з 19.00 до 00.00 (замість з 17.00 до 19.00 і 21.45 до 23.45).

16 вересня 1991 «Другий канал» Центрального телебачення був закритий, а виробництво великої частини її передач («Час ділових людей» тощо) були передані ВГТРК. З цього часу телеканал «РТР» стає головним мовником в країні, отримує для мовлення весь вечір. З 30 грудня 1991 програма «Вести» стали виходити тричі на день, а з 20 січня 1992 чотири рази на день. У 1993 році канал двічі змінює логотип.

У лютому 1992 року на частотах РТР на Україна був створений телеканал УТ-2 (нині 1 +1).

У період Політичної кризи 1993 року «РТР» надає слово всім сторонам конфлікту. Під час розстрілу Білого дому директор каналу порушив наказ про ведення трансляції бомбардування в прямому ефірі на той момент, поки на лінії вогню стояли москвичі з метою уникнення виникнення громадянської війни. Після того, як міліція відтіснила городян, «РТР» запустив трансляцію «CNN». У цей час обстріляли будівлю, де розміщувалася студія «Вістей». У дірку, пробиту в будівлі гранатометом, увірвалися озброєні люди, почався обстріл будівлі, виникла пожежа.

Режисерові програми «Вести» Ірині Виноградовій удалося врятувати відзнятий матеріал. Технічному директору Станіславу Буневічу вдалося перевезти управління телемовленням країни в будівлю Всеросійської ГТРК на Ямській Поле. Мовлення каналу відновили, «РТР» був єдиним телеканалом, що залишився в ефірі й показав, як відбуваються події[8]. Мовлення велося в поспіх обладнаній студії на цокольному поверсі при вимкненому світлі. Пізніше в будинку навпроти були виявлені лежання снайперів. За висвітлення подій 1993 року першим заступником Голови Уряду Росії Володимиром Шумейко програмі «Вести» були подаровані камінний годинник.

Показавши важливі події, «Вести» стають найвпливовішою програмою. В цьому ж році Юрій Ростов, Владислав Флярковський та Олександр Гурне були призначені кореспондентами Вістей за кордон, а головним редактором Дирекції інформаційних програм став Олександр Нехорошев.

З 1994 року стала виходити програма-коментар «Подробиці», ведучим якої став політичний оглядач вістей Микола Сванідзе. У жовтні 1995 року на РТР з ОРТ перейшла програма «Іванов, Петров, Сидоров».

У 1996 році Олег Попцов, Анатолій Лисенко, Олександр Підгорбунський та Олександр Нехорошев були звільнені зі своїх посад. Програма «Подробиці» була закрита. Новим Головою Всеросійської державної телерадіокомпанії став Едуард Сагалаєв, Генеральним директором Російського телебачення став Кирило Легат, Головним редактором Дирекції інформаційних програм Російського Телебачення Борис Непомнящий. На каналі з'явилися ряд нових програм — інформаційно-аналітична програма «Дзеркало», ведучим якої став Микола Сванідзе, актуальне інтерв'ю «VIP», ток-шоу «Відкриті новини», ведучими якої стали Едуард Сагалаєв, Світлана Сорокіна та Оксана Найчук, а виробником приватна телекомпанія АТВ.

У 1997 році головою Всеросійської державної телерадіокомпанії став Микола Сванідзе. Програми «VIP» та «Відкриті новини» були закриті, була звільнена ведуча «Вістей» Світлана Сорокіна[9].

1 листопада 1997 «РТР» змінює назву на «РТР-1», змінився логотип. Причина зміни назви — створення нового телеканалу «РТР-2» (нині «Росія К»).

8 травня 1998 до складу ВГТРК увійшли регіональні телерадіокомпанії. З цього моменту «РТР» мовить на 54 мовах народів Росії, ВГТРК перетворюється в найбільший медіахолдинг Європи. Загальним стає не тільки оформлення каналу, а й редакційна політика.

7 вересня 1998 в ефір вперше вийшов ранковий блок програми «Доброго ранку, Росія!».

