Мистецтво Іспанії — візуальне мистецтво народів, що мешкали на території Іберійського півострову від кам'яної доби до сьогодення.
Давня Іберія
До цієї групи пам'яток належить значна кількість доісторичних артефактів — головним чином малюнки в печерах, ідоли, археологічні знахідки. Більшість науковців відносять їх до 4-1 тисячоліть до н. е. Головні риси пам'яток — схематизм в зображенні фігур тварин та людей. Частка пам'яток має майже абстрактний характер, що не піддається тлумаченню. Але схематичне мистецтво цієї доби було притаманне як народам Іберійського півострова, так і іншим центрам середземноморських культур.
Мапа пам'яток іберійського схематичного мистецтва
Впливи схематичного мистецтва на сучасну скульптуру
Перші керамічні вироби, вкриті кольоровими глазурами, виникли у Стародавньому Єгипті. Технологія закріпилася на Близькому Сході. У Персії виникли своєрідні зразки, вкриті золотавим люстром. За переказами, Коран забороняв мусульманам користуватися золотим посудом. А золотавий люстр кераміки нагадував золото, що дозволяло обходити заборону.
Арабомовні народи, що завоювали Іберійський півострів, принесли сюди і технологію виготовлення кольорового фаянсу. Відомим керамічним центром за часів маврів була Малага, де в 13-14 століттях і виготовили так звані альгамбрзькі вази. Їх декор ще цілком мусульманський за витоками. Пізніше найкращі майстерні були в Валенсії. Фаянсовий посуд з Валенсії був настільки популярним, що його вивозили також у тогочасні князівства Франції та Італії. Італійські центри фаянсових виробів виникли саме через потужні спроби італійських ремісників скопіювати іспано-мавританські зразки. Серед уславлених керамічних центрів Італії — міста Дерута, Губбіо, майстерні Сицилії. Навіть саме слово «майоліка» походить від назви іспанського острову Майорка, центру перевалки посуду перед морським шляхом на Апеннінський півострів. Добрі учні, італійці швидко виробили свої зразки фаянсу і майоліки, як за формою, так і за сюжетами. Так іспано-мавританська кераміка стала витоком уславленого фаянсу доби Відродження в Італії. Арабо-мавританську кераміку 10-15 століть сучасні науковці вважають найвищим досягненням в виробництві керамічних виробів після уславленої кераміки Стародавньої Греції.
Виготовлення глазурованої кераміки перейняли і розвинули іспанці і після Реконкісти. Змінилися лише сюжети. На новому етапі в 20 столітті до створення керамічних виробів звернувся такий велетень мистецтва як Пікассо.
Таріль, Валенсія, бл. 1470 р., Музей декоративного мистецтва, Париж.
Романська доба
В XI—XII ст. ст. на території Іспанії розвивається романський стиль в архітектурі, найкраща пам'ятка стилю — собор у місті Сантьяго-де-Компостела, перебудови в добу бароко.
Фрески
Романські фрески Каталонії
У межах романського стилю розвивалися й монументальні живопис і скульптура. За художніми ознаками мистецтво цього періоду схематичне, умовне. Для романської композиції характерні простір, позбавлений глибини, різномасштабні фігури, різкі кольорові гами.
Унікальні місцеві особливості мав фресковий живопис романської доби в Каталонії. Схематизм композицій каталонські майстри поєднують з геометричними орнаментами, витоки яких в античному мистецтві і в ретельно розроблених мозаїках Візантії. Відсутність коштовних смальт в Каталонії компенсували яскравими фарбами. На збагачення художніх образів працюють як спроби відтворити шати з коштовних тканин, так і широкі, різнокольорові смуги на тлі. Зроблені перші спроби надати індивідуальних рис і образам святих, що подані з застиглими, виряченими очима: але вони вже розрізняються зачісками, чорним чи сивим волоссям. Поряд з безбородими юнаками — сиві чоловіки з «біогрфіями». Найшанованіших святих супроводжують написи (Апостол Вартоломей, Євангеліст Матвій, Св. Петро). За вказівкою атрибутів можна розпізнати шанованих святих і без написів (Апостола Петра подають з ключами, які той отримав від Христа). Серед біблійних персонажів — і серафіми з крилами замість тіл, і жертовні багатоокі тварини (віл, ягня). Біблійні сюжети на фресках доповнені притчами (діви розумні і нерозумні), які стануть сюжетами для скульптурних композицій доби готики у Франції.
