Звенигородський повіт
Герб повіту
Губернія	Київська губернія
Центр	Звенигородка
Створений	1796 рік
Площа	2 649 км²
Населення	274 704 чоловік (на 1897 рік) осіб

Звенигородський повіт — адміністративна одиниця у складі Речі Посполитої. Після поділу Польщі — з 1796 року адміністративно-територіальна одиниця Київської губернії Російської імперії. Повітовий центр — місто Звенигородка.

Звенигородський повіт — адміністративна одиниця у складі Речі Посполитої — була предметом прикордонної суперечки між Брацлавським і Київським воєводствами.

У 1570 р. комісари окреслили кордон повіту, який охоплював правий басейн Росі до впадіння її в Дніпро і по Дніпру до кордону Речі Посполитої.
У XVII столітті Київське воєводство знову ініціювало конфлікт за східну частину округу, включаючи міста Смілу, Ківшовата, Чигирин і Черкаси. Комісія, призначена сеймом у 1755 р., підтвердила кордон з 1570 р., але згідно з декретом Трибуналу в Радомі з 1749 р. наказала перераховувати податки з повіту щороку до кожного з воєводств. У 1791 році сейм підтвердив приналежність району до Брацлавського воєводства.^[1]

Повіт на півночі межував з Канівським повітом, на півдні з Херсонською губернією, на заході з Уманським і Таращанським повітами і Черкаським і Чигиринським на сході. Загальна площа повіту становила 289381 десятин (2 649 км²).

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 274 704 чоловік. З них 88,05 % — українці, 9,69 % — євреї, 1,37 % — росіяни^[2].

На 1887 рік у повіті було 557 населених пунктів, з яких 7 були містечками. Поділявся на 3 стани і 4 благочинних округи.

Згідно із Законом «Про адміністративно-територіальний поділ України» від 6 березня 1918 року, частина повіту мала увійти до складу Черкаської землі Української Народної Республіки.

Волості: Антонівська, Босівська, Боярська, Бужанська, Васильківська, Вільшанська, Вільховецька, Виноградська, Воронівська, Дамуківська, Журжинецька, Кирилівська, Кобринська, Козачанська, Кримчанська, Лисянська, Лозоватська, Маринська, Мокро-калигірська, Неморожена, Окнянська, Пединівська, Рижанівська, Степівська, Ступичанська, Сухо-калигірська, Теремківська, Толстянська, Чижівська, Шестеринська, Шполянська.^[3]

• м. Звенигородка з передмістями Костівка, Мариськи, Піски, Степок, Хоменки, Хутір Червона, Чернянка, Щербаки, Щербаківка та хутором Слинькова
• Богачівська волость (існувала до кін. XIX ст.)
• Боярська волость
• Виноградська волость
• Вільшанська волость
• Гусаківська волость
• Єрківська волость (утворена в кін. XIX ст.)
• Журжинська волость
• Козачанська волость
• Катеринопільська волость
• Лисянська волость
• Мокрокалигірська волость
• Неморозька волость
• Пединівська волость
• Петриківська волость
• Стебнянська волость (існувала до кін. XIX ст.)
• Стецівська волость
• Ступичанська волость (існувала до кін. XIX ст.)
• Тарасівська волость
• Товмачанська волость (існувала до кін. XIX ст.)
• Топилянська волость (існувала до кін. XIX ст.)
• Чижівська волость
• Шполянська волость

• Категорія:Населені пункти Звенигородського повіту

• Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite](рос.)
• https://ukrfamily.com.ua/index.php/kievskaya-guberniya/zvenigorodskij-uezd [Архівовано 25 лютого 2015 у Wayback Machine.] - Реєстр архівних документів по повіту.

Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.