Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Огюст Еммануель Вокорбей

Огюст Еммануель Вокорбей
Основна інформація
Повне ім'яфр. Auguste Emmanuel Veaucorbeille Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата народження15 грудня 1821(1821-12-15)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняРуан[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті2 листопада 1884(1884-11-02)[1][2][3] (62 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіПариж, округ Парижd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Причина смертідизентерія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЦвинтар Монмартр Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїкомпозитор Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаПаризька вища національна консерваторія музики й танцю (1842) Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіЛуїджі Керубіні Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанриопера Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
офіцер ордена Почесного легіону
БатькоLouis-Basile de Veaucorbeilled Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Огюст Еммануель Вокорбей (фр. Auguste-Emmanuel Vaucorbeil; 15 грудня 1821, Руан — 2 листопада 1884, Париж) — французький композитор.

Біографія

Закінчив Паризьку консерваторію, де був одним з останніх учнів Луїджі Керубіні. Пізніше викладав там же хоровий спів.

Автор опер «Любовна битва» (фр. Bataille d'amour; 1863, лібрето Віктор Сарду) та «Магомет», кантати «Смерть Діани» (фр. La mort de Diane), духовної музики, двох струнних квартетів, вокальних творів; найпопулярнішими були його сонати для скрипки та фортепіано. У першій половині 1870-х роках — президент паризького Товариства композиторів. З 1872 року — інспектор державних театрів.

З 1879 року Вокорбей був одним з директорів паризької Гранд-опера; відомий, зокрема, тим, що відмовив у постановці «Іродіади» Жюля Массне, яка після цього тріумфально пройшла в брюссельському Ла Монне. Клод Дебюссі любив згадувати, як у 19 років він був власноручно виведений з театру Вокорбеєм через занадто бурхливе захоплення балетом Едуара Лало «Намуна»[4].

Джерела

  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б International Music Score Library Project — 2006.
  3. а б в г Archivio Storico Ricordi — 1808.
  4. Michael Steinberg. The Concerto: A Listener's Guide — Oxford University Press US, 2000. — P. 221.
Kembali kehalaman sebelumnya