У 1915 році у Проскурові відбулась футбольна гра, в якій команда з міста Жмеринка зустрічалася з місцевою командою. Після запровадження всевобучу, в 1921—1922 роках Юрій Смолич в складі інструкторської футбольної команди приїздив у Проскурів демонструвати команді авіаторів повітряної ескадрильї кваліфіковану гру.[2] Однак це були лише епізоди. У повну силу футбол про себе заявив у 1920-х роках. У кінці 1920 року в місті розквартирувалася восьма кавалерійська дивізія. Бійці саме цього військового підрозділу й почали першими проводити регулярні футбольні матчі. Спогади донесли до нас деякі прізвища основних гравців − приміром, Волкова (після Другої світової війни був директором стадіону в Кам'янці), Пересипкіна (майбутній маршал СРСР). Футболісти дивізії стали ініціаторами створення в Проскурові перших команд. Так, у Ведмедівському (нині Червоноармійському) провулку була організована молодіжна команда «Ведмеді». З неї вийшло чимало непоганих футболістів: брати Ляховичі, Цердя, Ястребов, Побережний, Чишейко, Завєдєєв, Кісін складатимуть згодом кістяк збірної міста, граючи за різні команди.
ФК «Динамо»
У жовтні 1924 року в УРСР було створено спортивне товариство «Динамо» (перед Другою світовою війною спортивно-оборонне, а у 1960—1980-х фізкультурно-спортивне). В Проскурові, при окружному відділі НКВС та особливому відділі ДПУ, також організовали динамівський спортивний колектив. Перші футбольні зустрічі динамівців Проскурова з командами Кам'янця-Подільського, Волочиська та Славути відбулись у 1926 році.
Відбувались зустрічі динамівців з командами з інших міст України. В 1926-28рр. команда «Динамо» з великим рахунком переграла студентську збірну Києва. Перемогла «Шахтар» з Кадіївки — 2:1. Варто згадати поєдинок у 1928-му році проти одеських«динамівців», за яких тоді виступав один із найкращих нападників свого часу, чемпіон Росії 1913 року Олександр Злочевський, а також гравці збірних України та СРСР Казимир Піонтковський і Михайло Малхасов. Гості двічі вели у рахунку, однак під завісу матчу подоляни вирвали почесну нічию − 2:2.[3]
На початку своєї історії у 1930-х роках динамівці виступали у чемпіонатах Проскурова, і майже без зусиль перемагали на міських змаганнях. Успішно виступало проскурівське «Динамо» на окружних першостях, де конкуренція була досить гострою. Проскурівським динамівцям успішно протистояли одноклубники з Волочиська, та залізнична команда «Желдорбат».
Нова історія радянського футболу розпочалася у 1936-му, коли почали проводитися клубні чемпіонати СРСР. Того ж року стартував і чемпіонат УРСР серед колективів фізкультури, до участі в якому допускалися лише найкращі регіональні команди. Попервах, до 1939 року, честь області захищали кам'янчани. Однак після їхніх не зовсім вдалих виступів облспорткомітет у 1940-41 роках заявив для участі в змаганнях команду «Динамо» Проскурів.
Після війни футбольне господарство було вкрай занедбане. Не вистачало м'ячів, екіпірування, інвентарю. Коли ж вирішили провести обласні змагання, з'ясувалося, що в окрузі немає жодного футбольного судді. На засіданні облспорткомітету й проскурівської міської влади питання поставили руба. Було наведено порядок на стадіоні, організували курси з підготовки арбітрів, і вже у 1947 році пройшов розіграш кубку області, який приніс перемогу проскурівському «Динамо». У 1948 році в місті нарешті з'явився кваліфікований тренер Василь Сердюков. Під його орудою міщани в першості УРСР посіли у своїй зоні друге місце, відставши від вінницької команди лише на очко.[4]
У 50-х роках 20 століття за часів Радянського Союзу найсильнішою командою Хмельницького було «Динамо». Беручи участь у змаганнях колективів фізичної культури, динамівці кілька разів пробивалися до їх фіналу, однак виступали невдало.
