PROFILPELAJAR.COM

Логінов Євген Федорович
Логінов Євген Федорович
Народився	23 жовтня 1907 ; Гельсінкі, Агентство регіонального управління Південної Фінляндіїd, Фінляндія
Помер	7 жовтня 1970 (62 роки) ; Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Росія, СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Alma mater	Борисоглєбський навчальний авіаційний центр підготовки льотного складу імені В. П. Чкалова
Учасник	німецько-радянська війна
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання	Маршал військово-повітряних сил і маршал роду військ
Партія	КПРС
Нагороди	; Класна кваліфікація військового льотчика
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Логінов.

Євген Федорович Логінов (23 жовтня 1907(19071023), місто Гельсінгфорс, тепер Гельсінкі, Фінляндія — 7 жовтня 1970, місто Москва) — радянський діяч, начальник Головного управління Цивільного повітряного флоту, міністр цивільної авіації СРСР, маршал авіації (28.10.1967). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1966—1968 роках. Член ЦК КПРС у 1968—1970 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 7-го скликання.

Життєпис

Народився в родині службовця. З 1923 року працював робітником на заводі.

У Червоній армії з лютого 1926 року. У 1926 році закінчив Військово-теоретичну школу льотчиків у Ленінграді, у 1928 році закінчив 2-гу Військову школу льотчиків в Борисоглібську.

З 1928 року служив у 56-й авіаескадрильї 1-ї авіаційної бригади Ленінградського військового округу: молодший льотчик, старший льотчик, командир ланки. З травня 1931 року — командир корабля 57-ї авіаескадрильї 3-й авіаційної бригади ВПС Ленінградського військового округу. З червня 1931 року — інструктор і командир 87-го окремого авіаційного загону Морських сил Балтійського моря.

З жовтня 1932 року — командир авіазагону 112-ї ескадрильї 28-ї авіабригади ВПС Московського військового округу, з квітня 1938 року — командир 112-ї ескадрильї.

З вересня 1938 року — інспектор з техніки пілотування 5-ї авіаційної бригади ВПС 1-ї Окремої Червонопрапорної Далекосхідної армії, а з листопада 1938 року — помічник командира 5-ї авіабригади.

Член ВКП(б) з 1939 року.

З вересня 1940 року — помічник начальника 2-ї вищої військової школи штурманів ВПС РСЧА в місті Іваново.

З серпня 1941 року — командир 51-ї далекобомбардувальної авіаційної дивізії, після її переформування в грудні 1941 року командував 1-ю нічною важкою бомбардувальною авіадивізією (в березні 1942 року переформована в 17-ту бомбардувальну авіаційну дивізію далекої дії). Дивізія брала участь в битві за Москву і в Сталінградській битві, здійснювала далекі рейди із бомбардуванню румунських нафтопромислів. З 1942 року — заступник командира, з травня 1943 по серпень 1946 року — командир 2-го гвардійського авіаційного корпусу далекої дії в складі авіації далекої дії СРСР.

З серпня 1946 по березень 1947 року — заступник командира 1-го гвардійського бомбардувального авіаційного корпусу далекої дії.

У 1949 році закінчив Вищу військову академію Генерального штабу імені Ворошилова.

З червня 1949 року — генерал-інспектор бомбардувальної авіації Головної інспекції Збройних Сил СРСР.

З серпня 1950 року — начальник факультету, з жовтня 1952 року — заступник начальника Військово-повітряної академії із навчальної роботи.

З січня 1954 по квітень 1956 року — командувач 24-ї повітряної армії в Групі радянських військ у Німеччині.

З квітня 1956 по лютий 1958 року — заступник головнокомандувача Військово-повітряних сил (ВПС) СРСР. З лютого 1958 року — генерал-інспектор ВПС Головної інспекції Міністерства оборони СРСР.

У червні 1959 був переведений в цивільну авіацію і по серпень 1964 року працював начальником Головного управління Цивільного повітряного флоту при Раді Міністрів СРСР.

25 серпня 1964 — 15 травня 1970 року — міністр цивільної авіації СРСР.

У травні — 7 жовтня 1970 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Помер 7 жовтня 1970 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.