Карл Фердинанд Австрійський

Карл Фердинанд Австрійський
нім. Karl Ferdinand von Österreich
Карл Фердинанд, літографія 1841 року
Ім'я при народженніКарл Фердинанд
Народився29 липня 1818(1818-07-29)
Відень, Австрійська імперія
Помер20 листопада 1874(1874-11-20) (56 років)
Гросс Зеєловіц, Австро-Угорщина
ПохованняІмператорський склеп Капуцинеркірхе
ПідданствоАвстро-Угорщина
Діяльністьпримас, політик
Титулерцгерцог Австрійський
Посадачлен Палати панів Імперської Ради[d]
Військове званнягенерал від кавалерії
Конфесіякатолицтво
РідГабсбурги
БатькоКарл Тешенський
МатиГенрієтта Александріна Нассау-Вайльбурзька
Брати, сестриМарія Тереза Австрійська, Марія Кароліна Австрійська, Фрідріх Австрійський, Вільгельм Австрійський і Альбрехт Австрійський
У шлюбі зЄлизавета Франциска Австрійська
ДітиФранц Йозеф, Фрідріх, Марія Крістіна, Карл Стефан, Ойген, Марія Елеонора
Нагороди
орден Андрія Первозванного

Карл Фердинанд Австрійський (нім. Karl Ferdinand von Österreich), ( 29 липня 1818 — 20 листопада 1874) — ерцгерцог Австрійський з династії Габсбургів, син ерцгерцога Карла Австрійського, герцога Тешенського, та принцеси Нассау-Вайльбурзької Генрієтти Александріни. Генерал від кавалерії австрійської армії[1] (1860). Кавалер кількох орденів. Почесний член Австрійського географічного товариства.[2]

Біографія

Ранні роки

Народився 29 липня 1818 року у Відні. Був третьою дитиною та другим сином у родині ерцгерцога Карла Австрійського та його дружини Генрієтти Александріни Нассау-Вайльбурзької. Мав старшу сестру Марію Терезу та брата Альбрехта.

Батько був ветераном наполеонівських воєн і прославився у битві під Асперном 1809 року. У 1822 році він успадкував від свого дядька Тешинське герцогство, а під час Бельгійської революції розглядався як ймовірний кандидат на престол новоствореної країни. Сім'я до того часу поповнилася чотирма дітьми, з яких вижили Фрідріх, Марія Кароліна та Вільгельм. Мешкала родина у віденських апартаментах і замку Вайльбург поблизу Бадена. Серед нерухомості тешинського спадку були також Палац Ерцгерцога Альбрехта із великою художньою колекцією у Відні, Цешинський замок і замок Гросс Зеєловіц у Моравії.[3] Сімейне життя протікало у в тихому усамітненні й було щасливим і гармонійним.[4] Втім, у віці 11 років Карл Фердинанд втратив матір, яка померла від скарлатини зовсім молодою. Батько більше не одружувався. З дітьми та почтом він часто навідував Гросс Зеєловіц. Один із таких візитів відбувся 1835 року.[3]

Карл Фердинанд, 1853

Військова кар'єра

Карл Фердинанд розпочав службу у 57-му піхотному полку в Брно, пізніше став командиром бригади імператорської армії в Італії. З 28 червня 1842 року був шефом Білгородського 12-го уланського полку Російської імперії.[2] Боровся проти чеських повстанців у Празі в ході революції 1848 року. Після поразки демократичних сил брав участь у примирливих діях австрійського імператорського дому. Пізніше став шефом 51-го піхотного полку, розквартированого у Венеції, який складався в основному з трансильванських солдат-уніатів.

31 серпня 1856 року, разом з імператором Францем Йозефом та іншими членами родини Габсбургів, був присутнім на церемонії освячення Естергомського собору.[5]

У 1860 році був знову відряджений до Брно. 7 листопада того року отримав чин генерала від кавалерії.

Приватне життя

Єлизавета Франциска Австрійська

У віці 35 років узяв шлюб із 23-річною Єлизаветою Францискою Австрійською, яка походила з угорської гілки династії Габсбургів і доводилася йому кузиною. Наречена була удовою та мала від першого шлюбу малолітню доньку. Весілля відбулося 18 квітня 1854 у Відні. Подружній союз виявився щасливим. Оселилися молодята у замку Гросс Зеєловіца, який передав їм ерцгерцог Альбрехт. Замок за кілька років перед цим був реконструйований. Навколо був розбитий ландшафтний парк, існував також фазанарій. У Гросс Зеєловіцу народилися всі шестеро дітей пари:

Карл Фердинанд організував у своїх володіннях видовищні полювання, які відвідували відомі аристократи. Під час одного з них здоров'я ерцгерцога, який страждав на хронічне захворювання печінки, значно погіршилося,[3] і він помер 20 листопада 1874 у замку Гросс Зеєловіца. Був похований у Новій крипті Імператорського склепу Капуцинеркірхе у Відні.[6]

Дружина пережила його майже на тридцять років. Синів всиновив його брат Альбрехт, який не мав нащадків чоловічої статі, і передав їм усі свої великі статки. Донька у 1879 році стала королевою-консортом, а згодом — і регентом Іспанії.

Нагороди

Генеалогія

Франц I
 
Марія Терезія
 
Карл III
 
Марія Амалія Саксонська
 
Карл Крістіан Нассау-Вайльбург
 
Кароліна Оранж-Нассауська
 
Вільгельм Георг фон Кірхберг
 
Єлизавета Августа Ройсс цу Ґряйц
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Леопольд II
 
 
 
 
 
Марія Луїза Іспанська
 
 
 
 
 
Фрідріх Вільгельм Нассау-Вайльбург
 
 
 
 
 
Луїза Ізабелла Кірхберг
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл Тешенський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Генрієтта Нассау-Вайльбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл Фердинанд
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

  1. Відомості про Карла Фердинанда [1] [Архівовано 6 травня 2007 у Wayback Machine.] (угор.)
  2. а б в Wurzbach D. C. v. Habsburg, Karl Ferdinand// Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. — Wien: 1860. — Том 6. — стор. 388. [2] [Архівовано 12 листопада 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  3. а б в Kristýna Mahovská. Zámek Židlochovice v 2. polovině 19. století. Brno 2020. [3] [Архівовано 12 листопада 2021 у Wayback Machine.] (чеськ.)
  4. Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Habsburg, Henriette Alexandrina Friederike Wilhelmine [4] [Архівовано 12 листопада 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  5. Урочисте осячення собору [5] [Архівовано 23 березня 2021 у Wayback Machine.] (угор.)
  6. Капуцинеркірхе [6] [Архівовано 6 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)

Література

  • Hamannová, Brigitte. Habsburkové. Životopisná encyklopedie. Praha:Brána; Knižní klub, 1996. 408 стор. ISBN 80-85946-19-X. — стор. 211–212.

Посилання