|Працював у містах= |Навчання=
Петро́ Васи́лій Війто́вич (Войтович; пол. Piotr Bazyli Wójtowycz; 10 червня 1862, Перемишль — 9 червня 1938, Львів) — польський скульптор українського походження, який працював у Львові.
Народився 1862 року в Перемишлі в українській родині. Рано полишив навчання у школі. Працював у Перемишлі в майстерні різьбяра-рамника. Подорожував до Кракова і Відня. Набував досвіду у Львові під керівництвом Л. Марконі. Поступив до Віденської академії мистецтв. 1888 року здобув стипендію у Римі за роботу «Викрадення сабінянки». Віденську академію закінчив 1890 року, після чого працював у Будапешті та знову у Відні. Додатково стажувався в Італії у Римі та Флоренції. До Львова повернувся 1894 року. Скульптури Войтовича є окрасою найвідоміших громадських, сакральних та житлових споруд Львова.
Після смерти дружини (похована на Личаківському цвинтарі) 1929 року почав страждати від алкоголізму, був безпритульним[2]. Останні роки життя мешкав у притулку для старців фундації Роберта Домса, що розташовувався на вул. Святої Терези, 4 (нині — вул. Митрополита Андрея, 10)[3], за декілька сотень метрів від храму, якому Війтович віддав багато своїх творчих сил. Помер Петро Війтович 9 червня 1938 року[4].
Похорон відбувся 10 червня, митця поховано на Янівському цвинтарі (поле № 28, поховання 418)[2]. Поховання не збереглося.
Ймовірно до його праць належать:
1991 року на честь Петра Війтовича названо одну з вулиць у Галицькому районі міста Львова[7], розташованої поблизу колишнього притулку для старців фундації Роберта Домса, де митець провів останні роки життя.
{{cite web}}
Lokasi Pengunjung: 3.149.28.236