PROFILPELAJAR.COM

Сторінка одного із провідних видань Молодої Польщі «Життя», Краків, 1898 р.

«Молода́ По́льща» — епоха в історії польської культури, що тривала одночасно із епохою європейського модерну (1891—1918 рр.) Існувала у межах загальноєвропейських тенденцій схожої направленості — Молода Європа: Молода Бельгія, Молода Німеччина, Молода Франція тощо, що характеризувалися прагненням до ліризму, творенням нових естетичних та етичних цінностей, культом особистості.
Вперше термін прозвучав у циклі програмних статей Артура Гурського, опублікованих 1898 р. у краківському часописі «Життя» під спільним заголовком «Молода Польща».
Згодом термін підтримали у своїх публікаціях Станіслав Бжозовський і Ян Лорентович.

Історичне тло

Кінець ХІХ ст. став епохою швидкого прогресу, а отже — демографічного буму у світовому масштабі. Із цим пов'язуються процеси зростання агломерацій, розвиток промисловості, хвилі еміграції. З боку політичного життя спостерігалося масове запровадження парламентаризму і занепад монархічної системи. Суспільство активно витворювало різноманітні спілки та угруповання — від профспілок до політичних партій. Особливою популярністю користувалася соціалістична ідеологія, зародилася націоналістична ідея (зокрема пангерманізм). У зв'язку з останнім явищем у 1914 р. почалася І світова війна, що безпосередньо зачепила Польщу та неабияк вплинула на її подальшу історію. Для території Польщі період також характеризується посиленням активності політичних партій: створювалося багато угруповань, зокрема соціалістичних. Основним завданням будь-яких угруповань була боротьба за незалежність Польщі. Серед найбільших партій — ППС (Польська соціалістична партія) та Соціал-демократія Королівства Польського (до якої входили Фелікс Дзержинський та Роза Люксембург). До корпусу націоналістичних партій входили ЛП (Польська Ліга на чолі із Романом Дмовським), до народовців — Польська селянська партія (ПСЛ) тощо. Під час І світової війни сформувалися два основні напрями орієнтації — проросійський та проавстрійський (в залежності від ідейного спрямування партій).

Польські збройні сили брали активну участь у битвах І світової війни: йдеться про Польські легіони (бригади на чолі із Юзефом Пілсудським, Юзефом Халлером і Станіславом Шептицьким). Ця активність була помічена світовою громадськістю і стала причиною здобуття Польщею незалежності 11 листопада 1918 р.

Філософія та світогляд

Серед основних світоглядних тенденцій Молодої Польщі можна виділити:

тенденція	прояви	витоки
декаданс	криза існування, сумніви, зневіра, відчуття безсилля	філософія Ніцше, Шопенгауера, Бергсона
культ краси і мистецтва	втеча від реальності, сприйняття мистецтва як єдиної цінності^[1]	філософія Ніцше, Раскіна,
діонісійські цінності	занепад моральності, культ алкоголю і наркотиків, крайній гедонізм	світогляд Бодлера,есхатологічні і катастрофічні настрої
фемінізм	фамм-фаталь, метафізика статі, рух суфражисток	перша хвиля фемінізму (Велика Британія, рух суфражисток кін. ХІХ — поч. ХХ ст.)

Течії

На польську культуру впливали загальноєвропейські тенденції розвитку мистецтва та світогляду. Основні європейські течії адаптувалися на польському ґрунті і набували національних ознак.

течія	ознаки змісту чи форми
модернізм	нерозривність життя і страждання, втеча від життя у надії зменшити «біль існування»^[2]
символізм	переконання у існуванні ідеального трансцендентного життя поза межами раціонального сприйняття^[3]
декаданс	занепад культури, невідворотня криза культури та всіх ідеологій
неоромантизм^[4]	індивідуалізм, потужний культ особистості, зацікавлення духовною сферою
імпресіонізм	захоплення красою моменту, гра асоціацій, фрагментарна композиція^[5]
експресіонізм	поетика «крику душі», зображення внутрішнього життя людини, використання контрасту, гротеску, гіперболізації
сецесія^[6]	«відсторонення», «відхід», абстрагованість
fin de siècle	«кінець віку», схилковість, кінець цивілізації та смерть культури

Ознаки кількох течій можна було помітити у творі одного автора, тобто течії перепліталися й перегукувалися між собою.

