Лестер дель Рей
Ім'я при народженні	Lester del Rey
Псевдонім	Charles Satterfield, Edson McCann, John Alvarez, Marion Henry, Philip James, Philip St. John, Erik Van Lhin, Kenneth Wright, Wade Kaempfert, Ramon F. Alvarez-del Rey і Cameron Hall
Народився	2 червня 1915(1915-06-02) Клайдсдейль, Міннесота, США
Помер	10 травня 1993(1993-05-10) (77 років) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Громадянство	США
Діяльність	письменник-фантаст редактор
Сфера роботи	наукова фантастика[1] і науково-фантастична літератураd[1]
Alma mater	Університет Джорджа Вашингтона
Роки активності	з 1938
Напрямок	наукова фантастика
Жанр	наукова фантастика
У шлюбі з	Judy-Lynn del Reyd і Evelyn Harrisond[2]
Премії	Неб'юла, Skylark, Balrog Awards
Лестер дель Рей у Вікісховищі

|Опис зображення= |Вікісклад= |Мова= |Оригинал Ім'я= |Вікітека= Лестер дель Рей (англ. Lester del Rey; нар. 2 червня 1915 — 10 травня 1993) — американський письменник-фантаст і редактор Дель Рей Букс. Лауреат премії «Гросмейстер фантастики» за заслуги перед жанром (1991).

Лестер дель Рей народився 2 червня 1915 року в Клайдсдейлі (штат Міннесота, США) у небагатій фермерській родині, що переїхала з Латинської Америки. Мати Лестера померла одразу після пологів. Батько Франсиско Сієрра-і-Альварес дель-Рей-і-де-Лос-Уэрдес, розміняв шостий десяток. Незабаром у хлопчика з'явилася мачуха, якіц він абсолютно не хотів підкорятися. Родина була дуже бідною. Ще підлітком майбутній письменник почав самостійно заробляти на життя. З 12 років він пішов на роботу в заїжджий цирк. Потім збирав фрукти в штаті Вашингтон, був водоносом в Айдахо, чистильником чобіт в Чикаго, кухарем в мексиканському ресторанчику в Каліфорнії, прцював він і в Мексиці, і, навіть, на Алясці. Ще в школі Лестер дуже полюбив читати. Дуже полюбляв наукову фантастику, в тому числі твори Жуля Верна, Герберта Веллса, Вільяма Берроуза.

В 1927 році Лестер закінчив початкову школу, почав вчитися в середній школі, яку так і не закінчив. У 1930 році він роздобув довідку про закінчення середньої школи і поступив до Університету Джорджа Вашингтона, на факультет журналістики. Провчившись два роки, він кинув університет в 1932 році. Освіта залишилась не закінченою.

У 1930 році, у віці 15 років, у Мексиці, Лестер одружився. Однак, ця історія закінчилась тагічно: через три місяці після одруження його дружина впала з коня і загинула. Юнак повернувся в батьківський будинок а потім переїхав у Вашингтон, до свого дядька Джорджа Неппа, який прийняв Лестера як сина. Займаючись в університеті журналістикою, слухаючи курси природничих наук і підробляючи у дядька машинописом, Лестер так і не зміг вирішити, чим займатися далі. До 1937 року Лестер працював секретарем і рахівником в одній столичній фірмі. Незабаром, за його словами, вся його родина, крім сестри, загинула в автокатастрофі. Новина підкосила його, і врятувало його життя лише екстрене втручання лікарів, що наполягли на операції. Лікування і похорони родичів з'їли останні кошти, і в 22 роки Лестер Дель Рей опинився на вулиці без житла, роботи і без грошей. Він знову продавав журнали, розносив пошту, мив посуд у ресторані. Це приносило 5—6 доларів на тиждень, майбутнє виглядало абсолютно безпросвітним. Єдиним «променем світла» залишалася література. Лестер Дель Рей відкрив для себе англійську і американську поезію, спробував писати вірші сам, але швидко охолов до цього заняття, вирішивши, що не володіє поетичним талантом.

Протягом перших десяти років Лестер був пов'язаний лише з Кемпбеллом, і публікувався лише в Astounding Science Fiction, випустивши в «ASF» понад 40 творів. Перше своє фантастичне оповідання «The Faithful» («Вірний, як пес»), що вийшло в 1938 році, історію про цивілізацію розумних псів, що йде на зміну людству, Лестер дель Рей написав за одну ніч.

Друге опубліковане оповідання «Гелен О'Лой» (чи «Олена спЛав»), що було опубліковане в тому ж 1938 році, стало класикою наукової фантастики про роботів. В оповіданні «Реінкарнат» (1940) він вперше в науковій фантастиці описав кіборга. Дель Рей розглядав проблеми, пов'язані з технікою під етичним кутом зору.

