У дорослому футболі дебютував 1924 року виступами за команду клубу «Ферст Вієнна», кольори якої і захищав протягом усієї своєї кар'єри гравця, що тривала цілих шістнадцять років. Одразу став гравцем основного складу команди, лідером півзахисту.
У 1926 році під керівництвом Ріхарда Кона команда посіла друге місце чемпіонату. Також клуб двічі виходив до фіналу національного кубку у 1925 і 1926 роках, обидва рази поступаючись команді «Аматоре» (пізніше — «Аустрія») з рахунком 1:3 і 3:4 відповідно. У тому ж 1926 році головним тренером «Вієнни» став колишній нападник команди Фердинанд Фрітум, що керуватиме командою до 1935 року. Під його тренерським началом команда почала здобувати трофеї. У 1929 році «Вієнна» стала лише сьомою у чемпіонаті, але вперше у своїй історії здобула кубок Австрії. У вирішальній грі «Вієнна» перемогла «Рапід» з рахунком 3:2, завдяки голам Гібіша, Герольда і Гшвайдля[1]. Завдяки перемозі в кубку, клуб дебютував у кубку Мітропи влітку 1929 року. В чвертьфіналі «Вієнна» перемогла чемпіона Угорщини «Хунгарію» (4:1 і 1:0), але у півфіналі поступилась чемпіону Чехословаччини «Славії» — 3:2, 2:4[2].
У 1930 році «Вієнна» посіла третє місце у чемпіонаті і вдруге поспіль перемогла у національному кубку. У фінальній грі команда Гофманна перемогла з рахунком 1:0 «Аустрію» завдяки голу Фрідріха Гшвайдля на 77-й хвилині[3]. Як володар кубка країни 1930 року, «Вієнна» взяла участь у двох міжнародних турнірах. На початку літа клуб зіграв у Кубку Націй, міжнародному турнірі, що відбувся влітку 1930 року в Женеві, організований місцевою командою «Серветт». Участь у Кубку Націй узяли діючі чемпіони або володарі кубків своїх країн, за винятком Іспанії. «Вієнна» перемогла швейцарський «Серветт» (7:0) і німецький «Фюрт» (7:1), у півфіналі поступилась чемпіону Чехословаччини «Славії» (1:3), а у матчі за третє місце вдруге переграла «Серветт» з рахунком 5:1 (Гофманн відзначився голом)[4]. В липні Леопольд також зіграв у кубку Мітропи, де його команда у першому раунді поступилась чехословацькій «Спарті» (1:2, 2:3)[5].
Переможно виступила команда і у кубку Мітропи 1931 року. Клуб завершив змагання зі стовідсотковим показником у вигляді шести перемог у шести матчах. В чвертьфіналі «Вієнна» перемогла угорський «Бочкаї» (3:0 і 4:0, на рахунку Гофманна гол у першій грі). У півфінальних матчах клуб двічі переміг італійську «Рому» 3:2 і 3:1. У фіналі кубка зійшлись дві австрійських команди — чемпіон країни «Ферст Вієнна» і володар кубка ВАК, у складі якого виступав найсильніший австрійський воротар того часу Рудольф Гіден, а також інші австрійські зірки — Карл Сеста, Георг Браун, Гайнріх Мюллер та інші. У домашній грі «Вієнна» вирвала перемогу з рахунком 3:2 після автоголу захисника ВАКу Йоганна Бехера на 87-й хвилині гри. У матчі-відповіді команда Леопольда вдруге переграла суперника з рахунком 2:1 завдяки дублю у першому таймі нападника Франца Ердля.
Чемпіонат 1931/32 «Вієнна» завершила на другому місці, пропустивши вперед себе «Адміру». У кубку Мітропи клуб дістався півфіналу. В чвертьфіналі команда зустрічалась з угорським «Уйпештом». В першому матчі австрійці вдома перемогли 5:3, а матчі-відповіді досягнули прийнятного нічийного результату з рахунком 1:1. У півфіналі «Вієнна» зустрічалася з італійською «Болоньєю». Враховуючи те, що учасники другого півфіналу «Ювентус» (Турин) і «Славія» (Прага) були дискваліфіковані, переможець двобою між «Вієнною» і «Болоньєю» фактично ставав переможцем турніру. У першій грі в Італії господарі здобули перемогу з рахунком 2:0. У матч-відповіді у Відні нападник австрійців Франц Шенветтер відзначився голом на самому початку гри, але на більше команда не спромоглася, тому результат 1:0 на користь господарів приніс загальну перемогу італійській команді[9].
У сезоні 1932/33 «Ферст Вієнна» вдруге стала чемпіоном, а Гофманн зіграв в усіх 22-ох матчах турніру. У кубку Мітропи команда у першому раунді поступилась за сумою двох матчів італійській «Амброзіані-Інтер» (1:0, 0:4). У наступних сезонах Леопольд стабільно виступав у основі клубу, з яким у чемпіонаті завоював «срібло» і ще дві «бронзи». Виступав у матчах кубка Мітропи 1935, 1936 і 1937 років.
В 1937 році втретє у кар'єрі завоював кубок Австрії. Брав участь в усіх п'яти матчах турніру в тому числі у фіналі проти команди Вінер Шпорт-Клуб (2:0)[10]. Після приєднання Австрії до Німеччини грав у складі «Вієнни» в Гаулізі Остмарк у сезоні 1938-39 років.
1925 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Австрії у грі проти збірної Чехословаччини (1:3). Гравцем основи команди був у 1927—1928 роках, після чого на деякий час перестав викликатись.
Повернувся в команду в 1930 році. Був учасником «Вундертіму» — диво-команди, що на початку 30-х років не мала собі рівних у Європі. Виграв з командою Кубок Центральної Європи 1931—1932 років.
У складі національної збірної Австрії був присутній в заявці збірної на чемпіонаті світу 1934 року в Італії, але на поле не виходив. У 1935—1936 роках у трьох матчах був капітаном збірної. Завершив виступи у національній команді двома матчами у 1937 році.
Крім того, Блум регулярно грав у складі збірної Відня. Враховуючи те, що всі найсильніші австрійські футболісти виступали у віденських клубах, збірна Відня була фактично тією ж збірною Австрії, тільки з більш розширеним списком гравців. І тренував команду той самий наставник — знаменитий Гуго Майсль. Також зіграв декілька матчів у складі збірної Австрія-Б.
.png)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
