PROFILPELAJAR.COM

	Раду Міхня
	Господар Волощини
	Господар Волощини
листопад 1601 — березень 1602
(під іменем Раду IX)
Попередник:	Симеон Могила
Наступник:	Симеон Могила
	Господар Волощини
	Господар Волощини
квітень — травень 1611
(під іменем Раду IX)
Попередник:	Габор Баторі
Наступник:	Раду Шербан
	Господар Волощини
	Господар Волощини
11 вересня 1611 — серпень 1616
(під іменем Раду IX)
Попередник:	Раду Шербан
Наступник:	Гавриїл Могила
	Господар Молдавії
	Господар Молдавії
24 липня 1616 — 9 лютого 1619
(під іменем Раду I)
Попередник:	Олександр Могила
Наступник:	Гаспар Граціані
	Господар Волощини
	Господар Волощини
серпень 1620 — серпень 1623
(під іменем Раду IX)
Попередник:	Гавриїл Могила
Наступник:	Александру V Коконул
	Господар Молдавії
	Господар Молдавії
4 серпня 1623 — 13 січня 1626
(під іменем Раду I)
Попередник:	Стефан IX Томша
Наступник:	Мирон Барновський-Могила
Народження:	1586; Стамбул, Османська імперія
Смерть:	13 січня 1626; Молдовське князівство
Країна:	Молдовське князівство і Волощина
Рід:	Дракулешти
Батько:	Міхня Туркітулd
Діти:	Александру V Коконул і Міхня IIId
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Міхня.

Раду Міхня (рум. Radu Mihnea; 1586(1586), Константинополь, Османська імперія — 13 січня 1626^[2], Молдова) — румунський політичний діяч початку XVII століття. Чотири рази був господарем Волощини (1601—1602, 1611, 1611—1616, 1620—1623; як Раду IX) та двічі — господарем Молдови (1616—1619, 1623—1626; як Раду I).

Життєпис

Раду Міхня був сином волоського господаря Міхні II Туркітула.

Ранні роки провів Копері, на горі Афон, у Греції та Венеції. Навчався у Константинополі — столиці Османської імперії.

Блискуча Порта підтримала Раду як кандидата на посаду господаря Волощини ще в 1596 році. Його перше правління розпочалося у листопаді 1601 року. Раду Міхня став господарем Волощини у дуже важливий період історії Румунії — одразу після об'єднання Волощини, Молдови та Трансильванії на чолі з Михайлом Хоробрим. У березні 1602 року Раду на посаді волоського господаря замінив Раду Шербан. Після цього Раду Міхня був удруге господарем у квітні — травні 1611 року^[3].

У вересні того ж року почалося його третє правління у Волощині. Воно тривало в умовах окупації князівства турецько-татарським військом на чолі з Омером-пашею, який скинув з престолу Раду Шербана. Він та його прихильники рятувалися втечею і готували заколот. Раду Міхня був попереджений князем Трансильванії Габорем Баторі про це, і незабаром заколотників було викрито та затримано. 17 грудня відбулася їхня страта^[4].

У 1616 році був звільнений з посади господаря Волощини та перейшов правити до Молдови, де був до 1619 року. У серпні 1621 року султан Осман II тимчасово призначив його керувати в Молдові між звільненням Александру VII Ілляша та призначенням Стефана IX Томші^[5]. З 1620 по 1623 рік вчетверте був господарем Волощини. У 1623—1626 роках — господар Молдови (вдруге).

Ідея зближення між румунськими князівствами також була підтримана Раду Міхнею, який правив послідовно у Мунтенії та Молдові. У 1623 році Раду, будучи господарем Молдови, домігся для свого сина Александру престолу Волощини. У доповіді від 11 квітня 1625 року посол Венеційської республіки в Стамбулі писав, що надішле листа

...до згаданого князя Радуло (Раду Міхнеа), який тепер є князем у Молдавії, і його синові у Валахії, який дуже молодий і керований батьком...

В інших історичних документах Раду Міхня згадується як «Радуло воєвода, князь Валахії та Молдавії».

У внутрішніх справах Раду Міхня проводив політику надмірного оподаткування населення. Як зазначає молдовський літописець та політичний діяч Мирон Костін, це пов'язано з демонстрацією розкоші при дворі господаря.

Раду Міхня помер 13 січня 1626 року. Похований у заснованому ним у 1615 році монастирі Раду-Воде в Бухаресті. На його надгробку символічно зображені гебри і Волощини, і Молдови.

Примітки

↑ ^а ^б Deutsche Nationalbibliothek Record #1021282200 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578
↑ Katalog der Deutschen Nationalbibliothek. portal.dnb.de. Процитовано 5 лютого 2023.
↑ Rezachevici, 2003, с. 53.
↑ Rezachevici, 2003, с. 53-54.
↑ Чучко М. Участь Молдавії і Валахії у Хотинській війні 1621 року. С. 72-73 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 лютого 2023. Процитовано 5 лютого 2023.

Джерела

Rezachevici, Constantin (2003), Viața politică în primele trei decenii ale secolului al XVII-lea. Epoca lui Radu Șerban, a Movileștilor și a lui Gabriel Bethlen, у Cândea, Virgil (coord.) (ред.), Istoria românilor. Vol. 5, București: Editura Enciclopedică, с. 35—63
Cristian Luca, «Influssi occidentali sull'atteggiamento politico di alcuni principi dei Paesi Romeni nei secoli XVI e XVII»