PROFILPELAJAR.COM

Рівненський повіт
пол. Powiat rówieński
Місто	Рівне
Найбільше місто	Рівне
Країна	Російська імперія і Польська Республіка
Регіон	Волинське воєводство
Гміни	9 сільських і 2 міські
Офіційна мова	польська
Населення
- повне	252 800 (1931)
- густота	87,2 осіб на 1 км2
- повна	2 898 км2 км²
Дата заснування	1795
Дата ліквідації	1921

	Рівненський повіт
	Герб повіту
Губернія	Волинська губернія
Центр	Рівне
Створений	1795 рік
Площа	8 568 км²
Населення	273 001 (на 1897 рік) осіб

Рівненський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця на українських землях, що входили до складу Російської імперії, Української Держави, Польщі і СРСР. Повітовий центр — місто Рівне.

Царські часи

Утворений у 1795 році у складі Волинського намісництва, з 1796 — у складі Волинської губернії.

Повіт знаходився в середній частині північної смуги губернії. За контуром своїм представляв два неправильні чотирикутники, складені кутами. Межував на заході з Луцьким, південному заході Дубенським, півдні Острозьким, сході Новоград-Волинським і Овруцьким повітами Волинської губернії та з Мінською губернією на півночі. Площа повіту становила 7 529 верст² (8 568 км²).

За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призовного віку повіту становила 76,3 %, євреїв — 13 %, поляків — 5 %, німців — 3,8 %, чехів — 1 %^[1].

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 273 001 осіб. З них 60,49 % — українці, 15,95 % — євреї, 9,2 % — поляки, 8,94 % — німці, 3,15 % — росіяни, 1,72 % — чехи, 0,13 % — татари, 0,3 % — білоруси^[2].

У повіті був 961 населений пункт, в тому числі 1 місто (повітове) та 13 містечок.

Адміністративний поділ

Станом на 1885 рік повіт поділявся на 22 волості. Наприкінці ХІХ ст. ряд волостей було ліквідовано, на 1906 рік повіт поділявся на 17 волостей та місто Рівне із передмістями Америка, Воля, Кавказ, Інтендантською садибою, фільварком Козлин, урочищем Біла, казенною будівлею поза містом, казармами інженерного відомства, цегельнями Абрамовича, Зброжека, Стефана Зброжека, Любомирського, Брандта Райза, Мойсея Райза.

Польський період

У травні 1920 року Бугринську та Гощанську волості було передано зі складу Острозького повіту до Рівненського. Також до повіту включено Корецьку волость з Новоград-Волинського повіту, яка опинилася на захід від нового кордону. Натомість до Новоград-Волинського повіту відійшли села Брониця, Броницька Гута, Кленове та Прихід Селищанської волості, які опинилися на схід від нового кордону.

19 лютого 1921 р. повіт включений до новоутвореного Волинського воєводства. У склад повіту входило 3 міста, 5 містечок і 16 ґмін-волостей (включали 947 сільських поселень, з них 31 знищене війною і незаселене); проживало 338 134 особи (233 016 православних, 45 605 римо-католиків, 10 411 євангелістів, 1 921 інших християн, 47 123 юдеї, 107 інших)^[3].

31 грудня 1924 р. до гміни Костопіль приєднано вилучені з гміни Кустинь колонії Дерманка і Хотинка з фільварком Хотинка та вилучені з гміни Тучин село і селище Малі Селища, села Юзефувка, Мала Любашка, Борщувка, колонії Груди, Анноваль, Крухи, Долганєц, Янішувка, Колбанє, Руденка і Майдан Руденський^[4]

1 січня 1925 р. включено до повіту вилучену з Острозького повіту ґміну Майкув, натомість вилучено з повіту ґміну Здолбіца і включено до Острозького повіту, а з вилучених Деражненської, Стидинської, Степанської, Березненської, Костопільської і Людвіпольської гмін Рівненського повіту утворено Костопільський повіт^[5]. Після цього до складу Рівненського повіту входило 9 сільських і 2 міські гміни (306 сільських громад (солтиств-солецтв) і 2 міста).