PROFILPELAJAR.COM

Кіхельконнська церква
Кіхельконнська церква
Церква Святого Михаїла
	58°21′36″ пн. ш. 22°2′9″ сх. д. / 58.36000° пн. ш. 22.03583° сх. д.
Тип споруди	храм
Сучасний статус	пам'ятка культури
Розташування	Естонія, Кіхельконна
Перша згадка	1254
Початок будівництва	1254
Кінець будівництва	1270-ті
Стиль	готика
Належність	лютеранство
Стан	добрий
Юрисдикція	Кіхельконнська парафія
Вебсайт	register.muinas.ee
	Кіхельконнська церква (Естонія)
	Кіхельконнська церква у Вікісховищі

Це́рква Свято́го Михаї́ла (ест. Miikaeli kirik) в Кіхельконні, більш знана як Кіхелько́ннська це́рква (ест. Kihelkonna kirik) — діючий лютеранський храм, розташований на острові Сааремаа в Естонії. Збудований у середині XIII століття, є однією з найдавніших християнських споруд країни^[3]. Відомий внутрішнім оздобленням, старовинним церковним начинням і найстарішим в Естонії органом, єдиним, що залишився з доробку органного майстра Йоханнеса Андреаса Штайна^[4]. 1999 року церква визнана пам'яткою культури^[2], належить до популярних об'єктів внутрішнього туризму.

Історія

Перші згадки про Кіхельконнську церкву відносять до 1254 року, коли Езель-Віцьке єпископство і Орден мечоносців поділили нарівно парафіяльну землю. Будівництво велося до 1260—1261 року, після чого через повстання єпископ був змушений поступитися будівлею ченцям. На той момент вже звели стіни майбутнього храму і нижній поверх вежі. Невдовзі ченці добудували його. Вся будівля була склепінчастою. З XIII по XIX століття включно її вигляд залишався незмінним. У 1899 році прибудували західну вежу з неоготичним куполом і ризницю. Тоді ж перенесли з фасаду будівлі годинник на окремо збудовану дзвіницю (датована 1638 роком)^[1].

Кіхельконнська церква спочатку була католицькою, однак після Реформації перейшла у власність лютеранської громади. Звіт 1939 року зберіг схвальні відгуки стосовно вигляду приміщення після ремонту, на який витратили 3700 крон. Радянська окупація Естонії після Другої світової війни принесла з собою войовничий атеїзм. Як наслідок вже 1955 року в занедбаній будівлі виявили деякі технічні недоліки (позеленіння стін від вологи, осипання штукатурки і фарби). Тим не менш 1980 року в церкві встановили вітражі роботи Долорес Хоффманн. Однак справжня реставрація храму була здійснена тільки після відновлення суверенітету країни: з 1990 по 2006 рік тривав поетапний ремонт різних частин пам'ятки^[1].

В XXI столітті керівництво храмом здійснює пастор Естонської евангелічно-лютеранської церкви^[5].

Опис

Первісна будівля Кіхельконнської церкви була витягнута у поздовжньому напрямку, однак мала з'єднану з нею чотирикутну дещо звужену до верхівки вежу. Такий план будови для острова Сааремай нетиповий, його ідею запозичили з Вестфалії ченці католицьких військових орденів. У стіні вежі були прокладені кам'яні сходи, якими магістр ордену міг скористуватися для втечі у випадку небезпеки. Нетиповим для країн східної Балтики є також і оформлення церковних порталів. У внутрішньому оздоблені Кіхельконнської церкви присутні мотиви аканта, келихів, бутонів. Зберігся живопис XIII століття, виконаний у техніці альсекко^[1] та деякі незвичні архітектурні деталі, як от місце для ритуального горщика з водою (для споліскування рук), камера, де або заковували грішників, або ж прохали милостиню каліки^[5].

Крім цих архітектурних деталей Кіхельконнська церква відома старовинним начинням. У ній і сьогодні можна побачити вівтар, виконаний у стилі Відродження в 1591 році. XVI століттям датують мідні прикраси і надгробок з гербами, XVII — ще один герб і таблицю-епітафію. Роботи над створенням церковної кафедри були розпочаті 1604 року, а завершені 1796-го (вона є окремим об'єктом культурної спадщини)^[6]. До пам'яток XVIII сторіччя належить могила з мармуровим надгробком, а 1805 роком датують 14-регістровий орган роботи майстра Йоганна Андреаса Штейна. В 1890 році цьому інструменту додали ще один мануал з чотирма додатковими регістрами, а в 2018-му — повністю реставрували. Цей інструмент — найстаріший в Естонії орган і єдиний, що залишився з доробку органного майстра Йоханнеса Андреаса Штейна^[4].

Значення

Завдяки незвично високій готичній вежі Кіхельконнська церква височіє над навколишнім ландшафтом, тому тривалий час до 2009 року її шпиль виконував роль денного знаку — навігаційного орієнтиру, яким користуються мореплавці о світлій порі доби. Наразі вона зберегла тільки сакральне, історичне й культурне значення. Поряд з церквою знаходиться дзвіниця, визнана окремою пам'яткою^[7]. Також для туристів становить інтерес розташований на церковному кладовищі сонячний годинник^[8].

Галерея

Архітектурні деталі


Ренесансний вівтар.	Загальний вигляд хорів.	Деталі органу до реставрації (2005 р).	Церковний портал.

Предмети церковного інтер'єру


Кафедра є окремим об'єктом культурної спадщини.	Панікадило.	Мідяне церковне начиння.	Ніші для церковного начиння.

Джерела

↑ ^а ^б ^в ^г ^д 20824 Kihelkonna kirik [20824 Кіхельконнська церква]. register.muinas.ee ((ест.)) . Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 16 травня 2019.
↑ ^а ^б Kultuurimälestiseks tunnistamine [Визнання пам'яток культури]. riigiteataja.ee ((ест.)) . 27 жовтня 1998. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 16 травня 2019.
↑ Kihelkonna kirik [Кіхельконнська церква]. kaitsealad.ee ((ест.)) . Процитовано 16 травня 2019. {{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ ^а ^б 6194 Oreliprospekt, J. A. Stein, 1805 (puit) [6194 Орган, Й. A. Штайн, 1805 (дерево)]. kaitsealad.ee ((ест.)) . Процитовано 16 травня 2019.
↑ ^а ^б Kihelkonna kirik kutsub [Кіхельконнська церква запрошує]. eestikirik.ee ((ест.)) . 28 червня 2006. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 16 травня 2019.
↑ 6189 Kantsel, 1604—1769 (puit, õli) [6189 Кафедра, 1604—1769 (дерево, олія)]. kaitsealad.ee ((ест.)) . Процитовано 16 травня 2019.
↑ Kihelkonna kiriku kellatorn [Дзвіниця кіхельконнської церкви]. kaitsealad.ee ((ест.)) . Процитовано 16 травня 2019. {{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ 20825 Kihelkonna kirikuaia päikesekell [Сонячний годинник Кіхельконнського цвинтаря]. kaitsealad.ee ((ест.)) . Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 16 травня 2019.