Залишки каталонських фресок були знайдені в малих сакральних спорудах в Піренеях. В 1920-ті роки їх обережно зняли зі стін і перенесли в Барселону. На початку 21 століття їх експонують в окремих залах на штучно відтворених архітектурних поверхнях, що точно копіюють первісні романські форми в тодішніх інтер'єрах.
У XIII — першій половині XV ст. в Іспанії, як і у всій Західній Європі, формується готичний стиль.
Кінець 12 — початок 13 ст. в Іспанії, як і у всій Європі, були позначені важливими змінами: посилилась могутність великих монархів, об'єднувалися дрібні держави, монастирі втрачали свій вплив, виникли міські общини з їх самоуправлінням. Все це сприяло пробудженню народної свідомості усіх сфер життя суспільства і насамперед мистецтва, архітектури, що відобразилось в готиці.
Іспанська готика нерідко запозичує мавританські риси (собори в Севільї, Бургосі і в Толедо).
Готичний Катедральний собор в Толедо — серед найбільших у Європі. Його заклали у 1227 році чи близько тої дати. Має п'ять нефів і нагадує французькі взірці. Толедо був центром католицизму в Іспанії, тому собор постійно добудовували (зала капітулу, ризниця, релікварій, навіть гардеробна зала.) Внаслідок цього він втрачав чистоту стилю готики, але збагачувався рисами других стилів та насичувався зразками мистецтв (різьблення крісел Алонсо Берругете — шедеври ужиткового мистецтва Іспанії у хорі кафедрального собору).
За планом мало бути дві вежі на західному фасаді за французьким взірцем. Але звели лише одну, та таку високу, що стала домінантою історичного центру Толедо.
Особливе художнє явище в Іспанії — так званий стиль «мудехар», що сформувався злиттям в архітектурі елементів готики (а пізніше — Відродження) з мавританською спадщиною.
Існувало декілька центрів обробки шкіри тварин, де мешкали мисливці, а потім і кочівники-скотарі. Серед цих центрів — Північна Африка. Так, традицію обробки та декорування шкіри тварин на півень сучасної Іспанії перенесли вихідці з Північної Африки ще у дев'ятому ст. Відомий середньовічний центр обробки шкіри тварин сформувався у арабському тоді місті Кордова. Майстри Кордови використовували шкіри убитих кіз та обробляли їх рослинними речовинами для дубіння. Декоративні шкіри з Кордови ширилися Піренеями та перетнули кордони тодішніх держав і потрапили у країни середньовічної Європи. Вони були настільки довершеними, що за місцем їх виготовлення вироби почали називати «кордобан». Експорт шкіряних виробів зростав і дойшло до того, що всі вироби зі шкіри з Іспанії почали називати «кордобан», хоча були і інші центри обробки та декорування шкір в арабській Іспанії (не такі довершені як в Кордові). Так, у 1316 році в середньовічній Барселоні вже існувала гільдія майстрів з виготовлення «кордобан».
Початок доби Відродження пов'язують з 2-ю половиною 15 століття. Іспанія прийшла до неї з запізненням в порівнянні з найрозвиненішими країнами Європи — Нідерландами та Італією. На відміну від Італії, залишки античних споруд та антична скульптура, античні форми як такі, не мали впливу на мистецтво країни. Показовим було, наприклад, зображення Геракла не оголеного, а як середньовічного лицаря в обладунках. З античним героєм його пов'язувало лише ім'я. В порівнянні з Нідерландами чи Італією Іспанія не дала значних фігур в живопису Відродження на кшталт Мазаччо, Доменіко Гірляндайо, Сандро Боттічеллі, Джорджоне, Джованні Белліні, хоча регіональні мистецьки центри Арагону, Каталонії, Валенсії тяжіли до мистецтва Італії, а Кастилія — до мистецтва Нідерландів.
З затриманням приходили до Іспанії і зразки ренесансної архітектури. Для побудови катедрального собору в Севільї в 15 ст. зруйнували арабську мечеть. Новий собор планували звести на її площі, відразу наголосивши про велетенський масштаб споруди. При будівництві, однак, звернулися не до ренесансних зразків Риму, а до звичної для іспанців готики. Навіть ренесансний купол над середхрестям собору, що обвалився у 1511 (ще живі Браманте, Рафаель Санті, Бальдассаре Перуцци) відновили не куполом, а пласким готичним склепінням, збереженим донині.