8 вересня 1998 «РТР-1» знову змінює назву на «РТР», змінився логотип.

У 2000 році головою Всеросійської державної телерадіокомпанії став колишній генеральний директор НТВ Олег Добродєєв[10]. Канал покинули Анастасія Дадико, Сергій Дадико (перейшли на ТВЦ), Ольга Кукурекин (перейшла на ОРТ). При цьому разом з Добродєєвим з НТВ на канал прийшли Олена Масюк, Аркадій Мамонтов, Євген Ревенко та Михайло Антонов[11]. Була закрита програма «Вести в суботу». Також на канал перейшли Петро Шепотинник та Станіслав Кучер з ТВ-6[12].

З вересня 2001 року щотижневої інформаційно-аналітичною програмою Російського телебачення стає «Вести недели» провідним яким стає Євген Ревенко. Програма «Дзеркало» стало виходити в суботу після восьмигодинних вечірніх вістей. Також, в 2002 році на РТР з НТВ перейшов Олександр Хабаров. У 2002[13] році директором Дирекції інформаційних програм Російського телебачення став Володимир Кулістіков.

11 вересня 2001 в нічному ефірі РТР був проведений експериментальний ефір європейського новинного каналу EuroNews, який з 2 жовтня 2001 року почав мовити в ранковий і нічний час каналу «Культура»[14] (де до цього мовив MTV). З 17 березня 2003 по грудень 2007 року в нічному ефірі каналу з логотипом «Росії» здійснювалася трансляція EuroNews[15].

15 вересня 2001 змінюється логотип каналу. З цього дня у всіх каналів ВГТРК загальні логотипи. Також, з 15 вересня 2001 року перед інформаційними програмами стали з'являтися традиційні годинник кремлівських курантів[16], в інших заставках акцент також робився на державну символіку[17]. Автори — колишній головний дизайнер НТВ Семен Левін і студія «телеательє»[18].

У лютому 2002 року генеральний директор РТР Олександр Акопов залишив займану посаду, замість нього гендиректором каналу став Антон Златопольський. За даними «Известий», Акопов покинув канал через конфлікт з головою ВГТРК Олегом Добродєєвим[19]. Відразу після приходу на посаду новий керівник почав реформу всієї сітки мовлення, починаючи з ранкового ефіру[20].

1 липня 2002 для трансляції передач за межами Росії почав мовлення телеканал «РТР-Планета»[21].

1 вересня 2002 телеканал отримав назву «Росія», змінився логотип[22]. Як писав журнал «Кольоровий телевізор» нову назву (телеканал «Росія») звучить більш значуще, ніж абревіатура РТР[23].

8 вересня 2002 на каналі «Росія» вперше вийшла програма «Спеціальний кореспондент».

З 1 вересня 2007 року на каналі «Росія» транслюються передачі колишнього каналу «Бібігон». З вересня 2007 по вересень 2008 року під час даних передач логотип телеканалу «Росія» адаптувався під логотип Бібігону.

1 липня 2008 для трансляції передач на території Білорусі розпочав роботу телеканал РТР-Білорусь[24].

24 грудня 2008, після програми «Вести +» канал змінив логотип.

1 квітня 2009 в день 200-річчя письменника Миколи Гоголя і в зв'язку з виходом в прокат фільму «Тарас Бульба» канал на один день замість напису «Росія» в логотипі і заставках відобразив назву фільму.

1 січня 2010 канал отримує назву Росія-1, змінився логотип.

З 15 березня 2012 логотип каналу Росія-1 трохи змінений, в логотипі змінений шрифт напису РОССИЯ.

31 січня 2019 року канал заборонили на три місяці в Латвії за розпал ненависті до українців[3].

8 лютого 2021 року канал заборонили для трансляції на один рік у Латвії через мову ворожнечі щодо України та Петра Порошенка[25].