1951 р.- 8 місце
1952 р — 5 місце
1953 р — 4 місце
В 1960 році команда «Динамо» отримує професійний статус та дебютує серед команд майстрів класу «Б» цей рік і є офіційним заснуванням клуба. Дебют виявився невдалим, останнє 17-е місце.
З приходом до команди наприкінці 1960 року майстра спорту Є. П. Лемешка, справи поліпшилися, команда одразу ж посіла восьму позицію. Тоді ж хмельничани провели перший у своїй історії міжнародний матч, перемігши гостей з румунського міста Тирговіште − 2:0.
1963 рік приніс реорганізацію футбольного господарства країни. Було створено другу групу класу «А», до якої увійшли 18 команд з класу «Б». А в наступному сезоні дві українські зони були розширені до трьох, в кожну з яких увійшли по 16 команд з класу «Б». Де опинилося і хмельницьке «Динамо». Під керівництвом головного тренера Є. П. Лемешка і його помічника Ю. А. Аванесова команда займала місця:
1964 р.— 7 місце;
1965 р. — 10 місце.
Найбільшого свого успіху команда досягла у 1966 році, виборовши у своїй зоні перше місце. Звання чемпіона України розігрувалося у стикових поєдинках із переможцем іншої зони − «Авангардом» із Жовтих Вод. Двох матчів, для виявлення найсильнішого виявилося замало, тож зіграли третій поєдинок, який приніс успіх «Авангарду». Два роки по тому команда на чолі з Євгеном Лемешком все-таки піднялася на сходинку вверх — подоляни посіли у фінальній пульці підсумкове 5-е місце, яке дозволяло, у зв'язку із розширенням Класу А, виступати у престижнішій лізі.
У 1971 році пройшла реорганізація радянського футбольного господарства, і «Динамо» потрапило до другої ліги, в якій незмінно виступало протягом 21 сезону В 1972 р. під керівництвом Бориса Усенка команда провела хороший сезон зайнявши 6 місце. В іі складі виділялися відомі гравці Лещук Іваненко Єськін Г. Іщенко
ФК «Хвиля»
В 1975 році команда перейшла під керівництво обласної організації профспілок і змінила назву на «Хвиля» м. Хмельницький. В цей час з'явились в команді талановиті місцеві вихованці С.Сапешко, І.Хіблін, В.Бурмич, Повернувся на сезон Ігор Іваненко
Стара емблема ФК «Поділля»
ФК «Поділля»
В 1978 році команду передали у відання обласної ради ДСТ «Авангард», відтак вона отримала назву «Поділля» Хмельницький і була закріплена за Хмельницьким радіотехнічним заводом. Основа команди складалась з досвідчених В.Грушка, Л.Пасемчука, М.Завальнюка, а також талановитих молодих футболістів М.Середюка, В.Муравського, В. Криворученка. Очолював команду В. В. Онисько.[5].
В 1980 році промислове об'єднання «Новатор», куди ввійшов Хмельницький радіотехнічний завод, стає новим керівником клубу.
В сезонах 1983 і 1984 рр. з командою працює Андрій Біба. Надовго запам'яталося вболівальникам обласного центру «Поділля» зразка 1986-89 рр. Із приходом до команди Іштвана Секеча в 1986 р. гра хмельничан стабілізувалася, і команда двічі поспіль входила до вісімки найкращих клубів республіки.
Традиції Секеча продовжив тоді ще мало кому відомий Мирон Маркевич
1988 р. — 5 місце;
1989 р. — 11 місце.
Тоді в команді успішно грали такі досвідчені майстри, як Бугай, Саулевич, Юрчишин, Чабан, Леськів Аргудяєв. А поряд із ними набиралася сил перспективна молодь − Ковалець, Гуральський, Ніченко та інші.
