106-та гвардійська повітряно-десантна Тульська Червоного прапора ордена Кутузова дивізія (106 ПДД, в/ч 55599) — військове з'єднання Повітрянодесантних військ Росії.
1992 рік березень — введення службовців дивізії в хорватській Сх. Славонії в рамках миротворчого контингенту (554-й окремий піхотний батальйон під командуванням полк. В. Логінова чисельністю 900 ос. за участі 76 ПДД, 36-ї та 37-ї бригад, база — аеродром Кліса) за рішенням РБ ООН для врегулювання сербо-хорватського конфлікту.
лютий 1994 р. частина сил 554-го батальйону переводиться зі Сх. Славонії в Сараєво і після підсилення перетворюється у 629-й окремий піхотний батальйон ООН підпорядкований сектору «Сараєво» (в січні 1996 р. виведений в РФ)[1].
26 жовтня — 1 листопада 1997 р. — виведення 554-го окремого батальйону з Хорватії[1].
Серпень 1992 р. — 51 парашутно-десантний полк дивізії евакуює з Кабулу персонал посольства РФ в Афганістані та дипломатів інших держав[1].
Північна Осетія
31 жовтня — 28 листопада 1992 року на базі дивізії був сформований і відправлений в Північну Осетію зведений полк під командуванням гв. полковника Савілова Є. Ю. задля розведення учасників осетино-інгушського конфлікту по адміністративному кордону Інгушетії та Чечні і по лінії станиця Орджонікідзевська-Сєрноводск[2].
Перша чеченська війна
27 листопада 1994 р. — квітень 1995 р. участь у І-й Чеченській війні. П'ятеро службовців дивізії за неї удостоєні звання Героя Росії.
серпень-вересень 1999 р. підрозділи дивізії направлені в Дагестан і Чечню.
283 військовослужбовців в ході конфлікту отримали державні нагороди, а 10 — звання Героя Росії[2].
Реформи Сердюкова
В жовтні 2008 року дивізію планувалось розформувати, її частини — перепідпорядкувати іншим дивізіям. Згідно з директивою від січня 2009 р. її формальне розформування мало відбутись до 1 червня 2009 р. а фактичне — до 1 грудня 2009 р. Через це з дивізії пішло багато офіцерів, новобранці до її лав не вступали, а частину її тилів було передано іншим з'єднанням. Однак, це рішення не було втілене через позицію командування ПДВ, яке очолив генерал Володимир Шаманов. Як наслідок, в дивізію з 2009 р. прийшли випускники військових училищ[3].
В квітні 2011 р. особовий склад дивізії перебрався в пусті корпуси колишнього Тульського артилерійського інженерного інституту.[4]
За інформацією автора сайту Інформнапалм Іраклія Комахідзе (26.01.2015), БТГ 106-ї дивізії на початку наприкінці листопада — на початку грудня 2014 р. була розташована в польовому таборі на території Некліновського району Ростовської області, підсилена танками і артилерією і в січні 2015 р. перебувала на території Донбасу і зазнала певних втрат. 1-ша рота БТГ сформована з контрактників розвідувальних підрозділів дивізії, 2-га — з 137-го полку, а 3-тя — 51-го полку[6].
За інформацією сайту Інформнапалм, на 22.11.14 р. 106-та дивізія втратила загиблими 4 військовослужбовця: 2 з 137 ПДП, 1 з 51 ПДП, 1 з 173-ї окремої розвідроти[7].
