Металургійні заводи в Україні, які скоротили викиди СО2 до європейського цільового рівня, звільняються від сплати частини тарифу НЕК «Укренерго»[1] на передачу електроенергії, яка направляється на компенсацію виробникам з поновлюваних джерел енергії. Аналогічний фінансовий стимул діє в Німеччині[2], яка звільняє «зелену» промисловість від платежів за «зелену» електроенергію.
Національно визначений внесок і Європейський зелений курс
Національно визначений внесок (НВВ) — це зобов'язання України згідно з Паризькою угодою скорочувати викиди СО2. Перший раз Україна взяла такі зобов'язання в 2015 році. У 2021 року країна повинна взяти на себе нові зобов'язання[3].
Європейський зелений курс — план досягнення нульового викиду[4] парникових газів і нульового забруднення навколишнього середовища в країнах-членах Європейського союзу шляхом переходу від викопних до поновлюваних джерел енергії і сировини до 2050 року. Для досягнення цієї мети ЄС планує витратити[5] в найближчі десять років 1 трлн євро. Метою заходів плану є боротьба з глобальним потеплінням і забрудненням навколишнього середовища. Прийнято Європейською комісією 11 грудня 2019 року.
У 2021—2027 роках впланується виділення 100 млрд євро для регіонів, які найбільше зачепила декарбонізація. З них Польща отримає 2 млрд євро з 7,5 млрд євро в рамках однієї зі складових цієї програми — Фонду справедливого переходу, що безпосередньо фінансується Єврокомісією[6].
Німеччина вводить програму фінансування виробництва «зеленої сталі»[7]. 2019 року на сталеливарну промисловість Німеччини припадала третина прямих промислових викидів, при цьому викиди CO2 склали понад 36 млн т. Міністерство навколишнього середовища Німеччини планує виділити 2 млрд євро через Фонд енергетики і клімату.
В ЄС при виробництві 1 тонни сталі киснево-конверторним способом викиди СО2 становлять в середньому 1300 кг, в Україні — 2000 кг. За Європейським зеленим курсом цей рівень до 2050 року повинен бути знижений на 80 % — до 250 кг на тонну сталі. Такому цільовому рівню відповідає лише виробництво сталі електродуговим способом[8].
Історія
21 липня 2020 року ВРУ прийняла Закон України 810-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії»[9]. Закон містить норми, що вводять поняття «зелена металургія». Їхній автор — нардеп від Слуги народу, заступник голови комітету ВРУ з економічного розвитку Дмитро Кисилевський[10][11].
Статус підприємства зеленої металургії може отримати юридична особа, що виконує норми з прямих викидів СО2 у виробництві сталі: не більше 250 кг на тонну, що використовує виключно електродуговий метод виробництва.
Підприємства зеленої металургії на період дії «зеленого» тарифу для виробників електроенергії з альтернативних джерел, оплачують тариф оператора системи передачі НЕК «Укренерго» за послуги з передачі електричної енергії, що купується для виробництва сталі, без урахування витрат на виконання спеціальних обов'язків щодо забезпечення збільшення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії.
Підставою для встановлення такого тарифу підприємств зеленої металургії є довідка Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України і Міністерства захисту навколишнього середовища і природних ресурсів України.
Підприємства зеленої металургії в Україні
П'ять металургійних заводів в Україні[12] можуть отримати такий статус:
Ці підприємства вже мають викиди СО2 нижче 250 кг/т сталі, в межах норм, які ЄС має намір досягти в рамках Європейського зеленого курсу до 2050 року. За підсумками 2020 року, на заводи припадає 5,5 % виплавленої в Україні сталі і менше 1 % від загального споживання електроенергії в Україні.
Ще жоден метзавод не отримав статус «зеленої металургії», оскільки Кабінет міністрів досі розробляє порядок отримання цього статусу.