Чемпіонати незалежної України
Весною 1992 р. Україна провела свій перший чемпіонат по футболу. Було створено дві футбольні ліги: вищу і першу. Змагання проводилися в одне коло. По результатам виступу в останньому чемпіонаті СРСР «Поділля» потрапило в першу лігу і посіло по підсумках чемпіонату 4 місце серед 14 команд. Тренував команду М. В. Гриневич. Другий чемпіонат, як і всі наступні проводився по системі «осінь- весна». Було створено другу футбольну лігу.
В 1993 році створюється футбольний клуб «НОРД-АМ-ЛТД-ПОДІЛЛЯ» за назвою головного спонсора команди однойменної канадсько-української компанії. Головним тренером став Ю. А. Аванесов. Команда зайняла 8 місце з 22 команд.
В 1994 р. — 11 місце з 22 команд, а в 1995 році 6 місце з 22 команд.
Сезон 1997/1998 рр. команда провалила і вилетіла в другу лігу. На тренерському містку відбулася зміна, замість Ю.Аванесова прийшов Віталій Кварцяний. Він пробув в команді до вересня 1997 р. Першу половину сезону 1997—1998 рр. команда без головного тренера закінчила на 2 місці в групі «А» «західний регіон». В міжсезоння в команду повертається Ю. А. Аванесов, приходять талановиті футболісти І.Тимощук, Ю.Кривченко, І.Товкач, О.Бойчишин. Залишаються в команді Г.Бабуадзе, В.Луценко, В.Мацюк, Я.Хома. Сезон команда закінчила на першому місці. Наступним етапом виходу до першої ліги стала перемога в перехідному турнірі.[6]
Сезон 1998/1999 рр. команда розпочала в першій лізі. Але наступного сезону вона знову опинилася в другій лізі. Спроби повернутися були марними — завжди не вистачало очок для того, щоб посісти перше місце. П'ять сезонів поспіль «Поділля» грало в другій лізі:
Сезон 1999—2000 — 2 місце з 16 команд; 2000/01 — 6 з 15; 2001/02 — 3 з 19; 2002/03 — 3 з 15; 2003/04 — 2 з 16.
У сезоні 2004—2005 у Хмельницький переїжджає «Красилів-Оболонь» і після об'єднання з місцевою командою отримує назву ФК «Поділля» м. Хмельницький[7] і надалі грає у першій лізі, як і в попередніх (2002/2003, 2003/2004) роках. Цей сезон команда завершила на 13 сходинці. У сезоні 2005—2006 перед «Поділлям» стояло завдання посісти місце в десятці. З чим команда і справилася. «Поділля» фінішувало на 7-му місці. Сезон 2006—2007 став для хмельничан «новоствореним» для команди. «Поділля» в першій лізі зіграло 1 коло та 2 матчі 2 кола, посівши 15 сходинку, і перебазувалось назад до Красилова через непорозуміння із хмельницькою владою[8]. В Україні з'явилося два хмельницьких «Поділля»[9]. Одне в Красилові, інше в Хмельницькому. У Красилові команда першої ліги, у Хмельницькому — аматорської. Отож, з квітня 2007 року почалася нова ера хмельницького «Поділля».
КП ФК «Поділля-Хмельницький»
Поділля
У Хмельницькому створюється аматорська команда КП ФК «Поділля-Хмельницький»[10]. З квітня 2007 року команда розпочала виступи в аматорській лізі, в якій провела 8 поєдинків (5 перемог, 1 нічия, 2 поразки). 6 червня 2007 року «Поділля» здобуло найбільшу свою виїзну перемогу в історії. У Здолбунові хмельничани перемогли «Волинь-Цемент» з рахунком 7:0.
26 червня 2007 року команда отримала статус професіонального футбольного клубу[11]. А 14 липня «Поділлю» був представлений новий головний тренер Богдан Блавацький. Саме він керує командою в другій лізі в сезоні 2007/2008. За підсумками першого кола команда посіла 4 місце. Але, зігравши перший матч другого кола, на зимові канікули «Поділля» пішло на 5 місці, відстаючи від третьої позиції на одне очко. Однак чемпіонат команда завершила на 3 місці, виконавши завдання, яке перед неї ставило керівництво клубу.
