PROFILPELAJAR.COM

Серветт
Повна назва	фр. Association du ; Servette Football Club
Прізвисько	Гранатові (фр. Les Grenats)
Засновано	20 березня 1890
Населений пункт	Женева, Швейцарія
Стадіон	Стад де Женев
Вміщує	30 084
Головний тренер	Ален Гайгер
Ліга	Суперліга
2023/24	3 місце

«Серветт» (фр. Servette FC) — швейцарський футбольний клуб з Женеви. Заснований 20 березня 1890 року.

Історія

Зародження клубу

Регбійний клуб «Серветт» був заснований 20 березня 1890 року. Кольорами клубу було обрано червоний та зелений, а тренування проходили щочетверга вранці. Ігри та тренування члени клубу у кількості дванадцяти осіб змушені були проводити де доведеться, у різних садах та парках біля Женеви, за що їх постійно штрафувала місцева адміністрація. Нарешті 22 травня 1890 року бургомістр дозволив «Серветту» використовувати стадіон у Пленпалі. У липні були готові правила клубу, який налічував 17 членів. Щорічний внесок становив 10 раппенів.

Регбійному клубу «Серветта» все важче і важче було знаходити гідних суперників у Швейцарії, бо більшість місцевих клубів перейшли під егіду і правила заснованої в 1895 Швейцарської футбольної асоціації (SFV). В 1899 Франсуа Дежерін створює футбольну секцію «Серветта», так звану «Команду Неділі», а клуб стає першим мультиспортивним об'єднанням Женеви. У тому ж році «Серветт» вступає до SFV, а в 1902 переїжджає на стадіон «Парк-де-Спорт». Будівництво арени коштувало клубу близько двох тисяч франків. У тому ж році клуб проводить серію ігор в межах міста. Тоді ж клуб уперше їде за кордон, щоб зіграти у Парижі з місцевим «Расінгом». Зустріч завершилась нічиєю 2:2.

Перший титул чемпіона Швейцарії «Серветт» здобув у 1907 році, обігравши у фінальному турнірі «Базель» (5:1) і «Янг Фелловз» (1:0)^[1].

Перший чемпіонський склад «Серветта» 1906-1907

Золота ера

Дуже успішним для команди був період кінця 10-х — 20-х років. В той час чемпіонат Швейцарії проводився за таким регламентом: команди були поділені на три групи за географічним принципом — Захід, Центр і Схід, а у фінальному турнірі грали лише переможці цих груп. «Серветт» був лідером Західного дивізіону (також його називали франкомовним) і дев'ять розіграшів поспіль в 1918—1926 роках вигравав його.

У фінальному турнірі чемпіонату Швейцарії команда виступала з перемінним успіхом. В 1918 році «Серветт» виграв свій другій у історії титул чемпіона Швейцарії, впевнено обігравши «Янг Бойз» (4:2) і «Санкт-Галлен» (4:0)^[2]. В 1919 році команда з Женеви посіла друге місце, зігравши 0:0 з «Вінтертуром» і програвши «Ла Шо-де-Фон» з рахунком 2:3^[3]. В 1920 році «Серветт» переміг «Грассгоппер» (2:1), програв «Янг Бойзу» (0:4) і знову став срібним призером^[4]. В 1921 році у фінальному турніри грали ті самі три команди, що й роком раніше. «Серветт» поступився обом: 0:5 «Грассгопперу» і 1:3 «Янг Бойзу»^[5]. В тому ж 1921 році «гранатові» отримали першого тренера, котрим став англієць Тедді Дакворт, що незмінно працюватиме з командою до 1929 року. В 1922 році клуб нарешті зумів виграти чемпіонський титул, обігравши у фінальному турнірі «Блю Старз» (1:0) і «Люцерн» (2:0)^[6]. В 1923 році «Серветт» посів третє місце у фінальному турнірі, але той розіграш пізніше був оголошений нерозіграним, бо його переможець «Берн» використовував незаявленого гравця ще на груповому турнірі^[7]. В 1924 році клуб з Женеви з однаковим рахунком 0:1 поступився «Нордштерну» і «Цюриху»^[8].

Влітку 1924 року збірна Швейцарії з футболу сенсаційно для багатьох здобула срібні медалі на Олімпійських іграх в Парижі. Тренером збірної був наставник «Серветта» Дакворт, який робив ставку на гравців свого клубу. В заявці команди на Олімпіаді були: Шарль Був'є, Адольф Реймонд, Луї Ріхард, Адольфо Менготті, Вальтер Дітріх, Робер Паш і Фелікс Бедуре^[9].

