PROFILPELAJAR.COM

Маркграфський оперний театр
Маркграфський оперний театр
Margravial Opera House
	Світова спадщина
	Маркграфський оперний театр у 2013
	49°56′40″ пн. ш. 11°34′43″ сх. д. / 49.944344697677° пн. ш. 11.578663620864° сх. д.
Країна	Німеччина; Баварія
Тип	оперний театр і музей
Критерії	i, iv
Об'єкт №	1379
Зареєстровано:	2012 (36 сесія)
	; Маркграфський оперний театр на карті Німеччини
	Маркграфський оперний театр у Вікісховищі

Маркграфський оперний театр (нім. Markgräfliches Opernhaus) — бароковий оперний театр у місті Байройт, Німеччина, побудований між 1745 і 1750 роками. Це один з небагатьох збережених у Європі театрів того періоду і був широко відреставрований.^[2] 30 червня 2012 року оперний театр був внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.^[3]

Історія

Він був побудований за планами французького архітектора Жозефа Сен-П'єра^[de] (бл. 1709—1754), придворним будівничим маркґрафа Гогенцоллерн Фрідріха Бранденбурзько-Байройтського та його дружини принцеси Вільгельміни Прусської. Він був урочисто відкритий із нагоди одруження їхньої дочки Елізабет Фредеріки Софі з герцогом Вюртемберзьким Карлом Ойгеном.

Дерев'яний інтер'єр був розроблений Джузеппе Галлі Бібієною (1696—1757)^[4] та його сином Карло з Болоньї в італійському стилі пізнього бароко. Театр ложі повністю збережений у своєму первісному стані, за винятком завіси, яку забрали війська Наполеона під час їхнього походу в російській кампанії 1812 року. Принц-ложа рідко використовувався художньо налаштованою маркгравіальною парою, яка вважала за краще місце в першому ряду.

Принцеса Вільгельміна, старша сестра прусського короля Фрідріха Великого, заснувала маркграфський театр у 1737 році. У новому оперному театрі вона брала участь як композитор оперних творів і Зинґшпіле, а також актор і режисер.^[5] Сьогодні вона являє звукову та світлу презентацію для туристів. Після її смерті в 1758 році вистави припинилися і будівля вийшла з ладу, що стало однією з причин її гарного стану збереження.

Понад сто років потому велика глибина сцени — 27 метрів (89 фут)^[6] приваблює композитора Ріхарда Вагнера, який у 1872 р. обрав Байройт центром фестивалів і звів Фестшпільхаус на північ від міста. Церемонія закладки фундаменту була проведена 22 травня, на день народження Вагнера, і включала виконання симфонії № 9 Бетховена під орудою маестро.

Частини біографічного фільму про Фарінеллі 1994 року були зняті в Оперному театрі. До 2009 року театр був місцем проведення щорічного фестивалю Остер Байройтер. Щороку з 2000 по 2009 рік у театрі також проходив фестиваль бароко Байройт із виставами ранніх оперних раритетів. Фестиваль 2009 року включав вистави театралізованої вечірки Андреа Бернасконі L'Huomo до лібрето маркграфіни Вільгельміни.

Театр був закритий у жовтні 2012 року для капітального ремонту та перебудови, і знову відкрився 12 квітня 2018 року.^[6]^[7]^[8]

Примітки

↑ * Назва в офіційному англомовному списку
↑ Goldmann, A. J., Inch by Inch, an Operatic Jewel Is Polished [Архівовано 24 серпня 2021 у Wayback Machine.], The New York Times, 16 April 2018, photographs by Gordon Welters
↑ Margravial Opera House Bayreuth. UNESCO. Архів оригіналу за 3 січня 2016. Процитовано 22 січня 2016.
↑ Margravial Opera House Bayreuth - World Heritage Site - Pictures, info and travel reports. www.worldheritagesite.org (англ.). Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 6 листопада 2017.
↑ Kotnik, Vlado (6 липня 2017). The Adaptability of Opera: When Different Social Agents Come to Common Ground (PDF). sfopera.com. Архів оригіналу (PDF) за 24 серпня 2021. Процитовано 24 серпня 2021.
↑ ^а ^б UNESCO-Weltkulturerbe Markgräfliches Opernhaus [UNESCO World Heritage Site: Margravial Opera House] (нім.). City of Bayreuth: Tourism, Culture and Leisure. Архів оригіналу за 24 грудня 2015. Процитовано 22 січня 2016.
↑ Brug, Manuel (14 квітня 2018). Bayreuth hat seinen schönsten Kulturtempel zurück. Die Welt (нім.). Архів оригіналу за 16 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
↑ Markgräfliches Opernhaus Bayreuth in neuem Glanz wiedereröffnet. Deutsche Welle (нім.). 12 квітня 2018. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.