18 березня 2021 youtube-акаунт «Весті-Крим», присячений тимчасово окупованим РФ територіям України, було заблоковано на тиждень з попередженням до 15 червня 2021. Причиною тимчасового блокування стала публікація 21 квітня 2019 року запису «От хто в шані в Україні: Відео злочинів фашистів Waffen SS проти народу СРСР»[26].

Логотип

  • Телеканал змінив 10 логотипів. Нинішній 11-й за рахунком.
  • 1 січня 1991 по 31 грудня 1991
    1 січня 1991 по 31 грудня 1991
  • З 1 січня 1992 по 31 грудня 1993
    З 1 січня 1992 по 31 грудня 1993
  • З 1 січня 1994 по 13 грудня 1998
    З 1 січня 1994 по 13 грудня 1998
  • З 14 грудня 1998 по 14 вересня 2001
    З 14 грудня 1998 по 14 вересня 2001
  • З 1 вересня 2002 по 23 грудня 2008
    З 1 вересня 2002 по 23 грудня 2008
  • З 24 грудня 2008 по 31 грудня 2009
    З 24 грудня 2008 по 31 грудня 2009
  • З 15 березня 2012 шрифт в написі "РОСІЯ" змінений
    З 15 березня 2012 шрифт в написі "РОСІЯ" змінений
  • З 15 березня по 30 вересня 2012
    З 15 березня по 30 вересня 2012
  • 1 жовтня 2012 — теперішній час
    1 жовтня 2012 — теперішній час

Кінопроєкти

Телеканал брав участь у виробництві та просуванні кількох гучних російських серіалів і фільмів:

Телеведучі каналу

На даний час анонси каналу озвучує Олександр Клюквин.

Ведучі та співробітники минулих років

У творчому колективі каналу в різний час працювали такі відомі люди:

Ведучі та співробітники, що пішли з життя

Програми

Докладніше: Програми та телесеріали телеканалу «Росія-1»

Керівники

Генеральні директори

Головні редактори

  • Олександр Акопов

Генеральні продюсери

Головні режисери

Критика

У квітні 2006 р. телеканал «Росія» показав майстерно знятий фільм «Велика таємниця води», який інакше як пасквілем на світову науку назвати не можна.

Наприкінці 2006 р. фільм отримав три премії «ТЕФІ». Тим самим телевізійних справ майстра переконливо продемонстрували, що для них найголовніше — рейтинг, навіть якщо він досягається ціною грубого обману. А те, що при цьому абсолютно безсоромно зневажається наука, що людям нав'язуються середньовічні уявлення, організаторам преміального балагану байдуже …

  • У березні 2011 протоієрей В'ячеслав (Пушкарьов), зав. місіонерським відділом Іркутської єпархії Руської Православної Церкви, дав оцінку позиції телеканалу в освітленні конфлікту в Лівії:
    … два місяці тому Каддафі був надійним партнером Росії, тепер він став «диктатором» і «вбивцею власного народу». Яка метаморфоза! При всьому цьому очевидний однобокий підхід до висвітлення проблеми. Наші телеканали обрали для себе лінію наслідування західним ЗМІ … Виходить, що наші журналісти і редактори є прихильниками заколотів і державних переворотів і їм начхати на конституційний лад?.. Наші центральні ЗМІ пішли на поводу у політики і, порушуючи основні норми журналістської етики, показали всьому світу і нам найвищий рівень свого власного непрофесіоналізму і заангажованості. Адже вони безсовісним чином стали використовувати методику подвійних стандартів у своїй «роботі» … Чи знайдуть наші ЗМІ, а особливо канал Росія і Перший канал, в собі сили і рішучість зізнатися в нечесності і попросити вибачення у лівійського народу та його лідера? Сумніваюся. — Мерзенна ситуація, крім того вони позбавили нашу країну величезних грошей в Лівії, виражених у величезних відбулися контрактах, і при цьому ні копійки за це не заплатять. Так просто пропустити повз вуха цю брехню не можна … завтра вони [телеканали] будуть підбурювати до заколотів і вбивств вже наш власний народ, а наше уряд будуть називати злими словами, обливаючи його брудом, як вони це роблять зараз з Муаммаром Каддафі.

