PROFILPELAJAR.COM

Михайло Васильович Чорторийський
Михайло Васильович Чорторийський
Псевдо	Чарторийський
Народився	не раніше 1401
Помер	1478/1489 ; Клевань
Країна	Велике князівство Литовське
Діяльність	аристократ
Титул	Князь
Посада	маршалок господарський і Брацлавський старостаd
Партія	Прихильник Ольгердовичів
Конфесія	православний
Рід	Чорторийські
Батько	Василь Костянтинович Чорторийський
Мати	Ганна[d]
Родичі	брат Іван Васильович Чорторийський; Олександр Васильович Чорторийський
У шлюбі з	Марія (†1505)
Діти	Андрій; Федір; Ганна
	; Погоня Литовська
	; ; ;

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Михайло Чорторийський.

Михайло Васильович Чорторийський (бл. 1420 — 1478/1489) — князь чорторийський (1440–1460 рр.), клеванський (після 1460–1478/89 рр.).

Життєпис

У джерелах згадується в 1442—1478 роках.

Після «падіння» великого князя Свидригайла Ольгердовича супроводжував Владислава ІІІ Варненчика у військовому поході на Угорщину, Буду. В червні 1442 Владислав ІІІ Варненчик дав грамоту, на дозвіл вживати печатку з Погонею «яку від батька та діда уживали». 1443 року Владислав ІІІ надав йому Новицю під Галичем. Разом з братом Іваном сприяв тому, що Луцьк перейшов під владу Литви. У 1442 р. отримав від нього привілей для «трьох братів наших Івана, Олександра і Михайла, князів на Чорторийську, тим князям кревним своїм, дозволяю вживати печатку княжу, яку від батька і діда уживали, тобто озброєного вершника що тримає в руці меч оголений» (ще один аргумент на користь походження Чорторийських від Костянтина Ольгердовича). Довший час — 1443—1451 рр. — був надвірним маршалком Свидригайла на Волині, після його смерті став намісником (старостою) брацлавським, тобто фактично очолив оборону південних кордонів.

Свидригайло надав йому в 1445-51 рр.: Ричов над Стиром, в Луцькому повіті — Олишов, Дерев'яне, Диково, Суховці, Чарнковиць, монастир Св. Миколая в Клевані та Холопи над р. Случ. 1446 року отримав Старий Жуків, від чого пізніше став підписуватись «князь на Клевані і Жукові».^[3]

1463 року з Польщі на просьбу Кафи в Таврії був посланий збройний загін з 500 чоловік. Під Брацлавом хтось із загону мав сутичку з охороною Брацлавського замку, через що було спалене місто. Князь Михайло наздогнав зі своїми людьми загін і всі вони полягли в бою. Тоді ж Кафа була взята турками.

1478 р. з великим трудом вдалося оборонити брацлавський замок, а місто і цілий край був спалений і спустошений ординцями. В 1489 р. брацлавським намісником був князь Андрій Сангушко, тобто князь Михайло помер між тими двома датами.

Був у війську короля Владислава III Варненчика. Опікувався монастирем св. Миколая у Клевані. Дружина Марія отримала від короля Олександра 4 вересня 1504 року грамоту на монастир в Пересопниці. 1501 року король надав «вічну коляцію» дружині на монастир та землю в Пересопниці.^[4]

Сім'я

Був одружений з дочкою луцького намісника Немири Резановича Софією.^[5] Дочка Ганна була одружена з князем Іваном Юрійовичем Дубровицьким (?—1481).

Примітки

↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 174.
d:Track:Q123243396
↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 23.
d:Track:Q125352562
↑ Цинкаловський Олександер. Жуків Старий [Архівовано 19 січня 2015 у Wayback Machine.] // Стара Волинь і Волинське Полісся. Т. 1. — Вінніпег, 1984. — С. 402.
↑ Peresopnica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 6. (пол.) — S. 6. (пол.)
↑ Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.] — T. 1. — S. 367.

Джерела

Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження
Ізборник [Архівовано 12 травня 2013 у Wayback Machine.].
Kuczyński S. M. Czartoryski Michał Wasylewicz, książę, h. Pogoń litewska (zm. przed r. 1489) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — 480 s. — S. 286—287. (пол.)
Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — Т. 1. — 406 s. — S. 367—368. (пол.)