Захарченко Віталій Юрійович
10-й Міністр внутрішніх справ України
7 листопада 2011 — 21 лютого 2014[1]
Президент	Янукович Віктор Федорович
Прем'єр-міністр	Азаров Микола Янович Арбузов Сергій Геннадійович (в. о.)
Попередник	Могильов Анатолій Володимирович
Наступник	Аваков Арсен Борисович
Народився	20 січня 1963(1963-01-20) (61 рік) Костянтинівка, Донецька область, Українська РСР
Відомий як	політик, міністр, поліціянт
Країна	Україна[3] і Росія
Alma mater	Національна академія внутрішніх справ
Політична партія	незалежний політик
Професія	Правознавство, управління в сфері правопорядку, облік і аудит
Звання	Генерал внутрішньої служби України (позбавлений звання 26 лютого 2021 року)[2]
Нагороди	позбавлений наступних нагород на засіданні РНБО 26 лютого 2021 року:[2]
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Віталій Юрійович Захарченко (нар. 20 січня 1963(19630120), Костянтинівка, Донецька область, Українська РСР) — український (після 2014 отримав російське громадянство) державний службовець, політик, державний діяч, бізнесмен^[4], проросійський колаборант, власник закритого проросійського пропагандистського телеканалу КРТ, колишній голова Державної податкової служби України (25 грудня 2010 — 7 листопада 2011) та 10-й міністр внутрішніх справ України (7 листопада 2011 — 21 лютого 2014) в уряді Миколи Азарова; підозрюваний у злочинах проти людяності під час подій Євромайдану.

Відставка Захарченка з поста міністра внутрішніх справ та розслідування його діяльності були одними з головних вимог Євромайдану та опозиційних політичних партій.^[5][6]

З 26 лютого 2014 знаходиться в розшуку СБУ^[7]. Переховується від правосуддя в Росії^[8].

26 лютого 2021 потрапив до санкційного списку на засіданні РНБО, та був позбавлений усіх державних нагород та звань.^[2]

• 1986 — Ризька спеціальна середня школа міліції МВС СРСР,
• 1991 — Ризький філіал Мінської вищої школи МВС СРСР,
• 1998 — магістратура Національної академії МВС України,
• 2010 — ВНЗ УКООП спілки «Полтавський університет економіки і торгівлі, міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки спеціалістів» за спеціальністю «Облік і аудит».

Спеціальності за освітою — правознавство, управління в сфері правопорядку, облік і аудит.

Трудову діяльність розпочав з липня 1981. З січня 1984 по березень 2008 — служба в органах внутрішніх справ на оперативних та керівних посадах.

З травня 2008 по липень 2009 — заступник голови Державної податкової адміністрації у Полтавській області. З липня 2009 року по червень 2010 року — перший заступник голови — начальник управління податкової міліції ДПА у Полтавській області.

З червня по липень 2010 — перший заступник начальника податкової міліції ДПА України. З липня по грудень 2010 року — перший заступник Голови Державної податкової адміністрації України.

Швидкий кар'єрний ріст Захарченка пов'язували з його наближеністю до старшого сина президента Януковича — Олександра, включаючи його до так званої «Сім'ї» Януковича.^[9][10]

На посаду Голови Державної податкової служби України призначений 25 грудня 2010.

7 листопада 2011 президент Янукович звільнив з посади глави МВС Анатолія Могильова та призначив Захарченка міністром МВС, звільнивши його з поста глави Державної податкової служби.

Як згодом було встановлено Генеральною прокуратурою, Захарченко намагався змістити з посади митрополита РПЦвУ Володимира Сабодана. За ним протягом 179 днів велося спостереження, також він міг пересуватися тільки за згодою певних осіб^[11].

За безпосереднім наказом Захарченка співробітники МВС 20 лютого 2014 розпочали застосовувати вогнепальну зброю проти активістів Євромайдану^[12][13].

21 лютого 2014 Верховна Рада, яка зібралася після безпрецедентних збройних протистоянь між владою та протестувальниками у центрі Києва, що призвели до масових людських жертв, проголосувала за відсторонення в.о. глави МВС Віталія Захарченка від займаної посади^[14].

За повідомленнями засобів масової інформації, в ніч з 21 на 22 лютого 2014 втік з України до Білорусі^[15]. За пізнішими повідомленями, 22 лютого 2014 року Віталій Захарченко намагався вилетіти з аеропорту Донецька за межі України, однак прикордонники його не випустили, після чого він залишив територію аеропорту^[16].