— Об информационной войне, развязанной против Ливии и ливийского лидера // voskres.ru : сайт.(рос.)

Цікавий факт

Примітки

  1. ↑ У Молдові заблокували доступ до 22 пропагандистських телеканалів РФ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 26 жовтня 2023.
  2. ↑ За пропаганду ненависті до українців телеканал «Росія» заборонили на 3 місяці в Латвії. Радіо «Свобода». 31 січня 2019. Процитовано 16 лютого 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  3. ↑ а б У Латвії заборонили російський телеканал за розпал ненависті до українців. РБК-Украина (рос.). Процитовано 8 лютого 2021.
  4. ↑ Музей радіо і телебачення — Головна сторінка. Архів оригіналу за 21 лютого 2009. Процитовано 10 червня 2012.
  5. ↑ а б «Вести». Перші двадцять років. Документальний фільм, 2011.
  6. ↑ ВГТРК / Про ВГТРК. Архів оригіналу за 27 травня 2012. Процитовано 10 червня 2012.
  7. ↑ М. Полторанин: «Власть в тротиловом эквиваленте. Наследие царя Бориса». Глава IV. «Донесение президента России президенту Америки»
  8. ↑ Журналісти «Вістей» згадують події заколоту 1993
  9. ↑ 15 років «Вістям». Де зараз Сорокіна і Ростов?
  10. ↑ Новини NEWSru.com :: Працівники Російського телебачення проведуть пікет біля будівлі ВГТРК
  11. ↑ .novayagazeta.ru/society/9249.html БЛИСКОМ риб'ячого жиру — Суспільство — Нова Газета
  12. ↑ Журнал Теле-Супутник. Архів оригіналу за 4 квітня 2012. Процитовано 10 червня 2012.
  13. ↑ Новини NEWSru.com :: Головний редактор «Вістей» пішов з посади
  14. ↑ Новини NEWSru.com :: З сьогоднішнього москвичі і жителі Підмосков'я можуть дивитися програми телеканалу Euronews
  15. ↑ НІЧНА ЗАБАВА — Суспільство — Нова Газета
  16. ↑ XXXXXXXX — Суспільство — Нова Газета
  17. ↑ РАДУГА зменшився до Триколор — Суспільство — Новая Газета
  18. ↑ Новини NEWSru.com :: 10 вересня відбудеться презентація нового сезону телеканалу РТР
  19. ↑ Кадрова революція РТР — Известия
  20. ↑ передчасної кончини Телепузики — Суспільство — Нова Газета
  21. ↑ Lenta.ru: Мас- медіа: РТР покаже Західній Європі наші «Вести», «Городок» і серіали, але без реклами
  22. ↑ РТР поміняв назву на телеканал «Росія»
  23. ↑ Що крутіше: «Перший канал „чи“ Росія»? — Публікації — Перший канал
  24. ↑ З 1 липня замість телеканалу «Росія» в Білорусі почав мовити канал «РТР-Білорусь». Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 10 червня 2012.
  25. ↑ Латвія заборонила російський телеканал через мову ненависті щодо України. РБК-Украина (рос.). Процитовано 8 лютого 2021.
  26. ↑ YouTube заблокував телеканал російських окупантів в Криму. РБК-Украина (рос.). Процитовано 22 березня 2021.
  27. ↑ Новини NEWSru.com :: Гендиректор РТР Олександр Акопов подав у відставку
  28. ↑ Новини NEWSru.com :: Керівник «Кукол» Василь Григор'єв призначений головним продюсером телеканалу «Росія»
  29. ↑ Телеканал «Культура». Шумаков Сергій Леонідович
  30. ↑ Теленовини ВІД … — Суспільство — Нова Газета. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 10 червня 2012.
  31. ↑ Пикалев А. «Цвіль» — їсти подано! [Архівовано 22 лютого 2009 у Wayback Machine.] // сайт РАЦВРС
  32. ↑ Белодуров Г. Фільм «Вода»: документальна брехня // Журнал «Ненудний сад»
  33. ↑ Генеральний продюсер телеканалу «Росія» Сергій Шумаков: «Наша країна так чудово влаштована, що кількість героїв у нас — неосяжне» — Известия