До найкращих зразків ренесансної архітектури в Іспанії відносять палац Карла V в Альгамбрі (архітектор Педро Мачука) та собор Успіння в місті Вальядолід (архітектор Хуан де Еррера), які на століття залишилися недобудованими. До того ж, їх архітектура мала вже риси маньєризму та ранішнього бароко, значно відходячи від гармонійних рішень зразків Італії.
Арх. Хуан де Еррера. Проект собору Успіння, залишився недобудованим, Вальядолід
Худ. Педро Берругете, зразок живопису, 1490
Маньєризм
Важливе місце в мистецтві Іспанії 16 століття посів не Ренесанс (короткий за терміном, мало підтриманий місцевою культурою і не перейшовший у фазу Високого Відродження, як в Італії), а маньєризм. В Іспанії сформувалося декілька центрів маньєризму, серед яких Бадахос, Толедо, Мадрид та Ескоріал. Найбільший вплив стиль мав на іспанську архітектуру та живопис і розвивався під впливом зразків маньєризму з папського Риму.
Найзначніший центр іспанського маньєризму склався в Ескоріалі, могутньо підтриманий іспанським королем Філіпом II. Химерна ідея створити величний храм і «палац для Бога» та (при ньому) хижку для короля стала втіленням доби деспотизму, релігійного фанатизму, епохи «початку кінця». Цей комплекс водночас уособлював:
усипальню іспанських монархів по заповіту батька (Карла V)
символ абсолютної влади короля
палацик — хижка для Філіпа II, адже перед християнським Богом нема князів, а є лише смертні паломники.
Філіп II Габсбург, якого ненавиділи за жорстокість і якого прозивали «демон південних країн», спрямував колосальні зусилля на побудову Ескоріалу. Були запрошені іспанські архітектори, що стажувалися в Римі (Хуан де Толедо, Хуан де Еррера). А для оздоб — справжній натовп другорядних італійських художників-маньєристів, серед яких:
Але головними, найталановитішими, ключовими особами іспанського маньєризму були не вони, а іспанець Луїс де Моралес з Бадахосу та Ель Греко, що оселився в місті Толедо. Обидва не були залучені до робіт в Ескоріалі, хоча спробу мати замови від короля Ель Греко зробив, але без успіху. Відсутність замов від короля на творчості Ель Греко не позначилась погано, а віддаленість від королівського тиску сприяла збереженню індивідуальності та яскравої художньої манери митця.
Бароко зародилось в Італії приблизно в середині 16 ст. і деякий час співіснувало з пізнім відродженням і маньєризмом. Саме цю стилістичну суміш і перенесли на Піренейський півострів гасторлюючі італійські майстри та майстри Іспанії, що стажувались в Римі. Переважно середньовічна на той час країна сприйняла і маньєризм, і раннє бароко як моду, як новітні віяння в культурі Італії. І маньєризм, і раннє бароко в Іспанії обслуговували перш за все королівський двір і вузьке коло вищої та освіченої аристократії, тобто носили аристократичний характер.
При іспанському королівському дворі працювала переважна більшість художників-заробітчан з Риму, Флоренції, Венеції (Лука Камб'язо, Пеллегріно Тібальді, Бартоломе Кардуччі, Нікколо Гранелло, Федеріко Цуккарі). Прихильності королівського двору первісно шукав і виученик Венеції Ель Греко, однак зазнав поразки і вимушено оселився в місті Толедо.
Практично тільки королівський двір обслуговують і архітектори (італійці і іспанці-стажори) носії новомодної у Іспанії стилістики. Серед архітекторів-іспанців вдалу кар'єру зробив Хуан де Еррера (1530—1597), що пізніше переробилося у його школу. Стилістику Еррери пов'язують з відродженням, хоча вона узяла більше від маньєризму і самостійних прагнень Еррери у бік холодної офіційності, суворої спрощеності, особливо помітної у спрощених фасадахмонастирського комплексу Ескоріал. В 17 ст. архітектори Іспанії доклали чималих зусиль для подолання стилю ерререско (безорнаментального стилю) — у бік контрастності, більшої декоративності, що переходила у орнаментальну феєрію на окремих ділянках парадних фасадів (пишні портали іспанських монастирських шпиталів, пишні портали деяких палаців аристократії, парадні фасади низки іспанських соборів і церков на тлі оголених, позбавлених декору стін).
Парадні фасади римських церков нечасто слугують зразками, в Іспанії нема чіткої уяви про чистоту стилю. Була створена низка власних, не схожих на італійські зразки варіантів, ефектних, дивацьких, іноді по варварські пишних (Гуадікс, провінція Гранада, катедральний собор).