Реалізація у різних видах мистецтва

Література

Проза авторів Молодої Польщі була представлена наступними жанрами:

роман

конфесійний («Діти сатани»(пол. Dzieci szatana, нім. Satanskinder Станіслава Пшибишевського, 1897 р.)
епопея («Селяни»(пол. Chłopi) Владислава Реймонта, 1906—1908 рр.
психологічний («Тлін» (пол. Próchno) Вацлава Берента, 1901 р.
імпресіоністичний з елементами реалізму та психологізму («Бездомні» (пол. Ludzie bezdomni) Стефана Жеромського, 1899 (1900) р.

новела — представлена у творчості Стефана Жеромського

Поезія займає особливе місце у доробку літераторів Молодої Польщі. Часто вірші мають у собі ознаки різних естетичних течій, як-от, поєднання символізму та імпресіонізму або натуралізму та експерсіонізму. Загалом, тематика поезії обертається навколо ідейних основ епохи — захоплення природою, втеча від реальності, оніризм, образність, віщування кінця світу, напруженість, безвихідь, філософування, бунт тощо. Найвизначнішими поетами епохи були:

Драма знайшла вираження у різних ідейних напрямах, таким чином драму Молодої Польщі можна поділити:

натуралістична (Габріеля Запольська, Тадеуш Ріттнер, Ян Август Киселевський)
поетично-настроєва (Казимеж Пшерва-Тетмаєр, Єжи Жулавський)
символічна (Станіслав Пшибишевський, Станіслав Виспянський)
реалістична (Тадеуш Ріттнер)
експресіоністична (Тадеуш Мічінський)
історична (Станіслав Виспянський)
комедія (Габріеля Запольська)

Малярство

У образотворчому мистецтві епохи Молодої Польщі панують ті ж ідейні засади, що й у інших видах тогочасного мистецтва. Щоправда, продовжує свою діяльність із ХІХ ст. легендарний Ян Матейко, суголосна йому творчість родини Коссаків — Юліуша і Войцеха, що зображували життя давньої Польщі або батальні сцени. Решта митців відповідали новим віянням часу:

символісти	імпресіоністи	експресіоністи
Яцек Мальчевський	Владисав Подковінський	Войцех Вайсс
Фердинанд Рущиц	Ян Станіславський	Владислав Подковінський
Вітольд Войткевич	Леон Вичулковський	Леон Вичулковський
Леон Вичулковський
Юзеф Хелмонський
Олександр Ґєримський
Вітольд Прушковський
Владислав Подковінський

Серед інспірацій художників Молодої Польщі були:

середньовічне мистецтво
мистецтво Далекого Сходу
архаїчні та народні елементи
природа
людина як індивід, оточений Всесвітом
жінка, природу якої складно пояснити і розгадати (особливо продуктивно у сецесії)
світ міфології, народних вірувань і казок

Архітектура

Для аріхектурного стилю Молодої Польщі особливо характерна була сецесія.

Рисами сецесійної архітектури є:

естетизм
абстрактна форма і багата орнаментальність
оздоблення, інноваційність
відсунення функціональності будівлі на задній план
романтичні, неороманські і неоготичні мотиви
рослинний орнамент, постаті і маски жінок, фігури у вигляді драпірування чи шкіри
м'які криві лінії, випуклості

Характерні пам'ятки архітектури Молодої Польщі:

кам'яниця «Під жабами», архітектор — Емануель Рост молодший; Бєльско-Бяла, площа Війська Польського, 1905 р.
каплиця Найсвятішого Серця Христового, проект Францішека Мончинського; Краків, вул. Коперника 26.
Дім під глобусом, Краків.
Залізничний вокзал, Новий Сонч.
Пам'ятник Фредеріку Шопену, Варшава.
Поморські мости (Північний, Центральний, Південний), Вроцлав.
Торговий дім братів Бараш, Вроцлав.
Старий театр, Краків.

