Олександр Васильович Чорторийський

Олександр Васильович Чорторийський
 Редагувати інформацію у Вікіданих
ПсевдоЧарторийський
Помер† після 1477
Країна Велике князівство Литовське Редагувати інформацію у Вікіданих
Титулкнязь
ПосадаКонюший великий Литовський Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяПрихильник Ольгердовичів
РідЧорторийські
БатькоВасиль Костянтинович Чорторийський
РодичіІван Васильович Чорторийський (брат)
У шлюбі зМарія Шемяка
ДітиSiemion Czartoryskid[1], Q121473429?[2][1], Q127106190?[1], Q127106193?[1] і Q127114722?[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Герб
Герб

Погоня Литовська

Олександр Васильович Чорторийський (пол. Czartoryski Aleksander Wasylewicz; пом. після 1477) — князь псковський (1443—1447, 1456—1460), новгородський (1447—1455) і чорторийський (після 1460 — після 1477)[3].

Життєпис

У джерелах згадується в 1438—1477 рр. Син Василя Костянтиновича Чорторийського. Правдоподібно, разом з братами на стороні великого князя Свидригайла брав участь у битві під Вількомиром над р. Святою 1435 року.[3]

1438 р. підтримував Свидригайла, після його падіння, в 1440 р. мав посаду конюшого при дворі Сигізмунда Кейстутовича. Разом з братами підтримував противників Сигізмунда Кейстутовича — Ольгердовичів. Головний організатор вбивства (разом з братом Іваном та Яном (Іваном) Довгердом) великого князя Сигізмунда I Кейстутовича в оливкову неділю 1440 (за літописами, разом з боярином Скобейком безпосередні виконавці вбивства)[3], через що мусив покинути Литву. В 1443 р. був намісником Великого князя Московського в Пскові. 1447 р. був намісником Великого Новгорода, але в 1456 р. повернувся до Пскова.

У еміграції користувався підтримкою Дмитра Шемяки. Приєднався до московської партії Юревичів, яка з 1433 р. боролася з великим князем московським Василем Васильовичем. Разом з князем Дмитром Шемякою ходив в військовий похід під Москву, але битва не відбувалася завдяки посередництву троїцького ігумена. Відмовився 10 листопада 1461 р. присягати великому князеві московському Василю Темному, повернувся до Литви.

У 1462–1477 р. тримав Чернігівську волость за Дніпром. Отримав від Казимира Ягелончика Логойське князівство, Осташин, Споров і Кам'янець-Литовський, Ганевичі в Литві.

Сім'я

Був одружений із донькою великого московського князя Дмитра Шемяки, Марією (померла в лютому 1456 у Великому Новгороді). діти:

  • Михайло
  • Володимир
  • Семен
  • Овдотія (Можайська) — дружина князя Андрєя Івановіча Можайского, володаря Брянська.[3]

Примітки

  1. ↑ а б в г д Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 20.
  2. ↑ Сліж Н. Сямейныя адносіны і шлюбныя стратэгіі Саламярэцкіх у 16 – першай палове 17 ст. // Гістарычны альманах — 2005. — вип. 11. — С. 87.
  3. ↑ а б в г S. M. Kuczyński. Czartoryjski Aleksander Wasylewicz, ks., h. Pogoń litewska († po 1477)… — S. 271.

Джерела

  • Леонтій Войтович. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження
  • Kuczyński S. Czartoryjski Aleksander Wasylewicz, ks., h. Pogoń litewska († po 1477) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — 480 s. — S. 271. (пол.)

Посилання


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.