Мурсія. Катедральний собор, головний фасад (проект і підмурки — Себастьян Ферінга, виконроби — Хайме Борт та Педро Фернандес, 1737-1754)
Архітектор-чернець Франсіско Баутіста. Церква Івана Хрестителя, Толедо
Місто Гуадікс, провінція Гранада. Бароковий фасад катедрального собору
Оріуела. Бароковий портал церкви Сантьяго апостола
Архітектура пізнього бароко
Етап розвиненого і пізнього бароко припав на добу політичної і економічної кризи. Окремі споруди будують за проектами уславлених іноземців (Карло Фонтана. Монастир Ігнатія Лойоли в селі, де той народився). Але цим спорудам — не наслідують. В Іспанію запрошують низку іноземних майстрів, що як і колись, обслуговують могутню іспанську церкву, королівський двір і аристократію. Серед запрошених — архітектор Філіппо Ювара, низка першокласних художників-іноземців, переважно декораторів — Лука Джордано, Джованні Баттіста Тьєполо.
Карло Фонтана. Монастир Ігнатія Лойоли в селі, де той народився
Особливістю монархічної влади в Іспанії був тісний, майже нероздільний зв'язок з католицькою церквою. Слабкі королі шукали підтримки і знайшли її в церкві. В Європі неможливо знайти більше країну, де влада світська була б так міцно прикута до церкви, проросла в неї, випередивши в цьому навіть Італію, Португалію, Польщу, відомі центри католицизму в Європі. Толерантність до вірян Іспанії інших віросповідань в ранньому середньовіччі тепер перейшла в непохитну ненависть та найжорстокіші форми католицького гноблення. Країну вкрила рясна мережа соборів, монастирів, церков. Наприкінці 15 століття в Іспанії запрацювала інквізиція, а церква почала контролювати усі форми суспільного життя. Постійна цензура чатувала і на усі форми іспанського мистецтва і жорстоко викорінювала усе більш-менш сміливе століттями, гальмуючи їх розвиток. Так, тема спалення єретиків була доволі поширеною в іспанському живопису. А останнє реальне спалення єретика на вогнищі в Іспанії відбулося ще за життя Гойї, Пушкіна, Тараса Шевченка.
Сцени мучеництва святих, пристрастей та видінь святих, їх екстази та молитви в живопису та скульптурі — найпоширеніша частка усього мистецтва Іспанії.
Педро Берругете. Приготування до спалення єретиків, 1475 р.
Педро Берругете. Випробування вогнем книг єретиків, Прадо
Мучеництво Сантьяго, 1571 р.
Педро Мачука, Ісуса знімають з хреста, початок 16 ст.
Хосе де Рібера, Мучеництво Св. Філіпа
Деталь ретабло, церква Санта-де-ла-Каридад, Севілья
Теодор де Брі, Цькування конкістадорами американських індіанців собаками.
Теодор де Брі. Портрет Колумба
Теодор де Брі, покарання індіанців Америки, 1552 рік
Спротив індіанців, гравюра 1631 р.
Іспанський портрет
Серед світських жанрів, не пов'язаних з релігійним мистецтвом, головне місце посів портрет. Саме в цьому жанрі найбільше відбилися зацікавленість в особі людини, увага до її внутрішнього світу, до індивідуалізму, народженому добою Відродження. На відміну від Італії, іспанським портретам не притаманні орієнтація на ідеальний зразок чи героїзація особи. Реалістичні настанови і традиції, навпаки, спонукали до тверезого, майже документального відтворення зовнішності портретованих, не цураючись горбатих носів, злих очей, бридкої зовнішності, навіть фізичних вад особи. Портретисти Іспанії не схильні до компліментів навіть можновладцям, залишаючись в межах сословного, репрезентативного зображення. Особливою сферою став придворний, парадний портрет, до створення яких залучали як найкращих художників іноземців (Тиціан, Хуан де Фландес, Антоніс Мор), так і місцевих майстрів (Алонсо Санчес Коельо, Хуан Пантоха де ла Крус, Бартоломе Гонсалес, Велескес, Бартоломео Естебан Мурільйо, Хуан Кареньо де Міранда).
Саме в Іспанії розвинулось релістично-документальне зображення старих або карликів, спочатку як деталі припалацового побуту, а потім як явища суворої іспанської реальності.