Після цього довгий час місцезнаходження Захарченка було невідомо. Лише у квітні стало зрозуміло, що він знаходиться на територій Росії, де він дав інтерв'ю російському «Першому каналу», у якому відкинув звинувачення на свою адресу і звинуватив нових керівників МВС (Арсена Авакова) та Генпрокуратури (Олега Махніцького) у неналежному розслідуванні справи і заявив, що міліція та спецпідрозділ «Беркут» не мали відношення до стрілків на Майдані^[17][18]. При цьому, розповідаючи про початок революції та дві частини Майдану, Захарченко не згадав про силовий розгін 30 листопада, а також репресії проти журналістів, що були за кілька днів після цього, причетність спецпідрозділу «Беркут» до яких зафіксовано на відео. Віталій Захарченко також взяв участь у прес-конференції в Ростові-на-Дону разом з Віктором Януковичем та Віктором Пшонкою, де, назвавши себе чинним Міністром внутрішніх справ, закликав співробітників міліції не виконувати «злочинні накази».^[19]

25 лютого 2014 Верховна Рада звернулася до міжнародного трибуналу щодо встановлення винних в скоєнні злочинів проти людяності та притягнення до кримінальної відповідальності, в списку фігурує і Захарченко^[20].

16 січня 2015 Захарченко зізнався, що є громадянином Росії, оскільки отримав російський паспорт. Про це він заявив, перебуваючи в тимчасово окупованому Севастополі^[21].

17 січня 2015 російська держкорпорація «Ростех» заявила, що Захарченко буде працювати в апараті одного із заступників генерального директора корпорації^[22].

25 березня 2015 включений до складу експертної ради комітету Держдуми з власності, займатиметься питаннями захисту майнових інтересів російських інвесторів за кордоном^[23].

У грудні 2015 року Захарченко виступив на круглому столі в Москві, що був зорганізований партією «Справедлива Росія». Він заявив, що Україна діє у зв'язці з ІДІЛ:

Після здійсненого державного перевороту нова київська влада встановила пряме співробітництво з ІДІЛ. За даними наших джерел, американці безпосередньо звели Яроша в Багдаді з ісламістськими радикалами. Мета — перетворення України на транзитний центр для дестабілізації ситуації в Росії. Бойовики ІДІЛ мають можливість без проблем купувати абсолютно легальні документи на нове ім'я в Україні. Така послуга коштує 15 000 доларів. Бойовик може отримати нове ім'я, документи українського громадянина. Україна не входить до Євросоюзу, але звідси легко емігрувати на Захід чи на територію Росії. Можна стверджувати, що Україна стає одним з місць концентрації ісламістських терористів. Бойовики ІДІЛ використовують Україну як перевалочний пункт … ІДІЛ проводить масові страти цивільного населення — каральні батальйони на захопленій території Донбасу влаштовують розстріли мирного населення. Ідеологічно адепти «Ісламської держави» і української держави теж дуже близькі. Перші хочуть створити халіфат, прибравши всіх невірних, другі — побудувати Європу в Україні, ліквідувавши незгодних, особливо на сході країни. З геополітичної точки зору що ІДІЛ, що постмайданна Україна використовуються США для дестабілізації Європи.[24]

26 лютого 2021 Захарченка на засіданні РНБО було включено до санкційного списку та позбавлено всіх державних нагород та звань^[25].

20 квітня Печерський районний суд Києва виніс рішення у провадженні за фактами перевищення Захарченком влади та службових повноважень під час поставки гранат з РФ та розтрати грошових коштів МВС України в особливо великих розмірах на їх розмитнення^[26]. Згідно із даними слідства, за вказівкою чиновника було оплачено більше 1 млн 177 тис. грн митних платежів за ввезення гранат, які 18 та 19 лютого 2014 року було застосовано у центральній частині міста Києва до мітингувальників, внаслідок чого постраждало 86 осіб^[27]. Суд обрав Захарченку та його колишньому заступнику запобіжний заход у вигляді тримання під вартою (заочний арешт), що дає право обвинуваченню розпочати процедуру їхньої екстрадиції^[28].

На початку 2023 року президент Зеленський позбавив Захарченка українського громадянства^[29].

28 лютого 2014 уряди Австрії^[30], Швейцарії^[31] та Ліхтенштейну оголосили про арешт його активів з метою запобігання ризику незаконного привласнення фінансових активів української держави.