Посилання

Read other articles:

Jembatan Edgar Cardoso

Jembatan Edgar Cardoso pada 4 Februari 2015. Jembatan Edgar Cardoso adalah sebuah jembatan kabel pancang di Figueira da Foz. Pembangunan Jembatan Edgar Cardoso diselesaikan pada tahun 1982. Panjang bentangan tipikal pada Jembatan Edgar Cardoso adalah 225 meter.[1] Referensi ^ Figueiredo, E, J. F., Moldovan, I. D., dan Marques, M. B., ed. (Desember 2013). Condition Assessment of Bridges: Past, Present and Future. Lisboa: Universidade Católica Editora. hlm. 59. ISBN 978-972-5...

 

Microsoft 365

Microsoft 365 Tipelayanan daring dan SaaS Versi pertama28 Juni 2011; 12 tahun lalu (2011-06-28) (sebagai Office 365) 10 Juli 2017; 6 tahun lalu (2017-07-10) (sebagai Microsoft 365)GenrePaket aplikasi perkantoran dan Komputasi Awan, SaaS (Langganan perangkat lunak berbentuk layanan)LisensiTrialware (Ritel, lisensi volume, SaaS)Model bisnissubscription business model (en) Bagian dariMicrosoft Office Karakteristik teknisSistem operasiWindows, macOS, Android, iOSFormatunduhan digital In...

 

Villeneuve-sur-Lot

Pour les articles homonymes, voir Villeneuve. Villeneuve-sur-Lot Vue de la rive gauche du Lot. Blason Administration Pays France Région Nouvelle-Aquitaine Département Lot-et-Garonne(sous-préfecture) Arrondissement Villeneuve-sur-Lot(chef-lieu) Intercommunalité CA du Grand Villeneuvois Maire Mandat Guillaume Lepers 2020-2026 Code postal 47300 Code commune 47323 Démographie Gentilé Villeneuvois Populationmunicipale 21 629 hab. (2021 ) Densité 266 hab./km2 Population agglo...

Bultaco

Bultaco Compañía Española de Motores S.A.Bultaco TSS125 road racerIndustriSepeda motor Motor listrikNasibaktifDidirikan1958Ditutuptutup tahun 1983, dibuka kembali tahun 2014KantorpusatBarcelona, SpanyolTokohkunciFrancisco Xavier BultóProdukBultaco Tralla 101 (1959) Bultaco Sherpa (1960) trials bikesBultaco Pursang (1965) Motocross bikes Bultaco Metralla Bultaco AlpinaBultaco FronteraBultaco Mercurio (1960)Bultaco Matador Bultaco Astro Bultaco El Montadero Mk IIBultaco El Tigre Other Model...

 

Sun Simiao

Chinese physician and writer (died 682) In this Chinese name, the family name is Sun. Sun Simiao as depicted by Gan Bozong, woodcut print, Tang dynasty (618–907) Sun Simiao (traditional Chinese: 孫思邈; simplified Chinese: 孙思邈; pinyin: Sūn Sīmiǎo; Wade–Giles: Sun Ssu-miao; died 682) was a Chinese physician and writer of the Sui and Tang dynasty. He was titled as China's King of Medicine (藥王; 药王, Yaowang) for his significant contributions to Chinese medi...

 

Bartlett L. Thane

American mining engineer (1877–1927) Bartlett Lee Bart Thane (August 26, 1877 – November 7, 1927) was an American mining engineer who pioneered hydroelectric power in Juneau, Alaska.[1] The world's first thin arch dam, Salmon Creek Dam, was constructed by Thane. Early years Thane was born in Oakland, California, USA, in August 1877.[2] His parents were Joseph E. Thane and Laura E. Thane. His father was a well-known orchardist from Niles, California.[3] His mate...