Іспанських натюрмортів було створено небагато, а поцінюють їх дуже високо. Іспанія довго утримувала Нідерланди у межах своєї колоніальної імперії. Звідси вивозили усе коштовне. Крім грошей у перелік цінних речей увійшли ще килими — гобелени або арраси та картини. А саме в мистецтві Нідерландів вперше з'являється натюрморт олійними фарбами, часто на зворотньому боці портретів. Ганс Мемлінг (1433—1494) виконав на дубовій дошці портрет молодого замовника. А на звороті намалював горщик з квітами на перському килимі. Це чистий натюрморт (музей Тіссен-Борнемісса).
Саме горщик з квітами намалював у своєму «Натюрморті» іспанець Хуан де Арельяно (1614—1676, Смоленськ, Смоленський художній музей ім. С. Коньонкова).
Іспанці підуть своїм шляхом і викинуть геть дріб'язки нідерландських манер у натюрмортах. Франсіско де Сурбаран в своєму «Натюрморті з лимонами та апельсинами в кошику» 1633 р. покладе фрукти суворо і просто. І не пожалкує ніяких кольорів своєї палітри, аби всі побачили красу іспанських сільських здобутків (Флоренція, збірка Контіні-Бонакоссі).
Ще суворіше і простіше розмістив овочі в «Натюрморті с гарбузом» Хуан Санчес Котан, уславлений майстер іспанського натюрморту. Одне яблуко, одна капустина, один гарбуз і одна його скибка, один огірок — от і весь сюжет. І всі скарби його душі. (м. Сан Дієго, США, Музей красних мистецтв). Аскетичність його натюрмортів не псувала, однак, досягнуту красу композицій і досконалість відтворення овочей та фруктів.
Навіть Антоніо де Переда, що надто нагромаджує в натюрмортах речі, залишається їх шанувальником і співцем («Натюрморт з годинником», Москва).
Х. С. Котан, Натюрморт, Мадрид.
Сурбаран. Натюрморт з лимонами, апельсинами в кошику та трояндою. 1633. Фонд Саймона Нортона. Лос-Анджелес
Але мистецтвознавці Іспанії пізніше розширили межі «Золотої доби». Відлік починають з 1492 р., коли Небріха оприлюднив підручник «Іспанська граматика», а завершують 1681 роком, коли помер Кальдерон. В «Золоту добу», таким чином включають іспанське Відродження та маньєризм, іспанське бароко та художників реальності.
Отже, «Золота доба» іспанської культури ніяк не збігається з календарними межами 17 століття, хоча саме тоді відбувся пік розвитку і іспанської літератури, і іспанського образотворчого мистецтва. А їх мистецькі здобутки отримали світове визнання. Серед відомих літературних імен Європи почесні місця посіли:
Крізь руки іспанських можновладців текла річка золота та срібла, вивезеного із американських колоній. Цими коштами не лише сплачували постійні війни в Америці та Європі, але й підживлювали національну культуру. В Іспанії розгорнулося масове будівництво палаців, монастирів і соборів, замовлялись картини відомим художникам, національним та іноземним. Але консерватизм управління та відсутність далекоглядності в політиці значно загальмували економічний та промисловий розвиток країни майже на 200 років. Коштовна річка золота та срібла осідала не в Іспанії, а в розвинених державах Європи, де розпочав свій шлях первісний капіталізм — в Голландії та Фландрії, в Британії, Франції. Культурний пік іспанського мистецтва не збігався з економічним розвитком країни, яка слабшала й невпинно сповзала в політичну та економічну кризу. Покажчиками кризи стали і військові поразки Іспанії:
«Золота доба» в Іспанії завершилася без жодної значної фігури в політиці, літературі, мистецтві. Наприкінці 18 століття іспанське мистецтво частково реабілітував лише Гойя.
18 століття (бароко, рококо, класицизм)
Гойя, «Продавець керамічного посуду», картон для гобелену, 1779 р.
Мануель Байєу, «Алегорія красних мистецтв»
Карлос III, король Іспанії.
Гойя, «На полюванні», картон для гобелену, 1775 р.
