PROFILPELAJAR.COM

Петро-Віталіс Гарасимович
Петро-Віталіс Гарасимович
Народився	29 квітня 1857 ; Варшава, Російська імперія
Помер	20 липня 1914 (57 років) ; Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Поховання	Личаківський цвинтар
Діяльність	скульптор
Alma mater	Краківська академія мистецтв
Вчене звання	професор
Вчителі	Тадеуш Сокульський і Леонард Марконі
Заклад	Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гарасимович.

Петро-Віталіс Гарасимо́вич (пол. Piotr Witalis Harasimowicz; 29 квітня 1857, Варшава — 20 липня 1914, Львів) — польський скульптор. Брат художника Марцелія Гарасимовича.

Біографія

Народився 29 квітня 1857 року у місті Варшаві (нині Польща). Впродовж 1874—1875 навчався у Краківській школі красних мистецтв, потім у Львові — в майстернях Тадеуша Сокульського у 1875–1876 роках і Леонарда Марконі у 1877—1879 роках та у 1882—1884 роках у Флоренції.

З 1884 року жив і працював у Львові. Впродовж 1895–1914 років викладав у Львівській художньо-промисловій школі (професор з 1901 року). Помер у Львові 20 липня 1914 року. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі (поле 35)^[1].

Творчість

Працював у монументально-декоративній пластиці у стилі необароко, неорококо, дотримувався принципів натуралістиного моделювання форми. Виконав скульптурне оздоблення палаців:

М. Баворовського в селі Сороцькому (1884, 1909; архітектор Адольф Мінасевич);
Казимира Бадені у місті Буську (1898; архітектор Адольф Віктор Вайсс);
З. Ромашкана в селі Остапйому;
А. Скшинського у селі Журавному (1909; архітектор Владислав Садловський);
А. Бруницького у селі Великому Любені (1886, 1909; архітектор Ян Шульц);
Балів у селі Тулиголовому (1899; архітектор Владислав Галицький):
Фредрів-Шептицьких у селі Беньковій Вишні.


Палац у Журавному	Палац у Журавному	Палац Бруницьких	Палац Фредрів-Шептицьких	Палац Фредрів-Шептицьких

На спорудах у Львові виконав монументально-декоративні роботи:

фігури Адама Міцкевича і Юліуша Словацького на будинку на вулиці Академічній, 20 (1884; архітектор Лукаш Бодашевський);
алегоричні фігури та ліпнина із воєнною атрибутикою на фасаді та в інтер'єрі військового казино на вулиці Александра Фредра, 1 (1885, архітектор Ян та Кароль Шульци)^[2]^[1];
аттик будинку товариства «Сокіл» на вулиці Бартоломея Зиморовича, 8, (1887);
ліпнина на будинку та в інтер'єрі лазні святої Анни з гіпокаустом у глибині садибної ділянки на вулиці Академічній, 10 (1890; архітектори Ян і Кароль Шульци);
фігури Марса і Венери на фасаді житлового будинку на вулиці Листопадового чину, 10 (1892, архітектор Ян Шульц)^[1];
шість портретних погрудь на фасадах книгарні В. Губриновича на розі вулиць Памви Беринди, 1 та Театральної, 9 (1892, теракота; архітектор Юзеф Каетан Яновський);
необароккове оздоблення фасаду та інтер'єрів палацу Сєменських-Левицьких на вулиці Пекарській, 19 (1893; архітектор Ян Томаш Кудельський);
ліпнина на фасадах, декоративні фігури, медальйони з портретами Фридерика Шопена, Станіслава Монюшка та інших в інтер'єрі міського театру (1900);
ліпнина на фасадах житлових кам'яниць та пасажу між будинками Проспект Свободи, 29 та вулиці Леся Курбаса, 8 (1902; архітектори Якуб Крох, Маврикій Зильберштайн)^[2]^[1];
жіночі маскарони і фриз із зображенням соняшників на житловому будинку між вулицями Степана Руданського, 1 та проспектом Тараса Шевченка, 2а (1902; співавтор Броніслав Солтис, архітектори З. Лянгрод, Л. Цибульський);
ліпнина на фасаді кам'яниці на вулиці Степана Руданського, 5 (1902; архітектор Ян Шульц);
фігура Мадонни у ніші житлового будинку на вулиці Зеленій, 33 (1905);
рельєфи з музичною емблематикою і металічні фігури лебедів на аттиках будинку Музичного товариства Галичини на вулиці Хоронщизній, 7 (1907; архітектор Владислав Садловський).


Марс і Венера	Жіночий маскарон	Аттик на будинку товариства «Сокіл»	Палац Сєменських-Левицьких	Рельєф з музичною емблематикою

Погруддя на вулиці Памви Беринди, № 1

Ян Кохановський	Адам Міцкевич	Зигмунт Красінський	Юліуш Словацький	Юзеф Крашевський	Адам Асник