Катинін Дмитро Семенович

Дмитро Семенович Катинін
Народження29 серпня 1925(1925-08-29)
Анніно
Смерть2 січня 2011(2011-01-02) (85 років)
 
Херсон
КраїнаУкраїна Україна
Жанрпортрет, пейзаж, натюрморт
Навчання
Діяльністьхудожник
ВчительСелезньов Володимир Павлович
ЧленНаціональна спілка художників України
Нагороди
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За оборону Радянського Заполяр'я»
Медаль «За оборону Радянського Заполяр'я»
 Медаль «За перемогу над Японією»

Дмитро Семенович Катинін (нар. 29 серпня 1925, Анніно — пом. 2 січня 2011, Херсон) — український живописець і графік; член Спілки художників України з 1970 року. Чоловік Стелли Курбаткіної[1].

Біографія

Народився 29 серпня 1925 в селі Анніному (тепер Приволзький район Самарської області, РФ)[2]. З травня 1943 року брав участь у німецько-радянській, а з травня 1945 року — у радянсько-японській війнах. Воював на Карельському, 3-му Білоруському, 1-му Прибалтійському, Далекосхідному фронтах. Нагороджений медалями «За перемогу над Німеччиною», «За оборону Радянського Заполяр'я», «За перемогу над Японією»[3].

1952 року закінчив Владивостоцьке художнє училище (викладачі Кирило Шебеко, Василь Безродний), 1959 року — Харківський художній інститут (викладачі Григорій Бондаренко, Олексій Кокель, Василь Мироненко, Валентин Сизиков). Член КПРС[4]. По закінченню навчання працював на Херсонському художньому комбінаті. У 1981–1991, 1993–1995 роках — голова Херсонської організації Спілки художників України. З 1960 року брав участь в обласних, всеукраїнських та зарубіжних мистецьких виставках. Персональні виставки відбулися у Херсоні у 1975 і 1995 роках[1].

2001 року став дипломантом Міністерства культури і мистецтв України та Національної Спілки художників України[2].

Жив в Херсоні в будинку на проспекті Ушакова, 51, квартира 1[4]. Помер в Херсоні 2 січня 2011 року[3].

Творчість

Роботи на воєнні, історичну тематики, створював портрети, пейзажі, натюрморти, тематичні картини. Серед робіт:

графіка
  • «Сурмач»(1959);
  • «Прорив» (1959);
  • «Степи українські» (1959);
  • «Пісня» (1959);
  • «Бій за Сиваш» (1967);
  • «Таврія, 1918 рік» (1968);
  • «Сон» (1971);
  • «Розвідники» (1974);
  • «Подвиг» (1974);
  • «Солдати» (1974);
живопис
  • «Переправа через Дніпро. Херсон 13 березня 1944» (1974);
  • «Тиша (Дружина)» (1984);
  • «Пам'ять серця. Медсестра» (1988);
  • «Козаки в Олешках» (1992);
  • «Г. Сковорода» (2000);
  • «Леся Українка» (2001);
  • «Козаки. Ностальгія» (2004);
  • «Іван Богун» (2007);
  • «Водохрещення» (2010).

Твори зберігаються в Херсонському художньому музеї, Донецькому художньому музеї, Миколаївському художньому музеї, Херсонському краєзнавчому музеї[1], також в Міністерстві культури України, приватних колекціях України, Росії, Німеччини, Голландії, Швейцарії, США, Болгарії та Угорщини[3].

Примітки

  1. ↑ а б в Енциклопедія сучасної України. Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 11 липня 2020.
  2. ↑ а б Арт-кавун. Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 11 липня 2020.
  3. ↑ а б в Генеалогическая интернет-энциклопедия Genepedia. [Архівовано 12 липня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  4. ↑ а б Українські радянські художники (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2020. Процитовано 11 липня 2020.

Література

  • Художники Херсонщини: Альбом. Київ; Херсон, 2002;
  • Баталіст Дмитро Катинін: Альбом. Херсон, 2004.