Іспанський натюрморт 18 ст
Луїс Мелендес. «Кераміка і апельсини», Кемпбел Арт Мьюзеум,
Франсіско Гойя. «Три шматочки лосося», Музей Оскара Рейнхарта
Після трагічних подій наполеонівський авантюр в Європі та в Іспанії, мистецтво країни розвивалось в межах панівних європейських стилів — пізній класицизм, еклектика, академізм, салонне мистецтво, сецесія (модерн). Іспанець Рамос, що працював у Франції, розробляв в живопису стилістику ампіру. Прихильником оріенталізму був Маріано Фортуні. Побутовий жанр з іспанським колоритом — головні теми картин, котрі писав Хосе Кордеро Вільєгас. Площі великих міст вкрили пафосні монументи історичним діячам середньої чи сумнівної якості. На позиціях академізму та салонного мистецтва в створенні картин на історичні сюжети стояли:
Графіка як окремий різновид мистецтва не мала помітного поширення в Іспанській імперії в добу відродження, маньєризму чи бароко. Невеликі потреби задовольнялись зазвичай іноземними майстрами, де писемність, графіка і книгодрукування були поширені набагато більше, ніж у самій Іспанії (Мартен ван Хемскерк. «Імператор Карл V при захопленні Тунісу», гравюра Дірка Курнгерта за малюнком художника).
Потеба в графічних творах, однак, була, особливо при створенні титульних сторінок (фронтиспісів). Ще одна галузь побутування графіки в Іспанії — аристократичний портрет, особливо для нових видань. Серед небагатьох іспанських граверів 16 ст. — Хуан де Арфе (1535—1603), ювелір, котрий також створював і гравюри[1] (портрет поета Ерсільйо і Суньїга для видання його поеми «Араукани»).
Наприкінці 18 ст. серед небагатьох іспанських художників, котрі звертались до графіки — Франсіско Гойя (серія офортів «Капрічос», 1799).
Злам у справах припав на 19 ст., коли в Іспанії пришвидшився історичний процес і набули процеси переходу до капіталістичного виробництва. Отримали поширення нові періодичні видання і журнали, де почала працювати нова генерація графіків, ілюстраторів, карикатуристів. Незважаючи на спротив консервативних кіл і цензуру в Іспанії, графіки відгукувались на актуальні події створенням нових графічних творів. На хвилі політичних змін каталонський художник-карикатурист Томас Пабло Педрет створив Алегорію 1-ї іспанської республіки, 1873 р. Художник відштовхнувся від розповсюджених алегорій-зображень республіки у мистецтві сусідньої Франції. Звідси риси пізнього класицизму, велична поза крилатої жінки-алегорії, червоний фригійський капелюшок (як символ республіканських прагнень), скрижалі з написом «Закон». Поява подібного сміливого і надто радикального зображення в журналі «La Flaca» стала можливою лише через зречення іспанського короля Амадео 11 лютого 1873 і появу 1-ї іспанської республіки. Дата 11 лютого 1873 подана й Пабло Педретом на постаменті, як початок відліку нової доби іспанської історії.
Мистецтво 20 століття в Іспанії зберігло розмаїття тем та стилів. Перші твори Пікассо блакитного та рожевого періодів співіснують з пізнім академізмом митців на кшталт Франсіско Праділья.
Але ситуація на початок століття абсолютно не схожа на його завершення через прискорення історичних темпів і подолання країною періоду довгої кризи та вторинності свого мистецтва. Показовими були творчість архітектораАнтоніо Гауді та Пікассо. Гауді починає як архітектор неоготики, а закінчує стилем сецесія та винятковим варіантом модернізму.
Художник і графік Пікассо починає як послідовник академізму — (картини «Перше причастя», «Наука та милосердя»), швидко засвоює знахідки французького та іспанського імпресіонізму, а потім мужніє і відкриває нові шляхи іспанського та європейського мистецтва. Серед його духовних вчителів — іспанські художники минулого (Веласкес, Ель Греко), а також сучасники — іспанці:
Ісідро Нонел
Сантьяго Русіньоль
Рамон Касас
Рікардо Канальс. Але учнівський період стрімко закінчується і Пікассо стає новатором, якого вивчають інші.
З різних обставин чотири відомі іспанські художники роками живуть за межами Іспанії, не пориваючи з нею мистецьких зв'язків:
Винятком серед архітекторів 20 ст. виглядає творчість архітектора Луїса Мойя Бланко (1904—1990). Вона припала на режим генералаФрансіско Франко і повільне відновлення економіки країни після лихоліть і втрат громадянської війни. Брак будівельних матеріалів примусив архітектора використовувати звичні, старовинні матеріали та практично реставраційні технології, фаховим знавцем яких він був. Ретроспективні смаки архітектора вплинули на низку архітектурних образів митця, де він творчо розвинув здобутки і навіть стилістику архітекторів давнього минулого (доби готики, іспанського маньєризму і бароко), але без стилістичної точності будь-якого із цих стилів. Тому споруди архітектора, не полишені величі і виразності, викликали як захоплення, так і нищівну критику, а також зарахування архітектора то до стану еклектиків, то до стану сюрреалістів в іспанській архітектурі 20 століття. Для нього наче не існувало бетону і крайнощів архітектури модерністів. Критичні атаки мали таку потужність, що спротив обумовив гальмування будівельних робіт і частка споруд архітектора залишилась недобудованою.
