Народився 10 листопада1992 року в місті Латина. Почав займатися футболом у рідній Латині. Грав у юнацькій команді «Пістоєзе», після чого потрапив в клубну систему «Дженоа». В її складі виграв молодіжний чемпіонат Італії.
У 2010 році став третім воротарем основної команди генуезців. Сидів на лаві запасних у матчах із «Інтернацыонале» та «Лаціо». 22 травня 2011 року в матчі проти «Чезени» Перын дебютував у Серії А, вийшовши у стартовому складі[2].
У липні 2011 року Маттіа відправився в оренду в клуб Серії B, «Падова»[3][4]. 1 жовтня у матчі проти «Емполі» він дебютував за нову команду[5]. Незважаючи на не дуже хорошу статистику, був визнаний найкращим воротарем турніру.
Сезон 2012/13 провів у вищому італійському дивізіоні, граючи за «Пескару». 26 серпня в поєдинку проти «Інтера» Маттіа дебютував за нову команду[6]. 6 січня 2013 року у виїзному матчі проти «Фіорентини» Перін став героєм матчу, неодноразово рятуючи свою команду по ходу поєдинку[7][8].
Повернувшись влітку 2013 року в «Дженоа», Перін став основним воротарем генуезців, залишаючись ним протягом трьох сезонів. У квітні 2016 року отримав розрив хрестоподібних зв'язок правого коліна[9]. У січні 2017 року отримав розрив хрестоподібних зв'язок лівого коліна[9]. Незважаючи на важкі за мірками футболу травму, він зміг повернутися в гру і продовжив виступати на звичному для себе високому рівні[10].
Влітку 2017 року Перин був близький до переходу в «Мілан», у той момент мав труднощі з продовженням контракту Джанлуїджі Доннарумми, проте перехід не відбувся[11]. Перед початком сезону 2017/18 Перін був оголошений новим капітаном «Дженоа». По його завершенні 6 червня 2019 року за 12 млн. євро перейшов у «Ювентус»[12], якому був необхідний воротар після уходу багаторчного капітана Джанлуїджі Буффона. Передбачалося, що новачок конкуруватиме з Войцехом Щенсним за місце основного голкіпера «Юве», однак тренерський штаб зробив вибір на користь поляка, і в сезоні 2018/19 Перін захищав ворота туринців лише у 9 матчах.
Згодом до команди повернувся Буффон, ставши основним дублером Щенсного, а Перін врешті-решт програв конкуренцію Карло Пінсольйо навіть за місце третього воротаря «Ювентуса» і 2 січня 2020 року повернувся до «Дженоа» на умовах оренди до кінця сезону 2019/20. Знову став основним воротарем генуезької комананди, і згодом орендну угоду було подовжено до завершення сезону 2020/21.
Виступи за збірні
2008 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 22 іграх на юнацькому рівні, пропустивши 15 голів.
11 серпня 2010 року дебютував у складі молодіжної збірної Італії, замінивши Віто Манноне у грі проти Данії. На молодіжному рівні зіграв у 5 офіційних матчах, пропустив 8 голів.
10 серпня 2012 року був викликаний в національну збірну Італії, але на поле так і не вийшов. Згодом був у складі збірної на чемпіонаті світу 2014 року, але на поле також не виходив. Дебют у національній команді відбувся 18 листопада 2014 року в товариському матчі проти Албанії (1:0). Маттіа замінив Сальваторе Сірігу на 73-й хвилині за рахунку 0:0. Свою другу і останню гру за національну команду провів лише влітку 2018 року.
↑ абАрхівована копія. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 8 червня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 10 червня 2018. Процитовано 8 червня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 8 червня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