Jalur kereta api Trans-Siberia

Peta jalur kereta api Trans-Siberia berwarna merah Jalur kereta api Trans-Siberia (Trans-Siberian Railway, Транссибирская магистраль, Транссиб dalam bahasa Rusia, atau Transsibirskaya magistral', Transsib) adalah jaringan kereta api yang menghubungkan Moskow dan Eropa Rusia dengan provinsi-provinsi Timur Jauh Rusia, Mongolia, Tiongkok dan Laut Jepang.[1] Dengan panjang 9.289 km (5.772 mil),[2] jalur ini merupakan jalur kereta terpanjan...

 

Abdullahi Issa Mohamud

Abdullahi Issa Mohamud Primo ministro dell'Amministrazione fiduciaria italiana della SomaliaDurata mandato29 febbraio 1956 –1º luglio 1960 PredecessoreCarica creata SuccessoreMohamed Ibrahim Egal (come primo ministro della Repubblica Somala) Ministro degli affari esteri della SomaliaDurata mandato1º luglio 1960 –14 giugno 1964 PredecessoreCarica non istituita SuccessoreAhmed Yusuf Dualeh Dati generaliPartito politicoLega dei Giovani Somali Abdullahi Issa...

 

Lia Rumantscha

Logo (2015) Lia Rumantscha is an organization that promotes Romansh language usage and study. Established in 1919, its seat is in Chur. The organization is a member of the Federal Union of European Nationalities since 1954.[1] External links Lia Rumantscha in English Archived Website References ^ Lia Rumantscha. Federal Union of European Nationalities. Retrieved 25 February 2024. Authority control databases International ISNI VIAF National France BnF data Germany United States Czech R...

Office of the Comptroller of the Currency

American federal government organization Office of the Comptroller redirects here. For state-level organizations, see State Comptroller. Office of the Comptroller of the CurrencySeal of the Office of the Comptroller of the CurrencyLogo of the Office of the Comptroller of the CurrencyFlag of the Comptroller of the CurrencyAgency overviewFormedFebruary 25, 1863; 161 years ago (1863-02-25)HeadquartersConstitution Center, Washington, D.C.Employees3,518 (as of December 31, 2020)A...

 

Kapingamarangi

Atoll of the Federated States of Micronesia 1°4′N 154°47′E / 1.067°N 154.783°E / 1.067; 154.783 Kapingamarangiclass=notpageimage| Location of Kapingamarangi in the Pacific OceanKapingamarangi[needs IPA] is an atoll and a municipality in the state of Pohnpei of the Federated States of Micronesia. It is by far the most southerly atoll or island of the country and the Caroline Islands, 300 km (190 mi) south of the next southerly atoll, Nukuoro, a...

 

Maudgalyayana

One of the Buddha's foremost disciples MaudgalyayanaStatue of Moggallana, depicting his dark skin color (blue, black).TitleForemost disciple, left hand side chief disciple of Gautama Buddha; second chief disciple of Gautama BuddhaPersonalBornyear unknownKolita village, Magadha (today in the Indian State of Bihar)Diedbefore the Buddha's parinibbanaKālasilā Cave, MagadhaReligionBuddhismParent(s)Mother: Moggalī, father: name unknownSchoolallSenior postingTeacherGautama Buddha Students many, i...

Black Clover

Black CloverGambar sampul manga volume pertamaブラッククローバー(Burakku Kurōbā)GenrePetualangan, fantasi[1] MangaPengarangYūki TabataPenerbitShueishaPenerbit bahasa InggrisNA Viz MediaPenerbit bahasa IndonesiaElex Media KomputindoImprintJump ComicsMajalahWeekly Shōnen Jump (16 Februari 2015 – 21 Agustus 2023)Jump Giga (25 Desember 2023–sekarang)Majalah bahasa InggrisNA Weekly Shonen JumpDemografiShōnenTerbit16 Februari 2015 – sekarangVolume36 (Daftar volume) Video...