У його творах на першому плані — психологія героїв. Цікава в цьому плані новела «Корпорація „Майбутнє“» (1941)^[3], герой якої — фанатичний пуританин. Потрапивши після смерті на небо, він відмовляється вірити своїм очам: поруч із ним розгулюють під небесними кущами ті, кого герой в земному житті вважав закоренілими злочинцями! Інший приклад більш ніж вільного поводження з релігійними і міфологічними сюжетами — розповідь «Сопілки Пана» (1940), герой якого, грецький бог з ріжками і копитами, змушений заробляти на життя грою в джаз-ансамблі, після того як помер його останній жрець на Землі.

Дель Рей став живим класиком жанру, опублікувавши свій перший роман «Нерви»^[4] (1942, доопрацьований до роману — 1956). Аварія на атомній електростанції загрожує знести з лиця землі половину США. Світ поставлений на межу глобальної ядерної катастрофи. А єдина людина, здатний впоратися з некерованою реакцією, живцем похований в радіоактивних нетрях…

У 1950-ті роки дель Рей був одним із головних письменників-фантастів, які пишуть для підлітків (поряд із Робертом Гайнлайном і Андре Нортон). У 1954 році Дель Рей у співавторстві з Фредериком Полом (під загальним псевдонімом Чарльз Шаттерфильд) опублікував у журналі повість «Більше ніяких зірок». Повість сподобалася читачам, і Дель Рей запропонував Полові переробити повість роман. Пол був зайнятий іншими проектами і дозволив співавтору самостійно зробити це. І Дель Рей самостійно доповнив і переписав повість, і під назвою «Небо падає» (1963, доопрацьовану у 1973), вона увійшла в «золотий фонд» фантастичної прози.

Серед сольних романів Дель Рея можна виділити такі романи як: «Поліція вашої планети» (1953) — це один із найкращих творів американської наукової фантастики, що розповідає про колонізацію інших космічних світів; «Одинадцята заповідь» (1962, доопрацьований в 1970), що являє собою приклад уїдливої соціальної сатири, причому, спрямованої на адресу римсько-католицької церкви недалекого майбутнього. Нарешті, драматична сюжетна колізія в романі «Псимати» (1971): його герой, виявивши у себе екстрасенсорні здібності, одночасно дізнається, що всіх телепатів в незабаром чекає невідворотне божевілля…

Наприкінці 1970-х років Дель Рей написав історію американської «журнальної» наукової фантастики ХХ століття — «Світ наукової фантастики: 1926—1976. Історія субкультури». Потужний поштовх до написання цієї книги дав його духовний учитель Джон Кемпбелл. Це одна із самих добротних і ясно написаних книг такого роду.

Особливий інтерес становить класифікація фентезі, яку запропонував Дель Рей, виділяючи 5 її категорій :

• епічну (epic fantasy), що розповідає про боротьбу персоніфікованих добра і зла в іншому фентезійному світі (епопея «Володар кілець» Джона Р. Р. Толкіна, С. Дональдсон, Т. Брукс і ін.);
• героїчну фентезі з дією в стародавній варварській епосі, «література меча і магії» (sword-and-sorcery, Конан, Р. Говарда);
• оповідання жахів (weird stories або macabre stories) із темними силами та істотами абстрактного зла, що викликають ірраціональний страх (оповідання Говарда Лавкрафта);
• гумористичну фентезі (whimsy), що насичена іронією по відношенню до магії і всього надприродного (Пірс Ентоні з нескінченним циклом «Ксанф»);
• fantastic марнославства — це те, що зазвичай називають «літературною фантастикою». Традиційні прояви фентезі, так само як і наукової фантастики, у таких творах зазвичай відсутні — немає ні зорельотів, ні магів з драконами. Сюжетоутворюючим елементом служить якась фантастична істота або подія, що виходить за рамки ординарного, але не має нічого магічного і надприродного: наприклад, герой бачить прекрасну дівчину тричі за своє життя, кожен раз у вирішальні моменти, але так і не дізнається, хто вона і який між ними існує зв'язок. Типовий приклад — «Двері в стіні» Герберта Веллса^[5].

Лестер дель Рей, окрім літературної займався і іншою діяльністю. У роки війни він працював на авіаційному заводі компанії «Макдонелл» в Сент-Луїсі. Після війни, з 1947 року — літературним агентом в одному з найвідоміших агентств США, що спеціалізувалися на науковій фантастиці, «Скотт Мередіт». І нарешті, зробив собі ім'я як талановитий журнальний редактор, який очолював у різні роки до десятка таких періодичних видань наукової фантастики — «Space Science Fiction», «Science Fiction Adventurer», «Fantasy Fiction» (разом з Гаррі Гаррісоном), «Rocket Stories» та інші. Крім того, Лестер Дель Рей на початку 70-х викладав курс фентезі в Нью-Йоркському університеті.

