У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою:
Зелене .
село Зелене
Село Зелене, присілок Шибене Село Зелене, присілок Шибене
Країна
Україна
Область
Івано-Франківська область
Район
Верховинський район
Тер. громада
Зеленська сільська громада
Код КАТОТТГ
UA26020050010095007
Основні дані
Засноване
XV ст.
Колишня назва
Зелена (до 1993)
Населення
815
Площа
8 км²
Густота населення
101,88 осіб/км²
Поштовий індекс
78730
Телефонний код
+380 3432
Географічні дані
Географічні координати
48°3′3″ пн. ш. 24°45′22″ сх. д. / 48.05083° пн. ш. 24.75611° сх. д. / 48.05083; 24.75611
Середня висота над рівнем моря
797 м
Водойми
Чорний Черемош , Людовець , Гнилець , Змянки
Відстань до обласного центру
135 км
Відстань до районного центру
22,5 км
Найближча залізнична станція
Ворохта
Відстань до залізничної станції
43,5 км
Місцева влада
Адреса ради
78730, Івано-Франківська обл., Верховинський р-н, с. Зелене, пр. Завій 560
Сільський голова
Феркаляк Володимир Михайлович
Карта
Мапа
Зелене у Вікісховищі
Зеле́не (до 1993 — Зелена ) — село в Україні , у Верховинському районі Івано-Франківської області . Адміністративний центр Зеленської сільської громади .
Відстань до райцентру Верховина становить близько 22 км і проходить автошляхом місцевого значення. Найближча залізнична станція Ворохта знаходиться за 43 км. Село лежить у межах Карпатського національного природного парку та у долині Чорного Черемошу . Населення — 815 осіб.
Назва
У 1993 р. назву села Зелена було змінено на одну літеру .[ 1]
Географія
Дощ в селі Зелене
Присілком села протікає річка Погорілець . У селі потоки Людовець , Гнилець , Змянки, Скорушни, Студенєк, Погорілець впадають у річку Чорний Черемош .
Історія
Зелену засновано на початку XV століття . У квітні 1920 року Зелена стала центром селянського повстання проти Польщі . Загін повстанців, що розташувався на горі Платку, об'єднував близько 600 чоловік.
7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР хутір Угорський Зеленської сільської ради Жаб'євського району перейменовано на хутір Яструбці.[ 2]
За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Жаб'ївському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Гринява, Бистрець і Зелене.[ 3]
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Зеленської сільської громади .[ 4]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Верховинського району , село увійшло до складу новоутвореного Верховинського району.[ 5]
Релігійні споруди
Церква Усікновення голови Івана Хрестителя (Зелене)
Докладніше: Церква Усікновення голови Івана Хрестителя (Зелене)
У центрі села розташована дерев'яна гуцульська церква — пам'ятка архітектури національного значення . Церква хрестоподібна в плані з масивною центральною навою та невеликими боковими раменами . Побудована в 1869 році, використовується парафією Православної церкви України .[ 6] [ 7]
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 757 осіб, з яких 386 чоловіків та 371 жінка.[ 8]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 814 осіб.[ 9]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[ 10]
Інфраструктура
У селі є церква, два лісопункти, чотири лісництва, середня загальноосвітня школа I—III cт. та дві школи І ст., пришкільна їдальня, два будинки культури, клуб, дві бібліотеки, три амбулаторії, здоровпункт, аптека, при шкільна їдальня, вісім магазинів.
Ґрунтова дорога з села веде через вододільний хребет Чивчинських гір, Копилаським перевалом , до села Руська Поляна на Марморощині .[ 11] Попри десятиріччя обіцянок обласних керівників про відкриття пішохідного переходу через кордон, такий проєкт залишається малоймовірним.
Відомі люди
Примітки
↑ Нормативно-правові акти з питань адміністративно-територіального устрою України . Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 28 жовтня 2019 .
↑ «Прикарпатська правда», 13 липня 1946
↑ Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 43. — ISBN 966-8090-63-2 (PDF) . Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2020. Процитовано 5 грудня 2019 .
↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021 .
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ П О С Т А Н О В А РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР від 6 вересня 1979 р. N 442 Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави . zakon.rada.gov.ua . Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 17 березня 2021 .
↑ Храм Усікновення голови Івана Хрестителя с. Зелене » Коломийська єпархія . kolomija.com . Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 19 березня 2021 .
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)) . database.ukrcensus.gov.ua . Банк даних Державної служби статистики України . Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019 .
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)) . database.ukrcensus.gov.ua . Банк даних Державної служби статистики України . Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019 .
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Івано-Франківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)) . database.ukrcensus.gov.ua . Банк даних Державної служби статистики України . Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019 .
↑ Йосип Гілецький. Перевали Українських Карпат . Архів оригіналу за 29 травня 2019. Процитовано 21 квітня 2020 .
Посилання