Пові́трянодеса́нтні війська́ Росі́йської Федера́ції — окремий високомобільний рід військ Збройних сил Російської Федерації, призначений для обхвату противника по повітрю і ведення бойових і диверсійних дій у тилу з метою порушення системи управління військами, захоплення та знищення наземних елементів високоточної зброї, об'єктів зброї масового ураження, порушення роботи тилу і комунікацій, а також виконання інших завдань.
ПДВ РФ є резервом Верховного головнокомандувача Збройних Сил РФ і можуть складати основу мобільних сил швидкого реагування. Російська доктрина передбачає використання ВДВ для виконання деяких із найскладніших операцій. ВДВ чисельністю 45 тисяч осіб складається здебільшого з професійних контрактників. Його члени користуються елітним статусом та отримують додаткову оплату.[1]
Війська підпорядковуються безпосередньо через Командувача ПДВ Верховному головнокомандувачу Збройних Сил Росії — Президентові Російської Федерації. Війська мають у своєму складі 4 повітрянодесантні дивізії, 1 навчальний центр, 4 десантно-штурмові бригади, 1 бригаду спеціального призначення, 1 бригаду управління, окремі частини, навчальні заклади і установи. Створені у 1992 році на базі повітрянодесантних військ СРСР.
Після розпаду СРСР, з початком процесу поділу Збройних сил СРСР між колишніми союзними республіками, військові частини, з'єднання і Повітрянодесантних військ СРСР підпали під юрисдикцію нових країн, що утворилися на уламках Радянського Союзу. 12 травня1992 року, після зустрічі у Ташкенті президентів Росії, Казахстану, Киргизії і Узбекистану відбулося остаточне розділення формувань повітрянодесантних військ. За підсумками розділу колишніх повітрянодесантних військ СРСР, до складу сформованих ПДВ Російської Федерації увійшли всі повітрянодесантні дивізії і бригади, які на момент розпаду СРСР знаходилися на території РРФСР, а також деякі частини ПДВ, що були виведені до Росії протягом 1991—1993 років.
За станом на 1993 рік після завершення розділу колишніх ПДВ СРСР і після передислокації всіх з'єднань і бригад, які були виведені з території союзних республік, російські збройні сили мали наступні з'єднання та військові частини:
Командування Повітрянодесантних військ РФ (м. Москва)
В період з 1996 до 1999 року російські збройні сили зазнали комплексне реформування, за цей період було скорочено багато військових частин та з'єднань. У Повітрянодесантних військах Російської Федерації скоротили певну кількість частин, чисельність військ скоротилася з 64 до 47 тисяч осіб.
Були розформовані і переформовані наступні з'єднання і частини:
13-та окрема десантно-штурмова бригада — розформована;
36-та окрема десантно-штурмова бригада — розформована;
37-ма окрема повітрянодесантна бригада — розформована (1994 рік)
Після експериментального періоду 104-й парашутно-десантний полк 76-ї повітрянодесантної дивізії став першим російським сухопутним полком, який був повністю укомплектований солдатами контрактної служби, а ні призовниками строкової служби. Незабаром було оголошено, що 98-ма повітрянодесантна дивізія також буде переведена на комплектування контрактниками, а до вересня 2006 року було підтверджено, що 95 % підрозділів 98-ї дивізії перейшли на комплектування особовим складом за контрактом.
У 2013 році було офіційно оголошено про створення 345-ї десантно-штурмової бригади у Воронежі, але потім формування частини було перенесено на більш пізній термін (2017 або 2020 рік). 30 липня 2015 року командувач ПДВ оголосив, що планується реформувати 104-ту гвардійську повітрянодесантну дивізію шляхом розгортання її на базі 31-ї гвардійської повітрянодесантної бригади в Ульяновську. У 2020 році на території окупованого Росією Кримського півострова планується також розгорнути десантно-штурмовий батальйон, а в майбутньому на його базі буде сформовано полк 7-ї десантно-штурмової дивізії, яка нині дислокується в Новоросійську.
Історія застосування
На початку 1990-х генерал Павло Грачов, перший міністр оборони Росії і колишній командувач радянських ПДВ, планував на базі повітрянодесантних військ Росії розгорнути ядро «Мобільних сил». Про це було повідомлено у щоденній газеті Міністерства оборони«Красная Звезда» у липні 1992 року. Однак план розгортання «Мобільних сил» так і не був реалізований у життя. Кількість військових формувань, що були доступні для військ, стала набагато меншою, ніж передбачалося, до того ж командування інших видів збройних сил та органів військового управління, такі як ГРУ та Військово-транспортна авіація, які мали забезпечити складову елітного елементу, були рішуче проти відмови від контролю над своїми силами.
У грудні 1994 року військовослужбовці повітрянодесантних дивізій, що дислокувалися в Росії, разом з іншими формуваннями російської армії, взяли участь у військовій операції в Чеченській республіці, як офіційно російська сторона називала конфлікт — «заходами щодо підтримання конституційного порядку». У ході боїв у Чечні російські десантники брали участь у багатьох боях та битвах, зокрема у битві за Грозний, за Аргун.
З 1996 року командування ПДВ відправило 1-у окрему повітрянодесантну бригаду у складі багатонаціональної дивізії «Північ» сил IFOR до Боснії та Герцеговини. Бригада, як правило, використовувала зразки озброєння сухопутних військ, такі як БТР-80, замість штатної бронетехніки та зброї. У ніч на 12 червня1999 року зведений батальйон повітрянодесантних військ Росії здійснив марш-кидок з Углєвика в Боснії у Міжнародний аеропорт Приштини на території Косова. Російські війська зайняли аеропорт та перебрали контроль над нам, випередивши миротворчі сили НАТО; у підсумку, після напруженого протистояння, все вирішилось мирним шляхом.
З лютого 2014 року Повітрянодесантні війська Російської Федерації брали пряму та опосередковану участь у прихованій агресії Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісностіУкраїни. 27 лютого2014 року підрозділи спецназу Головного розвідувального управління Генштабу та 45-го окремого повітрянодесантного полку Збройних сил РФ захопили приміщення Верховної Ради та Ради Міністрів АРК.[2]
У серпні 2014 року Російська Федерація задіяла під Луганськом сили кількох батальйонних тактичних груп для прориву українського оточення навколо міста. Батальйонні тактичні групи були сформовані на основі десантно-штурмових полків 104 ДШП та 234 ДШП псковської 76-ї десантно-штурмової дивізії та інших частин Сухопутних військ Російської Федерації, а також підрозділів 61-ї бригади морської піхоти.
У травні 2022 року Міноборони Британії оприлюднило результати свого звіту, в якому стверджувало, що Росія не змогла правильно використати свої повітрянодесантні війська в Україні, що призвело до значних втрат цього роду військ, зокрема і у його елітних підрозділах. Легкоозброєних десантників використали в місіях, які краще підходили для важкої броньованої піхоти, тому ці підрозділи зазнали важких втрат. Серед них - спроба наступу на Київ через аеродром Гостомеля у березні, наступ, що зупинився на Ізюмському напрямку з квітня, а також невдала переправа через річку Сіверський Донець. У звіті також відзначалося, що управління потенціалом цих військ було імовірно стратегічно неправильне, а також нездатність Росії забезпечити перевагу в повітрі.[1]