Разом із своєю четвертою дружиною, Джуді-Лінн Бенджамен, що працювала головним редактором відділу наукової фантастики у видавництві «Баллантайн», дель Рей створив і очолював самостійний підрозділ, фактично, самостійне видавництво, яке так і називалося — «Дель Рей букс». У цьому видавництві вийшли книги десятків нових талановитих авторів американської наукової фантастики і фентезі.

Помер «Гросмейстер» наукової фантастики, і Великий Редактор в 1993 році.

Дель Рей часто говорив, що Лестер дель Рей — це його псевдонім. А справжнє ім'я: Рамона Феліпе Сан Хуана Маріо Силвио Енріко Сміта Хіткурт-Брейса (це ім'я) Сиерре-і-Альвареса-дель-Рей-і-де-Лос-Вердеса (а це прізвище). Однак, після його смерті сестра дель Рея почала стверджувати, що його справжнє ім'я було Леонардо Кнапп, а Лоуренс Уотт-Еванс казав, що Дель Рей не хто інший, як Леонард Стамм.

Дель Рей також стверджував, що його сім'я загинула в автокатастрофі в 1935 році. Тим не менш, його сестра заявила, що в аварії в 1935 році загинула лише його перша дружина, а зовсім не батьки або брат з сестрою.

• Піратський прапор для Монтерея (1952, A Pirate Flag for Monterey — не фантастика)
• Загублені на Марсі (1952, Marooned on Mars, юнацька фантастика)
• Ракетний жокей (1952, Rocket Jockey, під псевдонімом Philip St. John)
• Атака з Атлантиди (1952, Attack from Atlantis, юнацька фантастика)
• Битва на Меркурії (1953, Battle on Mercury, під псевдонімом Eric Van Lhyn)
• Таємнича планета (1953, The Mysterious Planet, під псевдонімом Kenneth Wright)
• Ракети у нікуди (1954, Rockets to Nowhere, юнацька фантастика, під псевдонімом Philip St. John]
• Крок до зірок (1954, Step to the Stars, юнацька фантастика)
• Переважний ризик (1955, Preferred Risk, під псевдонімом Edson McCann, співавтор: Фредерік Пол)
• Місія на Місяць (1956, Mission to the Moon, юнацька фантастика)
• Нерви (1956, Nerves)
• Поліція вашої планети (1956, Police Your Planet, під псевдонімом Eric Van Lhyn)
• Печера списів (1957, The Cave of Spears)
• День гігантів (1959, Day of the Giants, доробка новели «When the World Tottered»)
• Місяць заколоту (1961, Moon of Mutiny, юнацька фантастика)
• Одинадцята заповідь (1962, The Eleventh Commandment)
• Застава на Юпітері (1963, Outpost of Jupiter, юнацька фантастика)
• Небо падає (1963, The Sky is Falling, розширена та перероблена версія повісті «No More Stars», написаної в співавторстві з Фредеріком Полом)
• Знак ганьби (1963, Badge of Infamy)
• Псимати (1971, Pstalemate)
• Сльози мають зачекати (1978, Weeping May Tarry, співавтор: Реймонд Ф. Джоунз)

Книги Пола Фейрмена, написані у «співавторстві» з Дель Реєм на основі його повістей та оповідань

• The Runaway Robot (1965, співавтор: Paul W. Fairman)
• The Infinite Worlds of Maybe (1966, співавтор: Paul W. Fairman)
• Rocket from Infinity (1967, співавтор: Paul W. Fairman)
• The Scheme of Things (1966, співавтор: Paul W. Fairman)
• Siege Perilous (1966, співавтор: Paul W. Fairman)
• Тунель крізь час^[en] (1966, Tunnel Through Time, юнацька фантастика)
• Prisoners of Space (1968, співавтор: Paul W. Fairman)

Збірки оповідань

• ... And Some Were Human (1948)
• «Роботи та зміни» Robots and Changelings (1957)
• The Sky Is Falling and Badge of Infamy (1966)
• Mortals and Monsters (1965)
• Gods and Golems (1973)
• The Early del Rey (1975)
• The Early del Rey: Vol 1 (1976)
• The Early del Rey: Vol 2 (1976)
• The Best of Lester del Rey (1978)
• War and Space (2009)
• Robots and Magic (2010)

• Меморіальна премія імені Едварда Е. Сміта «Небесний жайворонок», 1972.
• Балрог, 1985 — Спеціальна нагорода.
• Г'юго, 1946, ретроспективна (вручалася в 1996) — Коротка повість «В руки твої» (Into Thy Hands, 1945), «номінація».
• Всесвітня премія фентезі, (World Fantasy Award), 1980, 1981, 1983 — Спеціальна премія для професіоналів, «номінація».

У 1991 році визнаний «Гросмейстером фантастики» (див. Меморіальна премія «Гросмейстер фантастики» імені Деймона Найта).

• https://fantlab.ru/autor529 [Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• http://www.lib.ru/INOFANT/DELREJ/00-47.txt_with-big-pictures.html [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.]