PROFILPELAJAR.COM

**Поштова станція у місті Звягель**
Поштова станція у місті Звягель
	Поштова станція у місті Звягель
	50°35′18″ пн. ш. 27°36′17″ сх. д. / 50.58833° пн. ш. 27.60472° сх. д.
Статус	Пам'ятка архітектури місцевого значення
Статус спадщини	пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна	Україна
Розташування	вул. Шевченка, 50, с. Звягель, Житомирська область
Тип будівлі	цивільна архітектура
Архітектурний стиль	Неоготика
Будівництво	середина 1840-х — початок 1850-х
	Поштова станція (Звягель) (Україна)
	Поштова станція у Вікісховищі

Комплекс споруд Поштової станції в місті Звягель складається з будівель поштової станції (до її головному фасаду з обох сторін примикає огорожа), готелю, стайні, ямських служб. Пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 111. Розташований на колишній околиці міста при в'їзді в нього з боку м. Корця. Побудований в середині 1840-х-на початку 1850-х за типовим проектом - «нормальним кресленням» станційного будинку другого розряду, затвердженим в 1843 р., з урахуванням значення і величини населеного пункту, а також місцевих будівельних можливостей. Комплекс споруд є одним з найбільш повно збережених на колишній шосейній дорозі Київ — Брест. Зведна як станція І розряду (передбачала апартаменти, в яких могли зупинятися особи імператорської родини)^[1].

Історична довідка

У 1827 році поштовою службою Російської імперії було організовано регулярний рух диліжансів між Санкт-Петербургом, Києвом і Радзивиловим (кордон з Австро-Угорщиною), для цього і були зведені поштові станції по типовому архітектурному проекту. Це були одноповерхові будівлі з видовженими і стрілчастими вікнами, виконані в стилі неоготики. Всі ці поштові станції ділилися на I—IV класи. Кожна з них знаходилася на відстані близько 20-30 кілометрів одна від одної. Всього їх було побудовано на трасі Київ-Брест близько 35

Поштові, або кінно-поштові, станції планувалися однаково за усталеною схемою^[2]: прямокутний двір, по центру — фасадом до тракту — будинок самої станції, праворуч нього — в'їзні ворота, ліворуч — виїзні. Муровану огорожу так само було декоровано в дусі неоготики. По периметру просторого подвір'я розташовувалися одноповерхові ямщицька, каретна, стайня, комора, фуражна, готель, а посеред двору — криниця, обладнана водопоєм для коней. Керував усім закладом станційний наглядач, який мешкав тут-таки, на казенній квартирі. На поштовій станції обов'язково було все, що треба саме для поштової справи: папір, чорнило, пера, марки, штемпелі, поштова скринька, освітлення (свічки, потім — гасові лампи). Для подорожніх завжди готовим був самовар і все, що потрібно для чаювання. Із поштово-пасажирським диліжансом їхав поштар у форменому вбранні та з сигнальним латунним ріжком. На кожній поштовій станції він здавав взяту з пункту відправлення та адресовану сюди кореспонденцію й забирав ту, що мала рухатись далі за ходом диліжанса. Пошта діяла бездоганно.

Наприкінці XIX століття вздовж тракту бул прокладений телеграфний зв'язок, після чого станції стали поштово-телеграфними.

Від Житомира до Звягеля проміжними зупинками були: Березівка, Мартинівка, Улашанівка, Броники. Від Звягеля до Рівного проміжними зупинками були: Дідовичі, Корець, Самостріли, Гоща, Антопіль.

За однією з краєзнавчих версій в будинку поштової станції у жовтні 1846 року міг зупинитися великий український поет, художник, мислитель Тарас Григорович Шевченко, який за розпорядженням Археологічної комісії Київського університету подорожував Україною. Згідно з поштовою подорожньою маршрут вказаної подорожі пролягав через Звягель. Про перебування в місті та про його околиці поет згадує у повісті «Варнак». Протягом 1935—1939 рр. у будинку поштової станції розміщувався штаб 45-ї стрілецької дивізії, яка 17 листопада 1921 року удостоєна почесного найменування «Волинська». В 1933 році у місті Києві на її базі сформований 45-й механізований корпус. У 1986 році на будинку встановлено меморіальну дошку з написом, присвяченим 45 стрілецькій дивізії. У 1993 році на будинку встановлено меморіальну дошку з бетону, оббиту міддю з інформаційним написом щодо подорожі Тараса Шевченка. На дошці зображено молодого поета на фоні карти-схеми маршруту пересування поета Київською, Подільською і Волинською губерніями.