5 березня Рада Європейського Союзу ухвалила блокування коштів відстороненого Верховною Радою з посади Президента України Віктора Януковича, його синів Олександра і Віктора, екс-прем'єра Миколи Азарова і його сина Олексія, братів Андрія і Сергія Клюєвих, екс-генпрокурора Віктора Пшонки та його сина Артема, бізнесмена Сергія Курченка — загалом 17 осіб з числа колишніх урядовців та наближених до екс-президента Януковича, які підозрюються в незаконному використанні бюджетних коштів. Екс-голова МВС Віталій Захарченко також ввійшов в цей список.^[32]

У кінці січня 2019 суд скасував арешт 26 об'єктів нерухомості, пов'язаних із Захарченком, у рамках справи про незаконне збагачення і відмивання грошей, але невдовзі суд повторно наклав арешт на це майно^[33].

У червні 2024 року Канада ввела економічні санкції проти соратників Януковича, зокрема, проти Захарченка^[34].

Хоча, відповідно до офіційної біографії, Віталій Захарченко жодного дня не працював у бізнесі, він володіє значними активами у різних частинах України:

• За моніторингом «Українського патенту» на Віталія Юрійовича Захарченка зареєстровані торгові знаки для товарів і послуг «Трибушани»^[35] і «CarboKarp». Трибушани — це великий мармуровий кар'єр, матеріалом з якого викладали палац «Україна» і реставрували Одеський оперний театр, єдине в Україні місце, де є білий мармур.
• За даними видань, в Донецьку за адресою вулиця Торецька 46 продається 3-поверховий житловий будинок, побудований 2004 року, площєю 530 м² і вартістю в $1 млн. Будинок формально зареєстрований на Валентина Мельника — батька дружини Віталія Захарченка^[36][37].
• маєтком у селі Підгірці Обухівського району Київської області.^[38].
• з ім'ям Захарченка пов'язують телевізійний канал «112».^[39].
• єдине в Україні золоторудне родовище — Мужіївське — належить «правій руці родини Захарченків у бізнесі», бізнесмену на прізвище Бредихін.^[40]

Відповідно до результатів дослідження фонду Демократичні ініціативи, під керівництвом Віталія Захарченка суспільна довіра до міліції досягла найнижчих значень за усю історію спостережень (з 2000 року) — мінус 47 %.^[41]

У порушення закону «Про засади запобігання і протидії корупції» Віталій Захарченко не опублікував свою декларацію про доходи за 2012 рік.^[42]

Міністр Віталій Захарченко разом з президентом Віктором Януковичем та прем'єр-міністром Миколою Азаровим стали найбільшими ворогами української преси у 2012—2013 роках за результатами щорічного дослідження Інституту масової інформації та Незалежної медіа-профспілки.^[43][44]

Журналісти українського часопису Корреспондент вважають, що своїм стрімким кар'єрним ростом Захарченко зобов'язаний близкістю до старшого сина Віктора Януковича Олександра^[9].

29 листопада 2013 народний депутат України Юрій Дерев'янко подав до Київського окружного адміністративного суду позов щодо притягнення до відповідальності Міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка за бездіяльність при порушенні працівниками міліції прав людини під час масових акцій протесту, викликаних рішенням Уряду про призупинення підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Зокрема йшлося про необґрунтоване та безпідставне застосування сльозогінного газу працівниками спецпідрозділу «Беркут» під час проведення мирної акції протесту під будинком Кабінету Міністрів України 25 листопада 2013 року.^[45] Натомність вже наступного дня після позову «Беркут» застосував безпрецедентно жорстокі дії проти мирних студентів Євромайдану, після яких десятки мітингувальників були змушені звернутися за медичною допомогою. Опозиція назвала відповідальними за цей злочин Президента Віктора Януковича і голову МВС Віталія Захарченка, зажадавши їхньої відставки і притягнення до кримінальної відповідальності як замовника і виконавця антиконституційних дій.^[46] Після кривавого розгону мирних демонстрантів на Майдані Незалежності у ніч з 30 листопада на перше грудня 2013 року відставка міністра Захарченка стала однією з ключових вимог Євромайдану.^[47]

Підписав наказ про видачу працівникам правоохоронних органів вогнепальної зброї для застосування її проти народу України нібито для роботи Антитерористичного центру при Службі безпеки України.^[48][49], чим грубо порушив норми міжнародного права.^[50]

• 16 грудня 2011 президент Янукович присвоїв Захарченку звання генерал внутрішньої служби України.^[51] Захарченко отримав звання «у зв'язку з переатестацією», перескочивши одразу через два щаблі.^[52] Також Віталій Захарченко має наступні звання: головний державний радник податкової служби, доктор економічних наук та заслужений юрист України.
• Орден «За заслуги» III ст. (24 серпня 2013) — нагородження Захарченка президентом Януковичем сталося після Врадіївських подій та впровадження практики побиття громадських активістів, журналістів та народних депутатів.^[53][54]
• Заслужений юрист України (23 серпня 2011)^[55]
• 24 березня 2021 Віталія Захарченка, Дмитро Шакуро та Сергія Єлісєєва було позбавлено відзнак ГУР^[56].
• 26 лютого 2021 року рішенням РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» безстроково позбавлений державних нагород України, інших форм відзначення.^[57]

