Рици́нова олія, касторова олія, розм.касторове масло, касторка[1] (лат.oleum ricini) — олія, яку отримують з рицини (Ricinus communis). Молекулярна формула: C3H5(C18H33O3)3. Це безбарвна або блідо-жовта рідина зі слабким запахом або без запаху. Температура кипіння 313 °C, її густина складає 961 кг/м³. Касторова олія приблизно на 90 % складається з ацилгліцеролурицинолевої кислоти. До її складу також входять гліцериди олеїнової і лінолевої кислот.
Склад
Структурна формула гліцериду рицинолевої кислоти
Середній вміст речовин у рициновій олії (жирні кислоти)
Рицинова олія — в'язка, добре розчинна в спирті рідина, яка використовується у техніці, лакофарбовій і хімічній промисловості, медицині. До появи якісних мінеральних, а згодом синтетичних олив, рицинова олія була найкращим мастилом для авіаційних двигунів та інших механізмів, що працюють у складних умовах. На прокатних станах освоєно холодну прокатку з застосуванням суміші пальмової, а з 50-х років — рицинової олії з водою, що значно поліпшує якість жерсті, зокрема чистоту її поверхні[2].
Рицинова олія є незамінною для догляду за виробами з гладкої шкіри: взуттям, одягом тощо. Вона добре усмоктується, не загусає з часом, надає шкірі гнучкості і водовідштовхувальних властивостей, відновлює її, якщо вона пересохла. Оптимальним є застосування рицинової олії в суміші з лляною олією та бджолиним воском в пропорції 8:1:1.
Рицинова олія належить до проносних засобів. При прийманні внутрішньо в тонкому кишечнику розщеплюється ліпазою з утворенням рицинолевої кислоти, яка викликає подразнення рецепторів кишечника і рефлекторно посилює його перистальтику.
Проносний ефект, як правило, розвивається через 5–6 год після приймання препарату. Після випорожнення кишечника настає послаблення перистальтики.
_V2.svg)