Музика

Молодопольська музика перебувала під скрайнім впливом культу Шопена^[7]. Із цим намагалися опосередковано боротися Станіслав Пшибишевський (як теоретик мистецтва і автор ідеологічних трактатів) та деякі тогочасні композитори. Широку популярність здобув польський піаніст Ігнаци Ян Падеревський, манера якого, щоправда, мала небагато спільного із новими ідейними віяннями і залишалася у руслі традиції. На початку ХХ ст. було створено перший симфонічний оркестр Варшавської філармонії. Ця подія вплинула на становлення композиторської діяльності у столиці. На музичній арені з'явилися Мечислав Карлович, що намагався поєднати народні елементи із інноваційними європейськими зразками, Гжегож Фітельберг, який захоплювався російським фольклором і Людомир Ружицький, творчість якого відрізнялася небувалою різноманітністю жанрів. Найвідомішим же польським композитором поч. ХХ століття став Кароль Шимановський. На його манеру вплинула попередня традиція, а саме музика Шопена, Штрауса та Вагнера.

Примітки

↑ Ніцше Ф. Народження трагедії, або еллінство і песимізм [Архівовано 4 грудня 2014 у Wayback Machine.]
↑ Згідно: Світ як воля і уявлення [Архівовано 5 травня 2012 у Wayback Machine.] А. Шопенгауера і Так казав Заратустра [Архівовано 25 грудня 2014 у Wayback Machine.] Ф. Ніцше
↑ Jean Moreas «Le Symbolisme» // «Le Figaro». — 1886.
↑ У польському культурному середовищі термін вперше з'явився: Edward Porębowicz Poezja polska nowego stulecia (1902)
↑ Клод Моне — Враження, схід сонця [Архівовано 29 грудня 2014 у Wayback Machine.]
↑ У Франції називався Art nouveau, в Англії — Arts and Crafts, в Німеччині — Jugendstil або Sezessionsstil, в Італії — Stile floreale або Stile liberty, у Польщі — secesja, Młoda Polska або Styl 1900.
↑ Jan Tomkowski Dom chińskiego mędrca, Państwowy Instytut Wydawniczy, 2000

Посилання

Молода Польща // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 70.
Charakterystyka epoki http://mloda-polska.klp.pl/ [Архівовано 19 грудня 2014 у Wayback Machine.]
Opis epoki w pigułce
Stanisław Brzozowski Legenda Młodej Polski — Studia o strukturze duszy kulturalnej
Stanisław Przybyszewski Requiem aeternam, Confiteor

Джерела та література

М. М. Варварцев. Молода Польща [Архівовано 27 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 39. — ISBN 978-966-00-1061-1.
Boy we Lwowie, red. Barbara Winklowa, Warszawa 1992.
Boy-Żeleński T., Ludzie żywi, Warszawa 1956.
Burt D., 100 najwybitniejszych pisarzy wszech czasów, Warszawa 2001.
Gutowski W., W poszukiwaniu życia nowego. Mit a światopogląd w twórczości Tadeusza Micińskiego, Warszawa-Toruń 1980.
Hutnikiewicz A., Stanisław Przybyszewski. Legenda i rzeczywistość, w: Portrety i zarysy literackie, Warszawa 1976.
Kolińska M. Stachu, jego kobiety i jego dzieci, Kraków 1978.
Osica J. Prasa, radio i telewizja w Polsce, Warszawa 2001.
Podlawska D., Płóciennik I. Leksykon nauki o języku, Bielsko-Biała 2002.
Studia o Tadeuszu Micińskim, pod red. Marii Podrazy-Kwiatkowskiej, Kraków 1979.
Tomkowski J. Młoda Polska, Warszawa 2001.
Tyniecki J. Inicjacje mistyka. Rzecz o Tadeuszu Micińskim, Łódź 1976.
Zawadzki A. Młoda Polska, [w:] Ilustrowane dzieje literatury. Od Antyku do Współczesności, Bielsko-Biała 2003.