• Був членом Національної спілки журналістів України з 2004 по 2013. Його прийняли до НСЖУ, оскільки він деякий час працював телеведучим у Донецькій області. 24 грудня 2013 міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка виключили зі членів Спілки через «недотримання вимог Євромайдану, частими випадками побиття журналістів та неналежному розслідуванні справ, що стосуються журналістської діяльності».^[58]
• За пікет заміського маєтку Захарченка у грудні 2013 МВС відкрило кримінальне провадження.^[59] Юрист Автомайдану Дмитро Йовдій назвав таку кваліфікацію справжнім абсурдом.^[38]

• «Сім'я» Януковича
• Бойкот Партії регіонів

Віталій Захарченко у сестринських Вікіпроєктах
	Цитати у Вікіцитатах?
	Віталій Захарченко у Вікісховищі?

•  Захарченко Віталій Юрійович у соцмережі «Facebook»
• Захарченко Віталій Юрійович [Архівовано 2 грудня 2012 у Wayback Machine.] на сайті міністерства внутрішніх справ
• Тут живе кат! Маєток міністра МВС Віталія Захарченка [Архівовано 8 січня 2014 у Wayback Machine.] — остання стаття Тетяни Чорновіл перед жорстоким побиттям, Українська Правда
• Лабіринт Захарченка, «Наші Гроші»

Словники та енциклопедії Prabook Довідкові видання OpenSanctions Нормативний контроль Freebase: /m/0hgn36g · GND: 1043164103 · NKC: xx0205957 · VIAF: 305407245

п о р Міністри внутрішніх справ України Андрій Василишин (1991–1994) Володимир Радченко (1994–1995) Юрій Кравченко (1995–2001) Юрій Смирнов (2001–2003) Микола Білоконь (2003–2005) Юрій Луценко (2005–2006) Василь Цушко (2006–2007) Юрій Луценко (2007–2010) Михайло Клюєв (в. о.) (2010) Анатолій Могильов (2010–2011) Віталій Захарченко (2011–2014) Арсен Аваков (2014–2021) Денис Монастирський (2021—2023) Ігор Клименко (2023-) Перелік

п о р Другий уряд Миколи Азарова Прем'єр-міністр України Микола Азаров (до 28 січня 2014) Перший віце-прем'єр-міністр Сергій Арбузов Віце-прем'єр-міністри Юрій Бойко · Олександр Вілкул · Костянтин Грищенко Міністри Віталій Захарченко · Раїса Богатирьова · Олександр Клименко · Леонід Кожара · Володимир Козак · Юрій Колобов · Наталія Королевська · Михайло Короленко · Павло Лебедєв · Олена Лукаш · Леонід Новохатько · Ігор Прасолов · Микола Присяжнюк · Олег Проскуряков · Равіль Сафіуллін · Едуард Ставицький · Дмитро Табачник · Геннадій Темник Колишні члени Уряду Олександр Лавринович

п о р Перший уряд Миколи Азарова Прем'єр-міністр України Микола Азаров Перший віцепрем'єр-міністр Валерій Хорошковський Віце-прем'єр-міністри Раїса Богатирьова · Борис Колесніков · Сергій Тігіпко Міністри Віктор Балога · Анатолій Близнюк · Юрій Бойко · Костянтин Грищенко · Віталій Захарченко · Юрій Колобов · Михайло Кулиняк · Олександр Лавринович · Петро Порошенко · Микола Присяжнюк · Дмитро Саламатін · Едуард Ставицький · Дмитро Табачник Колишні члени Уряду Олександр Аніщенко · Віктор Бойко · Михайло Єжель · Ілля Ємець · Костянтин Єфименко · Микола Злочевський · Андрій Клюєв · Дмитро Колєсніков · Зіновій Митник · Анатолій Могильов · Василь Надрага · Олександр Попов · Равіль Сафіуллін · Володимир Семиноженко · Володимир Сівкович · Віктор Слаута · Віктор Тихонов · Анатолій Толстоухов · Юрій Хіврич · Василь Цушко · Нестор Шуфрич · Федір Ярошенко · Володимир Яцуба · Юрій Ященко