PROFILPELAJAR.COM

Київська міська психіатрична лікарня № 1
Київська міська психіатрична лікарня № 1
Тип	психіатрична
Засновано	1786
Головний лікар	Мішиєв Вячеслав Данилович
Кількість ліжок	1345 (01.01.2024)
Кількість лікарів	213 (01.01.2024)
Відділення	30
Країна	Україна
Адреса	Вулиця Кирилівська, 103а, м. Київ 04080
Координати	50°28′53″ пн. ш. 30°28′07″ сх. д. / 50.4815° пн. ш. 30.4685° сх. д.
	Київська міська психіатрична лікарня у Вікісховищі

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Київська міська психіатрична лікарня

Київська міська психіатрична лікарня № 1 імені І. П. Павлова — психіатричний заклад у місті Києві. Підпорядкована Головному управлінню охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації.

Історія

XVIII-XIX століття

За указом Катерини II про відкриття богоугодних лікарень 13 червня 1786 року в келіях Кирилівського чоловічого монастиря відкрито будинок інвалідів, а сам монастир закрито. У 1802 році побудовано одноповерхову лікарню. У 1823 році для лікарні будинку інвалідів було споруджено окрему будівлю.^[1] В ньому могли перебувати 50 інвалідів: 4 місця для офіцерів та 46 для нижчих чинів. Також поруч було побудовано двоповерхову богадільню та між ними одноповерхову пральню. Автором був архітектор Й. Шарлемань.^[2]

У 1835 році будинок інвалідів перетворили на лікарню. На початку вона була розрахована на 80 ліжок, до кінця 1850-х років містила вже 180.^[2]

1 жовтня 1843 року при богоугодних закладах було відкрито фельдшерську школу.^[3]

У 1870-х роках за проектом київського губернського інженера Федора Гешвенда побудовано комплекс з 9 цегляних будівель для лікарні, та декілька дерев'яних споруд для фельдшерської школи та господарчих потреб. У 1891 році побудовано додатковий двоповерховий корпус терапевтичного відділення на 32 ліжка за проектом губернського інженера Якова Кривцова^[ru]^[2]

Початок XX століття

На початку 1900-х років за проектами архітектора Олександра Кобелєва побудовано каплицю з приміщенням для моргу (1902), одноповерхову будівлю інфекційного корпусу на 60 ліжок. У 1912—1913 роках побудовано корпус акушерської клініки Жіночого медичного інституту.^[2]

У 1920—1936 роках лікарня носила ім'я Тараса Шевченка. З 1936 року — лікарня імені І. П. Павлова.

У 1927 році головним лікарем лікарні був С. Ф. Файнштейн.^[4]

До 1935 року при лікарні діяв Психіатричний технікум.^[2]

Друга світова війна

До липня 1941 року директором лікарні був Лев Зак. У липні його мобілізували, але він продовжував виконувати обов'язки до 17 вересня, після чого пропав без вісті. Тоді ж призначив виконувати свої обов'язки заступника директора науковця Павла Черная. Головним лікарем був Мусій Танцюра, а завгоспом — Йосип Горохов. Німецька адміністрація затвердила нове керівництво. На той час у лікарні було майже 1500 пацієнтів^[5].

Головний лікар Мусій Танцюра, який читав німецькі медичні журнали, знав що нацисти убивають душевнохворих. Протягом вересня - жовтня 1941 року він провадив фіктивну виписку пацієнтів з лікарні яких лікарська комісія визнала "такими що одужали"^[6]. Таким чином, шляхом фальсифікації документації, підміни діагнозів, фіктивних консиліумів було врятовано життя понад 500 людей^[7].

Наприкінці вересня до лікарні приїхав гарнізонний лікар Раковський, який разом з Чернаєм обрав майбутнє місце вбивства євреїв — урочище Горіхова діброва. 15 жовтня по всіх відділеннях зібрали списки пацієнтів-євреїв, а потому перевели їх до 8-го корпусу. Там було 311 пацієнтів, причому двох Танцюра відпустив, а один помер наступної ночі. Наступного дня привезли ще одного пацієнта, якого лікарі після огляду визнали юдеєм: його було негайно розстріляно. 18 жовтня загін СС розстріляв 308 пацієнтів за допомогою персоналу лікарні. Серед учасників вбивства були директор, головний лікар, завгосп, а також лікарі та санітари Каленик Цирюк, Ананій Мазур, завідувачка 8—го відділення Євгенія Копистинська та інші^[5].

Пізніше в січні, березні та вересні 1942 року німці також убили багатьох пацієнтів психлікарні у газових камерах, загинули принаймні 525 осіб. Убитих у газ-вагонах поховали можливо поряд із братською могилою Бабиного Яру.^[8] До кінця 1942 року лікарня припинила працювати як психіатрична, на її території розмістився німецький військовий лазарет^[9].

Восени 1943 року радянськими органами держбезпеки були затримані колишні працівники лікарні, які працювали в окупації. У 1944 році до 10 років ув'язнення були засуджені головний лікар Танцюра, технічні працівники Горохов, Мазур, Гриценко, на 8 років засудили Соколовського, по 2 роки таборів отримали лікарки Пенська й Копистинська. Звільнено було Манька, а К. Цирюк помер під час слідства. У 1946 році вироки всім було скасовано^[9]. Причиною було доведення участі Танцюри, Мазура та інших у таємній виписці пацієнтів для рятування їхніх життів^[10].

Наукові дослідження

У 1950-х роках у лікарні проводилися дослідження під керівництвом Віктора Протопопова та Йосипа Поліщука. На базі 3-го відділення лікарні працювали Відділ психіатрії та патології вищої нервової діяльності АН УРСР і кафедра психіатрії Київського інституту вдосконалення лікарів.^[11]

Сучасна структура

Лікарня займає площу 22,7 га, частина належить Кирилівській церкві.

У лікарні працює 30 відділень, серед яких: відділення для гострих психозів, психіатричні відділення з супутньою соматичною патологією, відділення для реабілітації, відділення для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, епілептичне відділення, відділення для дітей, Центр медико-соціальної реабілітації, відділення медсестринського догляду.

В лікарні створено Науково-дослідний інститут соціальної та судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоров'я. Також існує перший в Україні Центр первинного психотичного епізоду та сучасних методів лікування.

Також у лікарні знаходяться базові кафедри медичних вишів:

кафедра дитячої, соціальної та судової психіатрії НМАПО імені П. Л. Шупика;
кафедра психіатрії НМАПО імені П. Л. Шупика;
кафедра психіатрії Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця;
кафедра психіатрії та медичної психології Медичного університету Української асоціації народної медицини

Пов'язані особи

Відомі лікарі

Троїцький Іван Віссаріонович — працював ординатором у 1885—1890 роках.
Сапєжко Кирило Михайлович — працював у 1880-90х роках після закінчення університету.^[12]
Качковський Петро Еразмович — у 1904—1909 роках був консультантом хірургічного відділення.
Маковський Станіслав Станіславович — лікар у притулку-яслах на початку XX століття.^[13]
Ергард Ф. Ф. — був консультантом у 1850-х роках.
Нечай Павло Іванович (19.02.1859 — 1932) — випускник Колегії Павла Галагана (1877), доктор медицини (1891), лікар у 1900-х роках, завідувач лікарні у 1920-х роках.^[14]^[15]^[16]
Леплинський Костянтин Михайлович — ординатор відділення для душевнохворих з 1883.^[17]