Батько був ветераном наполеонівських воєн і прославився у битві під Асперном 1809 року. У 1822 році він успадкував від свого дядькаТешинське герцогство, а під час Бельгійської революції розглядався як ймовірний кандидат на престол новоствореної країни. Сім'я до того часу поповнилася чотирма дітьми, з яких вижили Фрідріх, Марія Кароліна та Вільгельм. Мешкала родина у віденських апартаментах і замку Вайльбург поблизу Бадена. Серед нерухомості тешинського спадку були також Палац Ерцгерцога Альбрехта із великою художньою колекцією у Відні, Цешинський замок і замок Гросс Зеєловіц у Моравії.[3] Сімейне життя протікало у в тихому усамітненні й було щасливим і гармонійним.[4] Втім, у віці 11 років Карл Фердинанд втратив матір, яка померла від скарлатини зовсім молодою. Батько більше не одружувався. З дітьми та почтом він часто навідував Гросс Зеєловіц. Один із таких візитів відбувся 1835 року.[3]
Карл Фердинанд розпочав службу у 57-му піхотному полку в Брно, пізніше став командиром бригади імператорської армії в Італії. З 28 червня 1842 року був шефом Білгородського 12-го уланського полку Російської імперії.[2] Боровся проти чеських повстанців у Празі в ході революції 1848 року. Після поразки демократичних сил брав участь у примирливих діях австрійського імператорського дому. Пізніше став шефом 51-го піхотного полку, розквартированого у Венеції, який складався в основному з трансильванських солдат-уніатів.
31 серпня 1856 року, разом з імператором Францем Йозефом та іншими членами родини Габсбургів, був присутнім на церемонії освячення Естергомського собору.[5]
У 1860 році був знову відряджений до Брно. 7 листопада того року отримав чин генерала від кавалерії.
Приватне життя
Єлизавета Франциска Австрійська
У віці 35 років узяв шлюб із 23-річною Єлизаветою Францискою Австрійською, яка походила з угорської гілки династії Габсбургів і доводилася йому кузиною. Наречена була удовою та мала від першого шлюбу малолітню доньку. Весілля відбулося 18 квітня 1854 у Відні. Подружній союз виявився щасливим. Оселилися молодята у замку Гросс Зеєловіца, який передав їм ерцгерцог Альбрехт. Замок за кілька років перед цим був реконструйований. Навколо був розбитий ландшафтний парк, існував також фазанарій.
У Гросс Зеєловіцу народилися всі шестеро дітей пари:
Марія Елеонора (19 листопада — 9 грудня 1864) — прожила 3 тижні.
Карл Фердинанд організував у своїх володіннях видовищні полювання, які відвідували відомі аристократи. Під час одного з них здоров'я ерцгерцога, який страждав на хронічне захворювання печінки, значно погіршилося,[3] і він помер 20 листопада 1874 у замку Гросс Зеєловіца. Був похований у Новій крипті Імператорського склепуКапуцинеркірхе у Відні.[6]
Дружина пережила його майже на тридцять років. Синів всиновив його брат Альбрехт, який не мав нащадків чоловічої статі, і передав їм усі свої великі статки. Донька у 1879 році стала королевою-консортом, а згодом — і регентом Іспанії.
↑ абвWurzbach D. C. v. Habsburg, Karl Ferdinand// Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. — Wien: 1860. — Том 6. — стор. 388. [2] [Архівовано 12 листопада 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
↑ абвKristýna Mahovská. Zámek Židlochovice v 2. polovině 19. století. Brno 2020. [3] [Архівовано 12 листопада 2021 у Wayback Machine.] (чеськ.)
↑Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Habsburg, Henriette Alexandrina Friederike Wilhelmine [4] [Архівовано 12 листопада 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
.svg)
.jpg)
._Echtgenote_van_Frederik_Willem,_vorst_van_Nassau-Weilburg,_en_schoonzuster_van_Augusta_Maria_Carolina_van_Nassau-Weilburg_Rijksmuseum_SK-A-416.jpeg)