Два наступні фінальні турніри чемпіонату Швейцарії «Серветт» виграв. В 1925 році команда зіграла в першому матчі 0:0 з «Янг Фелловз», а у вирішальній грі перемогла з рахунком 1:0 «Берн» завдяки голу Раймона Пасселло^[10]. В 1926 році «Серветт» переміг з рахунком 5:2 «Янг Бойз», а в другому матчі зіграв унічию 2:2 з «Грассгоппером». Обидві команди набрали однакову кількість очок, тому був призначений додатковий матч, попри перевагу команди з Женеви за різницею м'ячів. В переграванні «Грассгоппер» мав перевагу в два голи після першого тайму, але в кінці поєдинку «Серветт» зумів здобути вольову перемогу з рахунком 3:2 завдяки голу Пасселло (75 хв.) і двом голам Баї (80 і 84 хв.)^[11].

В 1927 році «Серветт» вперше з 1918 року не зумів виграти Західну лігу, поступившись одним очком «Білю»^[12]. В наступному році клуб знову був другим у своїй лізі, суттєво поступившись «Етуалю»^[13]. Але в тому ж 1928 році «Серветту» вдалось вперше виграти Кубок Швейцарії. У фіналі команда перемогла «Грассгоппер» з рахунком 5:1^[14].

В 1929 році «Серветт» став лише четвертим у Західній лізі, а в 1930 році — другим. Але на той момент фінальний турнір чемпіонату Швейцарії було розширено до шести учасників, по двоє найкращих з кожної групи. Клуб з Женеви виграв усі свої матчі фінального турніру і став чемпіоном Швейцарії після трирічної перерви^[15].

Влітку 1930 року на честь відкриття стадіону «Стад-де-Шарміль» «Серветт» став організатором Кубка Націй, престижного футбольного міжнародного змагання. Запрошення отримали 12 провідних футбольних федерацій Європи того часу. Відмовились Англія і Португалія, а інші десять країн делегували своїх представників, причому, діючих чемпіонів або володарів національних кубків^[16]. Винятком стала лише Іспанія, яку представляв «Реал Уніон», що став шостим у чемпіонаті, але цей клуб був підсилений кількома гравцями з інших іспанських команд. Перед турніром в «Серветт» повернувся тренер Тедді Дакворт. В першому раунді клуб розгромно програв австрійській «Вієнні» з рахунком 0:7. Але формат змагань був таким, що команди, які поступились у першій грі, потрапляли в додатковий раунд. Господарі обіграли бельгійський «Серкль» (Брюгге) з рахунком 2:1 і вийшли в чвертьфінал, де переграли сильну італійську «Болонью» — 4:1. В півфіналі «Серветт» поступився з рахунком 0:3 угорському «Уйпешту», майбутньому чемпіону. В матчі за 3 місце швейцарці вдруге програли з великим рахунком «Вієнні» — 1:5^[16].

Прихід Раппана. Фінансові проблеми

У 1931 році швейцарська Серія А перетворюється на Національну лігу А, футбол стає професійним і з'являється можливість підписувати контракти із закордонними та місцевими гравцями. В першій половині 30-х формат чемпіонату постійно змінюється і стабілізується починаючи з сезону 1933/34, коли була утворена єдина ліга без поділу на групи.

В «Серветті» відбувається зміна поколінь, бо більшість героїв 20-х років залишили команду. Лише на два роки затримався в клубі знаменитий захисник Северіно Мінеллі, один з лідерів чемпіонського складу 1930 року. В 1931 році в команду прийшов 26-річний австрійський нападник Карл Раппан, якому незабаром президент клубу Едуард Фуллік запропонував стати граючим тренером команди. Сам Раппан перемістився в центр захисту, звідки координував дії колективу, ставши одним з прообразів ліберо. Революційні ідеї австрійського тренера дали результат, і «Серветт» зумів виграти два чемпіонські титули поспіль в 1933 і 1934 роках. В обох чемпіонатах клуб із Женеви пропускав найменше, а забивав найбільше. Успіхом можна вважати також вихід у фінал Кубка 1934 року і друге місце в чемпіонаті 1935 року. Але в тому ж 1935 році Раппан пішов працювати тренером у цюрихський «Грассгоппер», де став винахідником схеми «Riegel» (нім. «засув») або «verrou» (фр. «ланцюг»), яка була однією з перших революційних захисних тактик у футболі. Завдяки успішній роботі в «Серветті», «Грассгоппері» і збірній Швейцарії, Раппан вважається одним з найбільш значимих футбольних тренерів свого часу.

Але поруч з успіхами на футбольному полі в клубі виникали й проблеми. У 1934 році сталася перша з багатьох фінансових криз у «Серветті». Із запровадженням професійного футболу у Швейцарії було скасовано членські збори, у клубу виникли серйозні труднощі із виплатою зарплат співробітникам, з утриманням стадіону та тренувальної бази. І лише дії Густава Бетампа (президента в 1935—1936 роках) та Фреда Грайнера (1936—1946) дозволили врятувати клуб від розорення. Водночас команді довелося попрощатися з кількома важливими гравцями. Найвідоміший з них — бомбардир Леопольд Кільгольц, який в 1934 році забив 40 голів за сезон в чемпіонаті, що досі залишається рекордом швейцарської Суперліги^[17].