Перед стартом чемпіонату 2008/2009 Богдан Блавацький залишив «Поділля», перейшовши працювати до вінницької «Ниви». Наставником подолян став колишній помічник Богдана Ігоровича Ярослав Бобиляк. Команда під керівництвом Бобиляка провалила чемпіонат — посівши за підсумками 21 туру 15 місце з 17 команд.
Наприкінці 2008 року рішенням Хмельницької міської ради комунальне підприємство «Футбольний клуб „Поділля-Хмельницький“» ліквідували[12]. Проведена інвентаризація активів КП "ФК «Поділля-Хмельницький» та передано на баланс Хмельницької дитячо-юнацької спортивної школи № 1 (рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 439 від 15.05.2009 р.) Його правонаступником у другій лізі стало хмельницьке «Динамо».[13]
«Поділля»
У 2007, 2008, 2010 і 2011 роках «Поділля» виступало в чемпіонаті Хмельницької області. В 2010 році команда у складі з досвідченими Олексієм Сенделем і Ігорем Стасюком[14] виграла його.
У чемпіонат області 2013 року заявлена під назвою «Поділля-Олімп». Частину ігор за команду провів досвідчений Олег Колтуновський[15].
У 2014 році «Поділля» взяло участь в чемпіонаті ААФУ на чолі з відомим тренером Миколою Федорком.[16] За команду грав найкращий бомбардир «Поділля» 2011 року Федір Семенюк[17] та найкращий бомбардир «Поділля» 2007[18], 2009[19] та «Динамо» 2011[20] Олексій Колесніков[21].
У 2016 році хмельницький футбольний клуб «Поділля» знову зайшов на аматорський чемпіонат України,[22] але вже влітку отримав професіональний статус і був заявлений у Другу лігу[23].
Вихід команд із підтрибунного приміщення, 24 липня 2016 року.
ФК «Поділля» — ФК «Суднобудівник», 24 липня 2016 року.
ФК «Поділля» — ФК «Суднобудівник», 24 липня 2016 року.
Повернення у першу лігу в сезоні 2021/22 для «Поділля» відбулося доволі вдало. Подоляни перемогли принципових суперників ФК «Полісся», ФК «Ужгород», зігравши внічию з тернопільською «Нивою», «Агробізнесом». А в другому колі, окрім «Полісся», переграли «Волинь» та «Авангард». Втім, чемпіонат не було дограно через російсько-українською війну. ФК «Поділля» фінішував на восьмому місці.
цьому чемпіонаті із такими принциповими суперниками як «Прикарпаттям», «Металістом» виїзні матчі вдалося зводити внічию. Хоча з «Карпатами» Мирона Маркевича були зафіксовані дві поразки, вдома перемогли тернопільську «Ниву» 2:0, харківський «Металіст» — 1:0 та «Буковину» з рахунком 2:0 на виїзді. У другому етапі ФК «Поділля» був посилений Кулішем, Кобзарем, Пасічником та Гемегою, а також залучена місцева молодь Федоров та Гамолов. Таким чином, у групі «Вибування» хмельничани домашні матчі виграли, зокрема у «Металурга» із Запоріжжя — 3:1 та «Діназа» Олександра Головка — 3:0.
↑«Битва» за «Поділля» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Влітку 2004 року відбулося об'єднання двох команд — «Красилів-Оболонь» та «Поділля». Красилівчани, які виступали в першій лізі, переїхали до обласного центру, «Красилів-Оболонь» дав «Поділлю» путівку в першу лігу, Хмельницький — гроші на команду. Фінансування першолігового «Поділля» тривало два роки. Але до юридичної передачі команди з приватної власності до міста — справа не дійшла.
↑«Поділля» виступав в чемпіонаті області в 2005 році
↑Під час зимової перерви Поділля був замінений на «Динамо» (Хмельницький) (управлявся обласним спортивним товариством «Динамо»), деякі гравці та тренерський персонал перейшли до нового клубу.
.jpg)
.svg){kind=small}