18 травня 2015 року командувач ГШ ЗСУВіктор Муженко заявив, що підрозділи 106-ї бригади взяли участь у параді до 9 травня у Донецьку.[8][9]
8 липня 2022 ЗСУ нанесли артилерійський удар по командному пункту 106 ПДД у Шахтарську.[10][11]Внаслідок удару загинуло 3 старших офіцерів дивізії:
полковник Васильєв Андрій В'ячеславович, заступник командира[12]
полковник Кудрін Максим Петрович, заступник командира з озброєння[13]
полковник Кузьмінов Сергій Ігоревич, заступник командира з тилу[14]
1182-й гвардійський артилерійський Новгородський Червонопрапорний орденів Суворова 3-й ступеня, Кутузова 3-го ступеня, Богдана Хмельницького 2-го ступеня і Александра Невського полк (в/ч 93723, м. Наро-Фоминск Московської обл.);
173-тя гвардійська окрема розвідувальна рота (в/ч 86800, м. Тула, вул. Фрунзе, 44)[15];
388-й окремий гвардійський інженерно-саперний батальйон
731-й окремий гвардійський батальйон зв'язку (в/ч 93687, м. Тула, вул. Радянська, 11)][16];
970-я окрема рота десантного забезпечення (в/ч 64024, м. Тула-2, Клінський проїзд, аеродром Мяснове);
43-й гвардійський окремий ремонтно-відновлювальний батальйон (в/ч 28393, м. Тула, вул. Комінтерна, 75);
1060-й окремий батальйон матеріального забезпечення (в/ч 14403, м. Тула-42, п. Слобідка, вул. Фрунзе, 44);
39-й окремий медичний загін (аеромобільный)
1883-тя станція фельдєгерсько-поштового зв'язку (в/ч 54235);
1-й зенітно-ракетний полк (в/ч 71298, м. Наро-Фомінськ Московської обл.)[17]
На базі дивізії проводилось випробування нової бойової десантної машини — БМД-4.[18] 24 червня 2006 р. в Рязані вони передані екіпажам 137-го полку, було укомплектовано одну роту.[1]
Діяльність
В квітні 2011 р. особовий склад дивізії перебрався в пусті корпуси колишнього Тульського артилерійського інженерного інституту (ТАІІ) в центрі міста, що дозволило зосередити на одній території підрозділи, які раніше розміщувались в 4-х військових містечках Тули та області (райцентр Плавськ) — комендантська рота, роти радіаційно-хімічного захисту, десантного забезпечення і батальйон зв'язку. Це покращило соціально-побутові умови проживання і служби військових, їх підготовки, підвищила рівень боєготовності дивізії загалом[4].
Навчання
березень 1997 р. (Тульська обл.) навчання 51 гв. пдп дивізії[1].
20 лютого 2000 р. службовці 119 пдп дивізії завершили лижний перехід довжиною 2715 км[1].
березень 2005 р. участь у спільних навчаннях ПДВ (спільно з 98 ПДД) і ВПС ЗС РФ. Висадка під Рязанню десанту у складі 137 ПДП, розвідки, зв'язку і штабу дивізії[1].
Традиції
26 січня 1993 року 106-й повітряно-десантній дивізії затверджено[19] нарукавний знак: «Нарукавний знак у формі щита із зображенням кентавра з шоломом, щитом і мечем. Під щитом зображені перехрещені мечі. Над щитом розташована стрічка, що розвивається з написом „106 гв. ВДД“.»[20]
23 листопада 2006 року 106-й повітряно-десантній дивізії затверджено[21] новий нарукавний знак: собор (історичний пам'ятник архітектури, характерний для російських міст), парашут (засіб доставки десантників на поле бою) з крилатою гренадою, що полум"яніє (символ найбільш підготованих військових підрозділів Російської Армії), блакитний колір (символ чистоти і вірності) геральдичного щита, нарукавного знаку і зелений колір (символ розвитку і зростання) канту — кольору прапора Повітряно-десантних військ Росії. Гвардійська стрічка (почесне найменування дивізії) — заслуги 106 гв. дивізії у справі зміцнення обороноздатності держави."[20]
З 13 серпня 2015 року дивізія отримує почесне звання «Тульська».[22]
Нагороди та досягнення
Дивізії — Вимпел Міністра оборони РФ від 23 вересня 1999 р. за мужність, військову доблесть, високі показники в бойовій підготовці.
Вимпел Міністра оборони РФ «За мужність і військову доблесть» мають всі парашутно-десантні полки дивізії.
Артилерійський полк дивізії має п'ять бойових орденів за мужність, відвагу і стійкість під час Другої світової війни.
Дивізію відвідали воєнні делегації і спеціалісти, атташе США, Франції, ФРН, Канади, Фінляндії, КНР, Кореї[2].
лютий 2006 р. указом В. Путіна за ходатайством штабу ПДВ і музею «Куликове поле» 51-му гв пдп дивізії присвоєне почесне найменування «ім. Дмитрія Донського»[1]
Бойков Олександр Васильович, розвідрота.[23] Його ім'я було також зазначене у списках поранених станом на вересень 2014 року, які у 2018 році оприлюднив Інформаційний спротив.[23][24][25]
↑ абПриказ Министра обороны РФ П.Грачева № 35 от 26 января 1993 года «О нарукавных знаках военнослужащих воздушно-десантных войск Вооруженных Сил Российской Федерации»
![Емблема зразка 1993р.[19]](%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Russian_106th_Airborne_Division_patch.svg)
.jpg)
.jpg)