Pour les articles homonymes, voir GIP. Groupe d'information sur les prisonsHistoireFondation 1971CadreSigle GIPForme juridique Association loi de 1901Pays FranceOrganisationFondateurs Michel Foucault, Daniel Defertmodifier - modifier le code - modifier Wikidata Le Groupe d’information sur les prisons (GIP) est un mouvement d'action et d'information issu du manifeste du 8 février 1971, signé par Jean-Marie Domenach, Michel Foucault et Pierre Vidal-Naquet, ayant pour but de permettre...
Healthcare, governmental, and business services provider Maximus Inc.Company typePublicTraded asNYSE: MMSS&P 400 componentIndustryHealthcare, business servicesGovernment contractorFounded1975HeadquartersTysons, VirginiaAreas servedAustralia, Canada, Saudi Arabia, South Korea, United Arab Emirates, United Kingdom, United States [1]Key peopleBruce Caswell (president and chief executive officer)David Mutryn (chief financial officer)Revenue $4.9 billion (2023)[1]Number of...
Sporting event delegationNigeria at the2008 Summer OlympicsIOC codeNGRNOCNigeria Olympic CommitteeWebsitewww.nigeriaolympiccommittee.orgin BeijingCompetitors74 in 10 sportsFlag bearer Bose KaffoMedalsRanked 59th Gold 0 Silver 3 Bronze 2 Total 5 Summer Olympics appearances (overview)1952195619601964196819721976198019841988199219962000200420082012201620202024 Nigeria competed in the 2008 Summer Olympics which were held in Beijing, People's Republic of China from August 8 to August 24, 2008...
Election for the Governor of Nevada 1982 Nevada gubernatorial election ← 1978 November 2, 1982 (1982-11-02) 1986 → Nominee Richard Bryan Robert List Party Democratic Republican Popular vote 128,132 100,104 Percentage 53.3% 41.6% County resultsBryan: 40–50% 50–60% 60–70%List: 40–50% 50–60...
Landscape (untitled?) Louis-Nicolas Cabat (6 Desember 1812 – 14 Maret 1893) merupakan seorang pelukis pemandangan asal Prancis. Dia adalah salah satu siswa paling terkenal dari Camille Flers. Sebagai anggota Accademia di San Luca di Roma, Cabat terpilih sebagai anggota Académie des Beaux-Arts dari Institut de France pada tahun 1867 dan menjadi direktur French Akademi di Roma dari tahun 1879 hingga 1884. Pada tahun 1883 Cabat melakukan perjalanan di Prancis bersama teman-teman...
Sannakji adalah gurita hidup yang dipotong menjadi potongan-potongan kecil dan disajikan dengan lengan-lengannya yang masih bergerak-gerak. Menyantap hewan hidup adalah praktek manusia menyantap hewan yang masih hidup. Praktek tersebut merupakan praktek tradisional di banyak budaya pangan Asia Timur. Menyantap hewan hidup, atau bagian dari hewan hidup, dianggap ilegal dalam yurisdiksi tertentu di bawah hukum kekejaman hewan. Larangan agama terhadap penyantapan hewan hidup oleh manusia juga mu...
Esta página cita fontes, mas que não cobrem todo o conteúdo. Ajude a inserir referências. Conteúdo não verificável pode ser removido.—Encontre fontes: ABW • CAPES • Google (N • L • A) (Abril de 2014) Copa Libertadores da Américade Futebol Feminino de 2014 VI Copa Libertadores Femenina Copa Libertadores da América de Futebol Feminino de 2014 Dados Participantes 12 Organização CONMEBOL Anfitrião Brasil (São Jos...
Private school company headquartered in Singapore This article has multiple issues. Please help improve it or discuss these issues on the talk page. (Learn how and when to remove these template messages) This article's lead section may be too short to adequately summarize the key points. Please consider expanding the lead to provide an accessible overview of all important aspects of the article. (September 2018) This article contains content that is written like an advertisement. Please help ...
