Пере́пічка — поколотий ножем корж, що робиться із кислого хлібного тіста і печеться на сковороді, намащеній маслом або салом.^[1]

Перепічку робили із розчинного тіста тоді, коли не вистачало хліба до нової випічки. Закваску не витримували декілька годин, як годилося при виготовленні хліба, а робили значно швидше. Іноді, вчинивши хліб, відбирали частину хлібної розчини, замішували тісто, ліпили невеличкі булочки й випікали, не чекаючи, поки тісто підійде декілька разів. Такі перепічки із дріжджового тіста, які випікають перед хлібом, називаються «підпалки» (в діалектах «підпалок» — синонім слова «перепічка»; пол. podpłomyk).

Пекли перепічки переважно у суботу на сніданок. Сьогодні, попри те, що хліб домашньої випічки майже вийшов з ужитку, пампушки все ще наявні в селянському харчуванні. Сучасні заклади швидкого харчування у тісто, яке використовується для випікання перепічок, загортають сосиски та інші продукти.

Також «перепічкою» раніше називали маленьку пасочку, яку залишають у священика після освячення пасок.

• Київська перепічка

• Українська народна кулінарія — Іст.-етногр. дослідження — Артюх Л. Ф. Київ — 1977
• Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян -Маркевич Н. А. — Киев — 1860
• Українська минувшина. Ілюстрований етнографічний довідник. Київ — Либідь — 1994

• Перепічайка, перепічка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1330. — 1000 екз.
• Перепічка // «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский Край» / П. П. Чубинський — Т. 7. — СПб., 1872. — С. 445. (рос. дореф.)
• Перепички // Пища и питье крестьян-малороссов, с некоторыми относящимися сюда обычаями, поверьями и приметами / В.Щ. [Варвара Щелоковська] / Этнографическое обозрение, № 1-2, Кн. XL-XLI / Янчук Н. А. (ред.). — М.: Т-во Скороп. А.А. Левинсон, 1899. — С. 278. (рос. дореф.)