 

Natsuna Watanabe

Natsuna WatanabeNatsuna di Paris (2013)Lahir渡辺 夏菜23 Mei 1989 (umur 35)Saitama Prefecture, JepangKebangsaanJepangPekerjaanAktris, tarentoTahun aktif2006-sekarangAgenToyota OfficeDikenal atas Gantz Jun to Ai Situs webwww.toyotaoffice.jp/natsuna/ Natsuna Watanabe (渡辺 夏菜code: ja is deprecated , Watanabe Natsuna, lahir 23 Mei 1989), juga dikenal dengan nama Natsuna (夏菜code: ja is deprecated , Natsuna), adalah seorang aktris, serta mantan model asal Jepang.[1]...

 

آكس أون بروفانس

  آكس أون بروفانس (بالفرنسية: Aix-en-Provence)‏(بالأكستانية: Ais de Provença)‏(بالفرنسية: Aix)‏    آكس أون بروفانس آكس أون بروفانس  خريطة الموقع تقسيم إداري البلد فرنسا[1][2]  [3][4] عاصمة لـ كونتية بروفانس  [لغات أخرى]‏آكس أون بروفانس  [لغات أخرى]‏ك�...

Bağdat Musin

Kazakh politician Bagdat MusinБағдат МусинMusin in 2023Minister of Digital Development, Innovation and Aerospace IndustryIn office2 September 2020 – 30 April 2024Acting: 20 July 2020 – 2 September 2020PresidentKassym-Jomart TokayevPrime MinisterAsqar MaminÄlihan SmaiylovRoman Sklyar (acting)Oljas BektenovPreceded byAskar ZhumagaliyevSucceeded byJaslan Mädiev Personal detailsBorn (1983-03-03) 3 March 1983 (age 41)Ekibastuz, Kazakh SSR, Soviet UnionNationalityKaza...

 

Jeune France

Pour les articles homonymes, voir Jeune France (homonymie). Jeune France est une association, créée sous l’égide du secrétariat général à la jeunesse du gouvernement de Vichy en décembre 1940, pour faire adhérer les jeunes à la Révolution nationale, à travers une politique culturelle de création et de diffusion. Infiltrée par les gaullistes, elle est dissoute à la demande du gouvernement en mars 1942. Historique De 1880 à 1940, un réseau d'associations de gymnastes proches...

 

Laguna de Duero

Laguna de Duero, Tây Ban Nha Hiệu kỳLaguna de Duero, Tây Ban NhaQuốc gia Tây Ban NhaCộng đồng tự trịCastile và LeónTỉnhValladolidĐô thịLaguna de DueroĐặt tên theoSông Douro Thủ phủLaguna de Duero Diện tích • Tổng cộng29 km2 (11 mi2)Dân số (2007) • Tổng cộng21.214 • Mật độ703,3/km2 (18,220/mi2)Múi giờCET (UTC+1) • Mùa hè (DST)CES...

Latex

För datortypsättningssystemet, se Latex (typsättningssystem). Latex tappas som mjölksaft från träd Latex är dels mjölksaften från Hevea brasiliensis och dels det naturgummi som görs av mjölksaften. Latex är flytande i sitt grundtillstånd och kan fås att anta en något fastare form med elastiska egenskaper. Flytande latex är ofta utspädd med ammoniak som dunstar när massan härdar. Av hälsoskäl rekommenderas därför god luftventilation vid produktion. Råvaran b�...

 

Battle of Devil's Bridge

War of the Second Coalition battle, 1799 Battle of the Devil's BridgePart of the battles at the Saint-Gotthard(Suvorov's Swiss campaign in the War of the Second Coalition)Combat on Devil's Bridge by Alexander KotzebueHermitage MuseumDate25 September 1799(O.S. 14 September 1799)LocationTeufelsbrücke, Canton of Waldstätten, Helvetic RepublicResult Russian victoryBelligerents  Russian Empire French RepublicCommanders and leaders Alexander Suvorov Claude LecourbeStrength 2 regiments[1&...