بروتوكول التطبيقات اللاسلكية (بالإنجليزية: Wireless Application Protocol) اختصاراً WAP، هو معيار عالمي مفتوح للتطبيقات التي تستخدم التواصل اللاسلكي.[1][2][3] وظيفته الأساسية هي تمكين الاتصال بالإنترنت من خلال [[هاتف نقال]] أو جهاز PDA. يزود متصفح WAP كل الخدمات الأساسية التي يزود�...
Fabless semiconductor company 3DLABS Inc. Ltd.Company typeSubsidiaryIndustrySemiconductors, electronicsFounded1994; 30 years ago (1994)FounderYavuz Ahıska and Osman KentFateAcquired by Creative Technology in 2002 and became ZiiLABS in 2009ProductsMedia-rich application processors for Handheld and embedded devicesParentCreative TechnologyWebsiteziilabs.com,legacy graphics card support 3dlabs.com 3DLABS Inc. Ltd. was a fabless semiconductor company. It was founded by Yavuz Ah...
Service organisation providing recreational diver training, equipment and dive outings This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Dive center – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (January 2016) (Learn how and when to remove this message) Dive center in Malta Scuba dive boat (mobile dive center)...
Bilateral relationsPolish–Romanian relations Poland Romania Polish–Romanian relations are foreign relations between Poland and Romania. Both countries established diplomatic relations on 22 June 1919.[1] In recent years government representatives of Poland and Romania regularly exchange high-level visits, a reflection of the mutual interest in bilateral cooperation between the two countries.[2] Both are full members of NATO and of the European Union and are the two most po...
صبغي 12زوج صبغي 12 بشري (بعد ارتباط جي).واحد من الأم والآخر من الأب.زوج الصبغي 12 لرجل كما تظهر بواسطة الكاريوغرام.المواصفاتالطول (زوج قواعد)133,275,309 bpعدد المورثات1,950النوعصبغي جسميموقع القطعة المركزية[[قسيم مركزي#{{{centromere position}}}|موسطاني]][1]المعرفاتقاعدة بيانات مرجعيةNC_000012بنك...
American black comedy-crime drama television series FargoGenre Anthology Crime drama Noir Thriller Black comedy[1][2] Created byNoah HawleyBased onFargoby Joel and Ethan CoenStarring Season 1 Billy Bob ThorntonAllison TolmanColin HanksMartin Freeman Season 2 Kirsten DunstPatrick WilsonJesse PlemonsJean SmartTed Danson Season 3 Ewan McGregorCarrie CoonMary Elizabeth WinsteadGoran BogdanDavid Thewlis Season 4 Chris RockJessie BuckleyJason SchwartzmanBen WhishawJack HustonSalvato...
Eastern Catholic eparchy in Egypt This article has multiple issues. Please help improve it or discuss these issues on the talk page. (Learn how and when to remove these template messages) This article relies largely or entirely on a single source. Relevant discussion may be found on the talk page. Please help improve this article by introducing citations to additional sources.Find sources: Coptic Catholic Eparchy of Giza – news · newspapers · books · schola...
1970 film by Andrew L. Stone Song of Norway1970 theatrical posterDirected byAndrew L. StoneWritten byAndrew L. StoneStarringToralv MaurstadFlorence HendersonCinematographyDavis BoultonEdited byVirginia StoneMusic byRobert WrightGeorge Forrest, based on the music of Edvard GriegProductioncompaniesABC PicturesAmerican Broadcasting CompanyDistributed byCinerama Releasing CorporationRelease date November 4, 1970 (1970-11-04) Running time142 minutesCountryUnited StatesLanguageEnglis...
This article is about all-time records. For a season-by-season statistical breakdown, see List of North West Sydney Spirit FC seasons. North West Sydney Spirit Football Club is an Australian semi-professional association football club based in Sydney. The club was formed and admitted into the National Soccer League in 1998. The list encompasses the records set by the club, their managers and their players. The player records section itemises the club's leading goalscorers and those who have ...
Pour les articles homonymes, voir Barèges. Brigitte Barèges Brigitte Barèges en 2009. Fonctions Députée française En fonction depuis le 8 juillet 2024(2 mois et 26 jours) Élection 7 juillet 2024 Circonscription 1re de Tarn-et-Garonne Législature XVIIe (Cinquième République) Groupe politique AD!/UDR Prédécesseur Valérie Rabault 19 juin 2002 – 20 juin 2012(10 ans et 1 jour) Élection 16 juin 2002 Réélection 17 juin 2007 Circonscription 1re de Tarn-et-Garonn...